
- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
Державна нівелірна мережа України поділяється на чотири класи: мережі І, II, III та IV класів. За початковий (вихідний) рівень (нульову відмітку висот) в Україні прийнято середній (за багато років спостережень) рівень Балтійського моря, точніше - нуль Кронштадтського футштока - нуль особливої рейки на станції вимірювання рівня води.
16
Висотні геодезичні мережі
Державні нівелірні мережі І та II класів - головна висотна основа країни. Нівелірні мережі III, IV класів згущують мережу точок із відомими висотами. Нівелювання І класу виконують із найвищою точністю, яку можливо досягти завдяки сучасному рівню техніки, використовуючи найточніші прилади та методи нівелювання.
Точність нівелірних мереж II, III та IV класів поступово зменшується.
Нівелювання І класу виконують через кожні 25 років, а в сейсмічних районах - через кожні 15 років. Нівелювання II класу повторяють відповідно через 35 та 25 років.
Граничні значення випадкових та систематичних середніх квадратичних похибок нівелювання різних класів на один кілометр ходу та допустимі нев'язки у нівелірних полігонах або ходах (лініях) подано у табл. 1.1.1.
Таблиця 1.1.1
Граничні випадкові Г| та систематичні о похибки; допустимі нев'язки fh
Клас нівелювання |
Граничні середні квадратичні похибки |
Допустимі нев'язки у полігонах та ходах fh, MM |
|
випадкові Т), мм/км |
систематичні О, мм/км |
||
І |
0,8 |
0,08 |
3 mm y/L |
II |
2,0 |
0,20 |
5 mm y/L |
III |
5,0 |
- |
10 mm 41 |
IV |
10,0 |
- |
20 mm 41 |
У табл. І.1.1: L- периметр (довжина) нівелірного полігона чи ходу (лінії), км. Похибки ті та а розраховують за нев'язками f^ у полігонах або лініях. Розглядаючи табл. 1.1.1, зауважимо: по-перше, що для III та IV класів нівелювання допустимі нев'язки на один кілометр ходу приймають як подвійні середні квадратичні випадкові похибки; по-друге, що систематичні похибки в III та IV класах нівелювання Інструкцією не розглядаються.
Це можна пояснити тим, що лінії нівелювання цих класів значно коротші порівняно з лініями І та II класів. А оскільки систематичні похибки приблизно на порядок менші за випадкові, то для коротких ходів їхній вплив на результати вимірювання вважають незначним і не враховують.
17
Розділ І
Полігони та лінії нівелювання І класу найдовші. Такими полігонами (лініями) пов'язані моря та океани, наприклад, Балтійське та Чорне моря.
В Україні, станом на 1997 рік, було 29 ліній І класу, їхня загальна довжина - 11975 км (максимальна - 1301 км, мінімальна - 70,7 км), 62 лінії II класу, їхня загальна довжина - 11180 км (максимальна - 384 км, мінімальна - 38 км), більше ніж 60000 км III класу, близько 300000 км IV класу.
Нівелірні лінії І класу прокладають ходами завдовжки близько 1000 км. Нівелірні мережі II класу створюють всередині полігонів І класу окремими лініями або системами з вузловими точками, утворюючи полігони з периметром до 400 км. Лінії нівелювання III класу прокладають всередині полігонів II класу так, щоб утворювались полігони з периметром 60-150 кілометрів.
Для забезпечення топографічного знімання у масштабі 1:5000 і більше лінії нівелювання III класу прокладають із розрахунком створення полігонів із периметром до 60 км.
Нівелювання IV класу є згущенням нівелірної мережі III класу. Його виконують ходами завдовжки не більше за 50 км.
Лінії нівелювання І та II класів прокладають переважно вздовж шосейних та залізничних доріг, а за їхньої відсутності, у важкодоступних районах - по берегах рік, стежках. Взагалі лінії нівелювання будь-якого класу потрібно, за
18
Висотні геодезичні мережі
можливістю, прокладати на місцевості із твердим, незаболоченим ґрунтом та з найменш складним рельєфом (із малими ухилами).
