15.Дослідження ефективності способів регуляції емоційних станів робітника юридичної сфери.

Діяльність працівників юр-го праці нерідко протікає в умовах високого нервового напруження. Тому юристу необхідно вміти управляти своїми емоціями і почуттями в цілях збереження працездатності в будь-яких умовах. Емоція (від лат. «Хвилювати», «порушувати») - це переживання людиною свого особистого ставлення до реальної діяльності. Деякі емоції людини збігаються з емоціями тварин, напр лють і страх. Проте через наявність розуму, а також особливих потреб на базі емоцій у людини сформувалися більш складні переживання, тобто почуття. Термін «емоція» позначає конкретну, щодо елементарну форму переживання почуттів.

Якщо професійна діяльність протікає успішно, в емоційній сфері працівника юридичної праці створюється стан ейфорії (підвищена жвавість, балакучість), починають переважати позитивні емоції. І навпаки, у випадку невдачі у нього з'являються невпевненість, страх, тривога і іноді навіть страх. Все це дезорганізує поведінка молодого фахівця-юриста. У досвідчених працівників юр-го праці, досконало володіють своєю професією, такого, як правило, не відбувається. Надзвичайні та досить складні ситуації, гострі конфлікти, в ході яких відбуваються правопорушення, часом сприяють розвитку у людини таких психічних станів (гнів, афект, страх та ін), які в юридичній психології досить частіше стають предметом наукового, ніж в інших областях психології. Однак ці стани так само, як і стійкі особливості характеру й особистості правопорушника, розвиваються і протікають не інакше як підпорядковуючись общепсихологическим і психофізичним законам.

Професійна діяльність слідчого, прокурора, судді, та й уся життя сучасної людини насичені подіями та ситуаціями, що викликають самі різні емоційні відгуки. Ці почуття пронизують, забарвлюють у певний тон всю діяльність людини, включаючи його відчуття, сприйняття, думки, уяву. Вплив ситуації здатне викликати в організмі інтенсивний стресовий стан, який може або посилити працездатність юриста, підняти його або стати причиною хвороби. У цих випадках говорять про емоційному стресі. Найчастіше емоційний стрес відбувається в результаті впливу негативних емоцій. Стрес 3 фазами: фази тривоги, фази опірності, фази виснаження. Люди зі стійкою емоційною сферою, як правило, долають фазу тривоги і включаються в активну боротьбу зі стресовими факторами: беруть себе в руки, розумно зважують усі «за» і «проти». Емоційно нестійких людей охоплює тривога, кот-ая потім переходить в страх, і за фазою тривоги відразу настає фаза виснаження. Людина, виявився очевидцем страшного злочину (наприклад, вбивства) чи став жертвою злочину, відчуває стан напруженості. При цьому всі його психічні процеси як би загальмовано: людина погано чує, мало бачить, повільно міркує, погано відчуває свої рухи. У одних картина напруженості може бути яскраво вираженою, тривалої, в інших - менш помітною і короткою. Розгубленість, чи фрустрація (англ. frusration буквально означає розлад планів), вказує на ситуацію, при якій терпиться невдача. Психолог Левітів визначає фрустрацію як психічний стан, що виражається в характерних особливостях переживань і поведінки і викликаного об'єктивно непереборними труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети або до вирішення завдання. У стані розгубленості може знаходитися потерпілий, який зумів відбити напад злочинця, і людина, виявився не в змозі реалізувати до кінця свій злочинний задум через виникнення непередбачених перешкод.

Способи контролю

1) «Найпростіший, але досить ефективний засіб емоційної саморегуляції — розслаблення мімічної мускулатури. Навчившись розслаблювати лицьові м'язи, і навіть довільно і свідомо контролюватиме їх стан, можна навчитися керувати й відповіднимиемоциями».[1] Чим раніше (за часом виникнення емоцій) включається свідомий контроль, тим ефективнішим вона виявляється. Так було в гніві стискуються зуби, змінюється обличчя. Виникає це автоматично, рефлекторно. Проте слід «запустити» питання самоконтролю («Не стиснуті чи зуби?», «Як виглядає моє обличчя?»), і мімічні м'язи починають розслаблятися.

2) «Важливим резервом в стабілізації свого емоційного становища є вдосконалення дихання. Хоч як дивно, в усіх люди вміють правильно дихати. Свою роль невміле подих відіграє й вутомляемости».[1] Зосередивши свою увагу, неважко помітити, як змінюється подих людини у різних ситуаціях: по-різному дихають сплячий, працюючий, розгніваний,развеселившийся,загрустивший чи зляканий. Як бачимо, порушення дихання залежить від внутрішнього стану людини, тож і довільне упорядкований подих має надавати зворотний вплив цього стан. Навчившись проводити свій подих, можна купити один спосіб емоційної саморегуляції.

3) «Ефективної емоційної саморегуляції сприяє також використання прийомів уяви чи візуалізації. Візуалізація — це створення внутрішніх образів у людини, тобто активізація уяви з допомогою слухових, зорових, смакових, нюхових, дотикальних відчуттів, і навіть їхкомбинаций».[1] Візуалізація допомагає людині активізувати його емоційну пам'ять, відтворити ті відчуття, що він відчув колись.Воспроизведя у свідомості образи зовнішнього світу, можна швидко абстрагуватися від напружену ситуацію, відновити емоційне рівновагу.