2. Комунікаційний процес

КОМУНІКАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС — це процес обміну інформацією на засадах використання певних складових та реалізації відповідних етапів з метою розв'язання конкретної проблеми.

Мескон, Альберт та Хедоурі виділяють такі складові елементи процесу комунікацій:

• відправник (джерело) - це той, хто генерує ідеї, збирає інформацію і передає її

• повідомлення — інформаційна ідея, яка закодована з допомо­гою символів;

• канал — засіб передачі інформації;

• отримувач (споживач) — особа, для якої призначена інформація.

Модель процесу комунікацій представлена на рис. 2.

Комунікаційний процес має такі етапи:

1. Формування або вибір ідеї (зародження ідеї).

2. Кодування (перетворення ідеї в повідомлення з допомогою слів, жестів, інтонації).

3. Вибір каналу (вибір способу передачі з допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відеострічок тощо).

4. Передача ідеї (повідомлення).

5. Декодування (переклад символів відправника в думки отри­мувача).

6. Оцінка і уточнення повідомлення.

7. Здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями).

Рис. 2. Графічна модель комунікаційного процесу

В комунікаційних процесах постійно виникають шуми.

Шум — це те, що деформує зміст повідомлення (відхилення, помилки тощо).

Отже, слід враховувати можливі неточності при передачі інформації. Доцільно пам'ятати також про те, що часто комунікаційний процес триває лише кілька секунд, тобто практично миттєво. Шуми (перепони) можуть мати суб’єктивне забарвлення (невиразність мовлення, неякісний переклад, невідповідність інтонації, навмисне перекручування змісту тощо) та об’єктивне (несправність засобів зв’язку, перешкоди на телефонній лінії, громіздкість комунікаційного процесу тощо).

7