
- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
з відносною похибкою вимірювання ліній 1:2000 та кутів іщ =30"
Масштаб знімання |
Максимальні довжини ходів, м |
Довжини сторін, м |
Кількість сторін у ході |
1:5000 |
9000-7500 (4500-3700) |
750-250(375-125) |
12/30 |
1:2000 |
4000-3200 (2000-1700) |
400-100 (200-60) |
10/30 |
1:1000 |
2000-1700 (1000-850) |
200-85 (100-40) |
10/20 |
1:500 |
1000-850 (450-100) |
125-40 (60-20) |
8/20 |
IV.
2.8.
Розрахунок
планової
точності
та
допустимої
довжини
тахеометричного
ходу
Для визначення екстремального значення кількості сторін п та Mdon=f,
тахеометричного ходу скористаємося формулами (IV.2.24) та (IV.2.25).
Проте необхідно врахувати, що лінії в тахеометричному ході вимірюються оптичними віддалемірами з відносною похибкою
(IV.2.26)
1 S ~400' а горизонтальні кути вимірюються не грубіле за Г.
456
Розділ IV
Підставивши
в (IV.2.25)
ці
числові значення, отримаємо:
Розрахунки за формулою (IV.2.24) показали, що очікувана нев'язка такого ходу /t=l,99 м ~ 2,0 м, тобто допустима для масштабу знімання 1:5000.
Такі самі розрахунки показали, що для масштабу знімання 1:2000 довжину тахеометричного ходу можна допустити приблизно 1000 м. Що стосується масштабів 1:1000, 1:500, для них прокладати тахеометричні ходи з відносною похибкою вимірювання ліній 1/400 недоцільно (допустимі ходи дуже короткі).
Для наочності всі розрахунки зведені в табл. IV.2.4. У цій таблиці в дужках наведено також параметри тахеометричних ходів, в яких очікувані нев'язки в два рази менші за допустимі.
Таблиця IV. 2.4
Допустимі параметри тахеометричних ходів, якщо щ = 1', а знаменник відносної похибки N = 400
Масштаб знімання |
Ц,м |
Доцільна кількість сторін |
Середня довжина сторін Sj, м |
Очікувані (допустимі) нев'язки ходу, м |
1:5000 |
2100-3000 (1100-1500) |
8/30 (8/30) |
260/100 (130/50) |
2,0(1,0) |
1:2000 |
900-1200 (450-600) |
8/30 (8/30) |
100/40 (50/20) |
0,8 (0,4) |
1:1000 |
400 (200) |
8 (8) |
50 (25) |
0,4 (0,2) |
1:500 |
200 (ЮО) |
8 (8) |
25 (15) |
0,2 (0,1) |
Оскільки під час знімання у масштабі 1:1000 та 1:500 тахеометричні ходи короткі, то в них лінії необхідно вимірювати металевою або .^ктронною рулеткою, мірною стрічкою. Інструкція рекомендує вимірювати лінії стрічкою тільки для масштабу знімання 1:500. Розраховані тут допуски стосовно параметрів ходів дещо відрізняються від указаних в інструкції. У табл. IV.2.4 наведено допустимі параметри ходів електронної тахеометрії.
457
Великомасштабне топографічне знімання
Зауважимо, що коли u>t, то під час збільшення n Ьдоп зменшується; якщо u<t, Ldon збільшується. Для теодолітних ходів Ьдоп зменшується (табл. IV.2.3), а для тахеометричних Ьдоп збільшується (табл. IV.2.4).
Таблиця IV. 2.5
Допустимі параметри тахеометричних ходів електронної тахеометрії
Масштаб знімання |
Гранична похибка вимірювання кутів гть =20" |
Граничні (очікувані) нєв'язки ходів, м |
||
Відносні похибки вимірювання ліній 1:33000 |
||||
L, м |
п |
S, м |
||
1:5000 |
18000-12000 (9000-6000) |
12/30 |
1500/400 (750/200) |
2,0(1,0) |
1:2000 |
7500-5000 (4000-2500) |
10/30 |
750/170 (400/80) |
0,8 (0,4) |
1:1000 |
4000-2500 (2000-1300) |
10/30 |
400/80 (200/40) |
0,4(0,2) |
1:500 |
2000-1300 (1000-700) |
10/30 |
200/40 (100/20) |
0,2(0,1) |
У таблиці наведені допустимі довжини ходів за оптимальної і значної кількості сторін. Якщо и > t, то під час збільшення n Ldon зменшиться, якщо и < t, Ldon збільшиться. У круглі дужки взято значення параметрів ходів, за яких очікувані нєв'язки вдвічі менші за допустимі.
IV.2.9. Технічне нівелювання для створення робочої основи топографічного знімання
Технічне нівелювання виконується як робоча висотна основа топографічного знімання з перерізом рельєфу 0,25; 0,5 і 1,0 м.
Допускається технічне нівелювання й для перерізів, більших за 1 м. У ходи технічного нівелювання включають пункти теодолітних ходів, аналітичних мереж, а також окремі місцеві предмети, такі, наприклад, як виходи підземних комунікацій.
Для такого нівелювання застосовують нівеліри із ціною поділки рівня не більше за 45" на 2 мм та збільшенням труби не менше ніж 20* типу Н-10 КЛ, а також рейки нівелірні, двосторонні, шашкові типу РН-10 із ціною найменшої поділки 10 мм. Нівелювання виконується ізсередини в одному напрямку; віддалі від нівеліра до рейок вимірюють віддалемірними нитками труби.
458
Розділ IV
Нормальна довжина плечей технічного, геометричного нівелювання - 120 м.
Під час спокійних зображень допускаються плечі завдовжки до 200 м. Нерівність плечей на станції -10м. Накопичена нерівність - 50 м. Плечі під час вибору місця встановлення нівеліра та рейок спочатку вимірюють кроками. Рейки встановлюють на башмаки або кілки. Відліки беруться за допомогою тільки середньої нитки сітки ниток.
Послідовність відліків рейок: задня чорна, передня чорна, передня червона, задня червона. Розходження перевищень на станції не повинно перевищувати 5 мм.
Розрахуємо допустиму довжину ходу технічного нівелювання. Допустима нев'язка ходу визначається за формулою
(IV.2.27)
Інструкція [5] допускає похибку у висоті точок робочої основи 1/10 від перерізу рельєфу. Якщо нев'язка ходу 1/5 від перерізу рельєфу, то після ув'язування ходу максимальна похибка у висоті буде всередині ходу й виявиться такою, що дорівнює =1/2 від нев'язки, тобто 1/10 від перерізу. Тому приймемо mh =1/5 від перерізу h. Для перерізу 1 м = 100 см,
mho = 1 /5 -100 см = 20 см = 200 мм . Розв'яжемо рівняння (IV.2.27) відносно L. Отримаємо:
Для h = 0,5 м L = 4 км; для h = 0,25 м L = 1 км.
Наші розрахунки довжин ходів збігаються з екстремальними допусками інструкції.