- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
IV. 3.11. Трансформування знімків
Під трансформуванням фотознімків розуміють виключення спотворень, що виникають на знімках. У результаті побудови фототріангуляційної мережі на кожному знімку є п'ять точок з відомими координатами - центральна точка знімка та чотири X -точки (рис. IV.3.17). Наприклад, для знімка 2, крім центра знімка точки 2, відомі ще координати точок Хх, Х2, Х3, Х4. Далі, на негативах аерознімків у місцях розміщення цих розпізнаних контурних точок голкою роблять проколи. Потім, для трансформування кожного знімка, його негатив встановлюють у касету фототрансформатора. Цей прилад подібний до фоторедуктора, але складніший, і його екран має всі степені свободи, тобто може обертатися як завгодно. На екран установлюють план із нанесеними на ньому точками. Вмикається електрична лампа, що просвічує негатив. На екран від отворів у негативі проектуються яскраві точки. Тоді, використовуючи степені свободи екрана та касети, добиваються накладання точок, що світяться, на відповідні їм точки на плані. Після цього світло вимикається, на план кладуть чутливий фотопапір, на короткий період світло вмикається, відбувається експонування. Фотопапір проявляють та закріплюють. У результаті отримують трансформовані, позитивні фотознімки. Якщо через значні спотворення негативів, викликані рельєфом, не вдається досягти одночасного накладання всіх точок, що світяться, на відповідні точки на плані, то виконують трансформування знімків частинами.
IV.3.12. Складання фотопланів
Фотопланами називають контурні (ситуаційні) плани місцевості з фотографічним зображенням ситуації, складені із трансформ' :..их аерознімків. На трансформованих, позитивних аерознімках у місцях, де зобразилися розпізнавальні знаки (опознаки), які на чорно-білих фотознімках виглядають найтемнішими точками, пробивають круглі отвори діаметром ~ 1,0-1,5 мм. Для цього використовують спеціальний пуансон, робоча частина якого - загострений край (зріз) металевого циліндра такого самого діаметра.
491
Великомасштабне топографічне знімання
Аерознімки накладають на наклеєний на тверду основу (фанера, картон, алюміній) креслярський папір, з нанесеними на ньому (за своїми координатами) точками планового підготування (основи) знімків. Знімки накладають так, щоб через пробиті в них отвори було видно відповідні точки планової основи. Знімки будуть перекриватися так само, як і під час побудови накидного монтажу. Спочатку накладені знімки, щоб уникнути їхніх зміщень, закріплюють спеціальними важелями, виготовленими з дешевого важкого металу. Потім гострим ножем роблять непрямолінійні, хвилясті розрізи знімків так, щоб залишалась тільки центральна частина кожного знімка й не були розрізані вздовж прямолінійні контури (границі угідь, дороги тощо). Потім відрізані периферійні частини знімка забирають, а центральні частини суміжних знімків доторкаються один до одного, без проміжків між ними. Залишається ці центральні частини знімків приклеїти й отримаємо так званий мозаїчний фотоплан. На якісно складеному мозаїчному фотоплані місця, де доторкаються суміжні знімки, малопомітні. Щоб одержати суцільний (не мозаїчний) фотоплан, виконується спеціальне фотографування мозаїчного фотоплану без зміни його масштабу.
Так отримують кінцевий фотоплан, без спотворень, притаманних аеро-знімкам, на якому зображена ситуація, але не в умовних позначеннях, а у фотографічному вигляді.