
- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
Потреба в маркуванні розпізнавальних знаків виникає не тільки під час знімання малоконтурних територій, але й у забудованих територіях під час великомасштабного знімання, для яких підвищується точність ідентифікації точок на знімку та на місцевості. Чинна інструкція вимагає виконувати ідентифікацію з точністю 0,1 мм. Обов'язково маркуються точки геодезичної основи, якщо вони не зобразяться на знімках, люки підземних комунікацій, вхідні та вихідні орієнтири на осях маршрутів.
481
Великомасштабне топографічне знімання
Якщо є стінні знаки, то біля них маркуються тимчасові знаки або близькі місцеві предмети. Для маркування використовують дешеві матеріали: пісок, крейду, вапно, марлеві тканини. Обов'язкова умова маркування - контраст між фоном і маркувальним знаком. Інколи створюють штучний фон. На забудованих територіях маркувальні знаки повинні мати форму хреста, що складається з чотирьох променів із вільним простором у центрі (квадрата чи кола). Розміри маркованих знаків нижче подаються у масштабі фотографування: довжина і ширина променя - 0,16 і 0,05 мм відповідно, сторона квадрата або діаметр кола - 0,1 мм.
Рис. IV. 3.11. Маркувальний знак у вигляді хреста
Якщо хрест темного кольору, ширина променя збільшується в 1,5 раза. Знаки осей маршрутів - стрілки або прямокутники завдовжки 0,6 мм, ширина -0,1-0,15 мм. Якщо аерофотознімання виконується, наприклад, у масштабі 1:10000 (оскільки в 1 см - 100 м, в 1 мм - 10 м), то в 0,6 мм - 6 м. Тому довжина опознака-стрілки на місцевості 6 м, ширина 1 м - 1,5 м, товщина сторони квадрата - 50 см.
Маркування виконують перед зніманням, за можливістю з мінімальним розривом у часі. На кожний маркований знак заводять спеціальну картку, де вказана номенклатура трапеції, на якій марковано розпізнавальний знак. Марковані точки на знімках не наколюються, оскільки точка на знімку не розпізнана (фактично контуру немає). Проте на лицьовій стороні аерознімка креслять коло червоним кольором діаметром 10 мм з центром у маркованій точці. На звороті знімка олівцем обводять місце цієї точки кружком діаметром З мм, а праворуч роблять короткий запис, наприклад: марковано пункт тріангуляції, № пункту, форма знака "хрест". Виконав (прізвище). Підпис. Дата.
IV.3.7. Планове підготування аерознімків
Загальні питання планового підготування аерознімків, тобто визначення координат розпізнавальних знаків, розглянуті в п. IV.3.4 - прив'язування знімків. Тут опишемо безпосереднє підготування великомасштабних аерознімків.
482
Розділ
IV
На знімках контурні точки, вибрані як розпізнавальні знаки, обводяться на лицьовій стороні знімка кружком, червоним кольором, діаметром 10 мм; точка чіткого контуру наколюється голкою вимірювача; на звороті олівцем обводять місце цієї точки кружком діаметром 3 мм та роблять короткий запис, як і під час маркування, наприклад: розпізнано знак полігонометрії (№ пункту). Розпізнавання виконав. Прізвище виконавця. Підпис. Дата. Далі на звороті подається зарис розпізнаного пункту (зарис під час маркування не роблять). Зарис повинен полегшити знаходження цієї точки іншим виконавцем, який, можливо, буде виконувати контрольне визначення координат цього самого опознака.
Розпізнавальні знаки (опознаки) закріплюються на місцевості центрами
тривалого збереження: дерев'яними стовпами (описаними у п. IV.3.4),
бетонними паралелепіпедами, а в місцях з твердим покриттям - металевими
трубами, штирями, залізничними костилями. Такі типи центрів показано на
рис. IV.3.12.
Рис. IV.3.12. Типи центрів знімальної основи тривалого збереження