Стандарти медичних даних.

Для того щоб медична інформація була зрозумілою всім (людям та комп'ютерам), розробляють стандарти медичних да­них. Стандарти даних є єдиними вимогами до оформлення, зберігання та передачі медичних даних. Стандарти можуть бути виражені в кодах, шаблонах медичних документів, в обов'язкових умовах проведення досліджень та ін.

Стандарти даних необхідні для ефективного спілкування із зарубіжними колегами. Стандарти даних дають змогу здійс­нювати активний пошук інформації в базах даних, оператив­ний та коректний статистичний аналіз. Розробка власних варіантів подання медичних даних, що проводилася раніше майже в кожному ЛПЗ різних рівнів, унеможливлює їх порів­няння. Стандарти медичних даних, які сьогодні існують в Єв­ропейських країнах та США, розроблялися протягом кількох десятиріч та включають працю тисяч лікарів і системних аналітиків. З 1996 року ведуться активні роботи зі створення телемедичних стандартів та додатків для зберігання, застосу­вання та ефективного електронного обміну під керівництвом Всесвітньої організації зі стандартизації (ISO). У першу чергу, слід згадати американську ініціативу: вперше в світовій прак­тиці створено стандарти в галузі подання лабораторної інфор­мації (LOINC), зображень (DІСОМ), обміну медичною інформацією (НL7, GЕНR). У жовтні 1999 року було розроблено та зап­ропоновано до використання стандарти для оформлення ре­цептів, первинних обстежень, звітів, візуальних результатів аналізів та ін.

Практично всі стандарти медичної інформатики так чи інакше пов'язані з уведенням електронної історії хвороби. Вони описують термінологію, яка має бути в ній використана, передачу медичних документів та зображень, способи органі­зації даних та забезпечення доступу медичних працівників до електронної історії хвороби тощо. У цілому ці стандарти пот­рібні для того, щоб кожний запис електронної історії хвороби був однаково зрозумілим представникам різних медичних шкіл. Проте єдиного, загальноприйнятого визначення елект­ронної історії хвороби дотепер не існує. Окрім цього, це понят­тя еволюціонує вже протягом ЗО років з прогресом інформацій­них технологій. В англомовній літературі змінювалися навіть абревіатури, що позначають електронну історію хвороби: спо­чатку ЕМR (Еlесtrоnіс Меdісаl Rесоrd), тепер ЕРR (Еlесtrоnіс Раtient; Rесоrd), ЕНR (Еlесtrоnіс Неаlth Rесоrd) та ЕНСR (Еlесtrоnіс Неаlthcare Rесоrd). Приклад однієї з останніх змін у концепції ведення електронної історії хвороби: доки діагнос­тичні пристрої та медичні вимірювальні пристрої були віднос­но простими, вважалося, що записи в електронну історію хво­роби можуть здійснюватися медичними працівниками. Нині допускається, щоб такі записи проводилися без участі людини з різних діагностичних та лабораторних пристроїв. Було введе­но спеціальний термін Неаlthcare Аgеnt, тобто "агент медично­го закладу".

Загальні поняття про методи оброблення медичних даних.

Ефективне управління охороною здоров'я неможливе без організації, яка б оперативно та об'єктивно відтворювала стан здоров'я населення та його ресурсне забезпечення. Статистика, що вивчає питання, пов’язані з медициною, гігієною та охороною здоров'я, називається медичною статистикою. Важ­ливим принципом статистики є вивчення масових явищ. У на­шій державі цю функцію виконує Центр медичної статистики Міністерства охорони здоров'я України, який координує діяль­ність територіальних інформаційно-аналітичних центрів ме­дичної статистики та ЛПЗ щодо збирання, обробки та аналізу статистичної інформації.

Схема 1. Служби медичної статистики

Відділ теорії медичної статистики впроваджує наукові ме­тоди збирання, обробки, аналізу та оцінки медико-статистичної інформації.

Відділ статистики суспільного здоров'я вивчає стан здоров'я населення, яке характеризується демографічними показниками, показниками захворюваності.

Відділ статистики охорони здоров'я застосовує інформацій­ні технології з обробки та аналізу інформації про органи охоро­ни здоров'я, що стосується їхньої діяльності, обліку медичних кадрів, медико-санітарного майна та ін.

Відділ методів статистики в управлінні збирання даних здійснює збирання даних відповідно до ієрархічної територі­альної структури Міністерства охорони здоров'я. Медико-ста­тистичні дані збираються регулярно в повсякденній оператив­ній роботі органами охорони здоров'я та направляються в суво­ро встановленому порядку у вигляді спеціальних документів державної медичної звітності.

Підготовка медичних даних для обробки на ЕОМ.

Основними етапа­ми статистичної обробки даних є статистичне збирання даних (рутинна ручна робота) та аналіз даних (здійснюється за допо­могою комп'ютерних технологій) з подальшими висновками. Роботою зі збирання початкової інформації займається середній медпер­сонал: медсестри та статисти.

Якщо дані вводяться в ПК для текстової обробки, несклад­них математичних обчислень, систематизації та пошуку, то за­стосовуються універсальні сучасні інформаційні технології.

Якщо необхідно провести імовірнісно-статистичну обробку даних, то використовуються методики зі статистики: спеціаль­ний модуль, уведений в Ехсеl, що дає змогу розраховувати більше ніж 80 найважливіших статистичних функцій; спе­ціалізовані програмні пакети аналізу даних.

Аналогові дані попередньо відцифровуються та обробля­ються спеціальним ППЗ, що є прерогативою фахівців з інфор­матики, а не медичних працівників.

Етапи розв'язання статистичної задачі

Будь-яка імовірнісно-статистична задача включає п'ять етапів:

— постановка задачі, її мета, розробка плану дослідження (робота лікаря);

— збирання матеріалу: вибір облікового документа з пере­ліком питань, на які потрібно отримати відповіді. Це може бути як спеціально складений дослідником опитувальний лист, анкета, карта, так і офіційний обліковий документ — та­лон амбулаторного пацієнта, лікарське свідоцтво про смерть тощо (робота лікаря та середнього медпрацівника);

— вибір методу вирішення та первинна статистична об­робка даних. Цей пункт включає обчислення показників (абсолютних, відносних та середніх величин), їх порівняння (робота лікаря та середнього медпрацівника);

— аналіз даних;

— інтерпретація результатів (робота лікаря).

Вимога правильно застосовувати методи при обробці науко­вого матеріалу визначається особливостями медицини — пред­метної сфери з нечіткою системологією. Тобто дані "переважно, майже завжди, досить часто, дуже рідко" позбав­лені конкретики, вони не математичні. У медицині такі описи мають імовірнісний характер. Статистика вимагає чіткого кількісного вираження випадків при дослідженні якого-небудь параметра. По суті, лікар постійно має справу з імовірніс­ним матеріалом. Методи теорії імовірності дають можливість проводити розрахунки, що дають змогу робити практичні вис­новки щодо випадкових явищ.

Контрольні питання

1. Назвіть етапи становлення медичної інформатики як на­уки.

2. Які завдання вирішує медична інформатика?

3. Чим відрізняється комп'ютеризація охорони здоров'я від її інформатизації?

4. Як ви розумієте термін "інформація"?

5. Наведіть приклади дискретних медичних даних.

6. Наведіть приклади аналогових медичних даних.

7. За допомогою якого пристрою обробляються аналогові дані.

8. Чим відрізняються за призначенням такі пристрої, як АЦП та ЦАП?

9. Для чого потрібні стандарти медичних даних?