
- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
Аналітичні мережі, як і тріангуляція - мережі трикутників. Як відомо, існує ще одна побудова, що будується у вигляді трикутників, які межують один
3 одним. У такій мережі кути трикутників не вимірюються, а будуються під час створення робочої основи мензульного знімання. Така мережа називається геометричною. Ми розглянемо мережу трикутників, у яких кути вимірюються. Тому часто в геодезичній літературі такі мережі називають робочими (знімальними) мережами, що будуються методом тріангуляції. Проте, щоб відрізняти ці мережі від геометричної мережі та від тріангуляції, цілком виправдано називати їх аналітичними мережами.
Довжини сторін трикутників аналітичної мережі значно коротші, ніж у тріангуляції (min - 150 м; max - 2 км). Кути не менші за 20°. Кути вимірюються
446
Розділ IV
двома круговими прийомами теодолітами (точності, не нижчої за ЗО") з перевстановленням лімба через 90°. Допустима нев'язка трикутника не більша за 1,5'. Найчастіше використовуються такі аналітичні побудови:
1) геодезичний чотирикутник (рис. IV.2.3, а):
A D М
5) ланка між стороною й пунктом (рис. IV.2.3, д):
447
Великомасштабне топографічне знімання
6) ланка, побудована на стороні (рис. IV.2.3, є):
Нехай під дією похибок dS{ у довжині сторони 5 та в дирекційному куті Joe, точка Р змістилась у положення Р" на величину q . Це зміщення можна розкласти на dS{ - уздовж лінії Sl й на г - перпендикулярно до Sx.
Із трикутника Р Р' Р" маємо:
Із трикутника N Р Р" (рис. IV.2.4.):
На підставі (IV.2.5) (IV.2.6) запишеться так:
(IV.2.5) (IV.2.6)
(IV.2.7)
448
Розділ IV
Переходячи від диференціалів до квадратичних похибок, отримаємо:
(IV.2.8)
Як відомо, у ланках трикутників сторони визначаються з відносними похибками, що описуються формулою
(IV.2.9)
Переходячи до абсолютної похибки та нехтуючи похибкою в базисі b, одержимо:
«І, =\s}^{ctg% +ctg% +ctg^ctg^}. (IV.2.10)
Крім того, як відомо
тщ=ту^-. (IV.2.11)
Формулі (IV.2.8) можна надати вигляду:
(IV.2.12)
або
(IV.2.13)
Припустимо,
що аналітична ланка складається з
рівносторонніх трикутників:
Тоді вираз формули (IV.2.13), що в дужках, буде дорівнювати 2. Тому формулі (IV.2.13) можна надати простішого вигляду:
(IV.2.14)
Якщо діють переважно випадкові похибки, тоді їхнє накопичення буде пропорційне до yjn , де п - кількість трикутників ланки.
Похибка кінцевої точки ланки визначиться за формулою
МР =1,15^ S>[n. (IV.2.15)
449
Р
Великомасштабне
топографічне
знімання
Розрахуємо максимально допустиму кількість трикутників у ланці. Як відомо, гранична похибка в розташуванні робочої основи відносно найближчих пунктів геодезичної основи на плані - 0,2 мм. Для масштабу 1:5000 0,2 мм становить 1 м. Підставивши в (IV.2.15) замість МР 1 м і розв'язавши цю
формулу
відносно
одержуємо:
(IV.2.16)
Нехай
сторони мережі дорівнюють 1000 м, а похибка
вимірювання кута
Тоді
п= 16 трикутників.
Для
масштабу 1:2000 на плані 0,2 мм відповідає
0,4 м, тобто МР
= 0,4
м. Тому для такого масштабу, прийнявши
S
-
500
м,
отримаємо:
«=10 трикутників.
Наші розрахунки зроблені для висячої ланки трикутників. Якщо ланка спирається на дві вихідні сторони, то максимальна похибка буде всередині
ланки і кількість трикутників такої ланки можна збільшити в раза.
Тоді отримаємо: для масштабу 1:5000 п = 22 трикутники;
для масштабу 1:2000 п = 14 трикутників.
Інструкція [5] допускає відповідно 20 та 17 трикутників.
Як бачимо, хоча наші розрахунки спрощені, похибки вихідних даних не враховані, але одержана кількість трикутників ланки майже така сама, що і допускається інструкцією.
IV.2.5. Спрощені способи зрівноваження аналітичних мереж
І. Висяча ланка ув'язує тільки кути трикутників. Поправки в окремий
кут
де
-
нев'язка трикутника. Далі розв'язуються
трикутники і
обчислюються дирекційні кути та довжини сторін. Координати кожної точки мережі обчислюються два рази, з контролем (за двома сторонами трикутника). За кінцеві значення координат беруть середні значення.
450
Розділ IV
II. Ланка між вихідними сторонами:
Ув'язуються всі кути.
Вибирається середня лінія, наприклад CD (рис. IV.2.3, г).
Координати точок С і D обчислюються два рази, як у висячої ланки. Знаходять середнє з них.
Надалі по кожному з чотирьох ходів між точками AD , ВС, NC, MD виконуються обчислення, як у теодолітних ходах.
III. Ланка трикутників між двома пунктами (побудована на вихідній стороні) (рис. IV.2.5):
Ув'язуються кути у трикутниках.
Вибирають ходову лінію (див. рис. IV.2.5), показану пунктирною ламаною лінією і ув'язують кути за ходовою лінією. Якщо, наприклад, кількість
кутів, враховуючи ті, що межують, дорівнює п, а нев язка /о , то поправки —
п
вводяться тільки в ходові кути. До того ж, у ліві кути поправки додаються, а від
правих віднімаються.
3. У трикутниках знову з'являються нев'язки. Для ліквідації нев'язок в
інші
(не ходові кути) вводяться поправки
.
Якщо кут [3] з отримав поправку
,
тоді кожний із кутів Р[! та (3[ 2 повинен
одержати поправку, що дорівнює
4. За кінцево ув'язаними кутами обчислюють дирекційні кути ходових ліній та координати всіх точок, зокрема точки N . Отже, отримують координати X' та Y' точки N. Оскільки координати X' та Y' точки ./V не збігаються з відомими координатами точки N, то одержимо рис. IV.2.6.
451
Великомасштабне топографічне знімання
та
зміною
масштабу
на
Обчислюють: da = а - а' (поворот мережі). Поздовжній зсув t = S — S'.
Поперечний зсув и = S' —.
(IV.2.17) (IV.2.18) (IV.2.19)
(IV.2.20)
Коефіцієнт
k
=
6. Ще раз обчислюють координати усіх точок за ходовою лінією за виправленими ос,- та St.
Якщо ланка побудована між вихідною стороною та відомим пунктом, то ув'язування мережі виконується, як і в попередньому випадку.
452
Розділ IV