
- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
З методами тригонометричного нівелювання студенти знайомі з курсу "Топографія". Саме метод тригонометричного нівелювання застосовують для визначення перевищень та висот під час тахеометричного знімання. Тут ми розглядаємо тригонометричне нівелювання як метод побудови висотних робочих мереж для будь-якого способу топознімання. Кути налллу місцеві v вимірюють оптичними або електронними тахеометрами. Рекомендується виконувати вимірювання кутів нахилу трьома прийомами за двох положень вертикального круга. Коливання значень місця нуля (М0) та кутів нахилу V не повинно перевищувати 15".
459
Великомасштабне
топографічне
знімання
Інструкція рекомендує використовувати прилади з точністю відліків вертикального круга 1-2".
Повна формула тригонометричного нівелювання має вигляд:
(IV.2.28)
де S - горизонтальне прокладення довжини лінії; v - кут нахилу; і - висота тахеометра; / - довжина рейки (труба наводиться на верх рейки); / - поправка за сумісний вплив кривини Землі та рефракції.
Допустима нев'язка тригонометричного нівелювання визначається за формулою
(IV.2.29)
У (IV.2.29) fn- нев'язка, cm; [S] - довжина ходу, м; п— кількість ліній
ходу.
Розрахуємо допустиму довжину тригонометричного ходу на підставі (IV.2.29).
Тригонометричне нівелювання допускається інструкцією для перерізу
h
=
2 м
і більше. Якщо h
=
2
м, тоді /І = mh
=—h:
/L
=
40 cm
.
'
"don "don
5 "don
(IV.2.30)
Як бачимо з (IV.2.30), допустима довжина ходу буде зростати у разі збільшення кількості сторін ходу. Це закономірно, оскільки нівелювання з короткими сторонами виконується точніше. Інструкція, без обґрунтування, приймає допустиму кількість сторін 5, проте допускає збільшення кількості сторін в 1,5 раза у гірських районах. Без втрати точності нівелювання кількість сторін ходу можна збільшити.
Отже, допустима довжина ходу « 3 км. Для перерізу рельєфу більше ніж 2 м допустимі довжини ходів, зрозуміло, будуть зростати.
Може виконуватися спеціальне тригонометричне нівелювання, коли перевищення визначаються зі значно більшою точністю, ніж передбачено (IV.2.29).
Тригонометричне нівелювання широко застосовується під час визначення висот перехідних точок, а також окремих точок, планове положення яких визначається прямими й оберненими та комбінованими засічками.
460
Розділ IV
Детально питання визначення координат окремих точок засічками описано у розділі, де розглядається прив'язування пунктів полігонометрії до пунктів тріангуляції або до пунктів полігонометрії старших класів. Там також подано й розрахунки точності визначення планових координат прямими, оберненими та комбінованими одноразовими та багаторазовими засічками.
Коротко зупинимося на вживаних методах визначення висот цих точок.
6
Рис. IV.2.7. До визначення висот окремих точок
Кути нахилу v вимірюють трьома прийомами (кожний прийом при двох положеннях вертикального круга). Розраховують середнє значення кутів нахилу із трьох вимірів. Нехай ці кути будуть vcepi, vcep2,vcepi. Далі за (IV.2.28)
знаходять
середні перевищення hcepx
,
hcep2
,h
.
Визначають три значення висоти
шуканої
точки
А
:
Знаки перевищень h беруть оберненими до виміряних, оскільки
визначається висота НЛ точки А , а не висоти Я,. За кінцеву висоту точки А береться її середнє вагове значення
(IV.2.31)
де
с
- довільний
коефіцієнт пропорційності.
461
Великомасштабне
топографічне
знімання