Довжини ліній (ходів) у полігонах повинні бути, якщо можливо, однаковими. Нівелірну мережу II класу створюють у межах полігона І класу. Нівелірні мережі III та IV класів відповідно прокладають, як правило, у межах полігонів II класу, також окремими лініями (ходами) або їхніми системами.
Схематично послідовне заповнення деякої території точками нівелірної мережі різних класів можна уявити так, як це показано на рис. 1.1.1.
Насправді реальні нівелірні мережі (оскільки їх прокладають переважно вздовж доріг) не є такими точними квадратами, як на рис. 1.1.1.
Ходи нівелювання молодших класів спираються на ходи старших класів, тобто під час прокладання нівелірних ходів, наприклад, III класу, вихідними будуть висоти реперів першого або другого класів.
Репери, як відомо з курсу "Топографі'ї" - це фундаментально закріплені на місцевості точки, висоти яких знайдено у результаті нівелювання.
Лінії державної нівелірної мережі І, II, III та IV класів закріплюють реперами через 5 км (вздовж траси).
У важкодоступних районах на окремих відрізках траси, де важко вибирати місця для закладання реперів, віддаль між ними може бути збільшена до 7 км. У гірських районах лінії нівелювання закріплюють скельними та стінними реперами через 1-2 км, а ґрунтовими - через 3-4 км.
На геодинамічних полігонах, які призначені для вивчення рухів земної поверхні, поблизу геологічних розломів та меж головних блоків, репери закладають через 0,5-1,5 км. На кожній стороні блока або розлому повинно бути закладено принаймні два репери.
У результаті виконання нівелірних робіт уся територія країни покривається нівелірними точками (реперами) із відомими відмітками в одній системі висот, що під час визначення висоти будь-якої точки місцевості чи інженерної споруди звільняє від необхідності прокладати довгі нівелірні ходи (аж від Кронштадтського футштока). Достатньо прокласти хід від репера, який розташований найближче стосовно точки, висоту якої необхідно визначити.
1.1.3. Особливості нівелірної мережі у містах, населених пунктах та на будівельних майданчиках
Нівелірна мережа у містах, населених пунктах та на будівельних майданчиках повинна забезпечити всі потреби міського господарства та будівельних робіт у висотах. Перевищення між найвіддаленішими реперами нівелірної мережі міста повинні бути відомі з похибкою, що не перевищує 30 мм. Вимоги
19
Розділ І
до методів нівелювання, нівелірів та рейок такі самі, як і під час створення державних нівелірних мереж відповідного класу. Різниця тільки:
у довжинах ходів;
у щільності закладання реперів;
у частоті виконання повторного нівелювання І та II класів. У містах площею більше за 500 км2 створюють мережі І класу. У містах площею від 500 до 50 км2 прокладають мережі II класу. У містах площею від 50 до 25 км2 створюють мережі III класу.
І, нарешті, у містах площею менше за 25 км2 створюють мережі тільки IV класу.
Висотні мережі І та II класів у містах повторно необхідно нівелювати через кожні 15 років. Довжини нівелірних ходів у містах подано у табл. 1.1.2.
Щільність закладання реперів на лініях (ходах) міської нівелірної мережі подана у табл. 1.1.3.
Таблиця 1.1.2
Допустимі довжини ліній нівелювання у населених пунктах
Клас нівелювання |
Довжина ліній (ходів), км |
||||
між вузловими реперами |
між реперами старших класів |
||||
забудована територія |
незабудована територія |
забудована територія |
незабудована територія |
||
І |
15 |
20 |
25 |
25 |
|
II |
10 |
15 |
15 |
20 |
|
III |
1 |
2 |
2 |
4 |
Таблиця 1.1.3 Щільність закладання реперів на лініях міської нівелірної мережі
Клас нівелювання |
Щільність закладання реперів |
|
забудована територія |
незабудована територія |
|
І, П |
2 км |
3 км |
III, IV |
300-800 м* |
500-2000 м |
Щільність зменшується з переходом від суцільної до розрідженої забудови.
Як бачимо, особливості міської нівелірної мережі полягають у тому, що повторне нівелювання в них виконують частіше ніж у державних мережах, полігони та лінії (ходи) - коротші, а репери закладають значно щільніше.
20
Висотні геодезичні мережі