
- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
Сумарну
похибку М
в
місцеположенні кінцевої точки ходу
вираховують за формулою
Продовжуючи
принцип
рівних
впливів, приймемо: t
= u
,
тоді:
Перейдемо до відносної похибки:
М 1 е t4l u4l 1
Отже,
(11.2.3)
Враховуючи
(П.2.2), запишемо:
L J-4-V2 L Т-4-УІ2
Беручи
до уваги, що
,
отримаємо:
(П.2.4)
Отже,
допуск на окреме
відкладання
мірного приладу завдовжки /, становитиме:
—L = —,—- = —; або А, =о, = —. / вТ І 67 6Т
142
Планові геодезичні мережі
Для одного відкладання мірного дроту допустимі похибки однакові:
Д/ = °/-
Для полігонометрії 4 класу Т = 25000, при / = 24000 мм
А/ = aj = ±0,16 мм.
Для ходу, що має п ліній, а в кожній лінії к відкладень, запишемо:
для
випадкових похибок
для
систематичних похибок -
Отже,
граничні випадкова та систематична
похибки ходу становитимуть: гран
гран
Максимальна допустима довжина ходу полігонометрії 4 класу - 14 км, для S = 500 м, п= 28, к = 20, / = 24 м. Для Т = 25000 матимемо:
Отже (для граничного ходу), допуск на окреме джерело систематичних похибок майже в 24 рази менший, ніж на джерело випадкових похибок. Це вказує на значну загрозу систематичних похибок.
Далі розглянемо, які похибки можуть викликати окремі джерела під час виконання вимірювання, та чи можливо виконувати вимірювання так, щоб окремі джерела похибок не перевищували допуск 0,16 мм для / = 24 м та 0,32 мм для / = 48 м.
Похибка компарування мірного приладу
Як уже відзначалося, компарування підвісних мірних приладів виконують для встановлення дійсної довжини приладу (мірного дроту) /0 . Компарування виконують на стаціонарних або польових компараторах.
Стаціонарні компаратори створюють у закритих (як правило, підвальних) приміщеннях, де майже не змінюється температура. Базовою мірою компарування є триметровий еталон довжини. Якщо відкласти 8 довжин еталону, то створимо базис завдовжки приблизно 24 м (саме тому довжина дротів ~ 24 м). Довжина цього базису відома з точністю до 1 мікрона (0,001 мм) 1Б = 24 м + АІБ мм. Далі цей базис вимірюють дротом (дріт натягують гирями).
Спочатку вважають, що довжина дроту /0 = 24 м.
143
Розділ II
Нехай для такого допуску отримали: 1Б = 24м + А/0 мм. Якщо справді А.ІБ = А/0, тоді дріт має насправді 24 м. Якщо А/0 > АІБ (результат вимірювання більший), то дріт коротший на 5 = А/0 - А/я. Під час компарування обов'язково необхідно виміряти температуру приладу (вважається t дроту = t повітрЯ). Наприклад, t повітря = 15 °С. Тоді для останнього рівняння приладу запишеться так: /0 = 24 м - 5 мм .
На стаціонарних компараторах зазвичай компарують інварні дроти. Маючи прокомпаровані інварні дроти, створюють польові компаратори, на яких компарують сталеві дроти. Під час створення польових компараторів закладають у грунт на рівній місцевості два фундаментальні центри на віддалі ~ 240 м (10 відрізків по 24 м, або 5 по 48 м). Через деякий час, коли ґрунт осяде, горизонтальну віддаль між центрами вимірюють (як описано вище) інварними, прокомпарованими дротами 6-8 разів (якщо один дріт, роблять три прямі і три зворотні ходи, якщо два дроти - кожним дротом два прямі, два зворотні).
У результаті знаходять довжину компаратора
де ALk відома з точністю 0,1-0,15 мм.
Вважають, що довжина польового компаратора не залежить від температури земної поверхні. Далі цю довжину вимірюють некомпарованими дротами (не менше ніж чотири рази). Так само, як на стаціонарних компараторах, спочатку вважають, що /0 = 24 м і знаходять деяку довжину компаратора L, для середньої температури t . Якщо L> Lk , дріт коротший, якщо L<Lk - довший. Так знаходять знак поправки.
Величина
поправки
Рівняння дроту: /0 = 24 м ± 8 мм для t =15 °С.
Розрахуємо,
з якою точністю необхідно компарувати
дроти. Скористаємося формулою
Отримаємо: 0/= 0,16 мм (для / = 24 м), ст,= 0,32 мм (для / = 48 м). Компарування з такою точністю не викликає особливих проблем.
144
Планові геодезичні мережі
Похибка укладання мірного приладу в створ лінії Безпосередньо з рис. П.2.3 можемо записати формулу для похибки нестворності А/:
Після деяких перетворень матимемо:
(11.2.5)
Знайдемо допустиме значення є :
(11.2.6)
А/ _ 2е2 _ 1 / " І2 ~6Т
12Г
~
44 мм
~ 4 см .
є = 24000,,
12•25000
З такою похибкою встановити у створ цілики можливо, але потрібно
виконувати візування не окомірно, а зоровою трубою теодоліта.
Похибка за нахил мірного приладу
Рис. 11.2.4. Вплив нахилу h мірного приладу завдовжки І на вимірювання лінії
(ІІ.2.8)
145
Розділ II
Після перетворення отримаємо:
Визначимо, які малі перевищення h можна не враховувати під час вимірювання ліній:
А//, _ 1 _ h2 , . П
А= 8,8 см для / =24 м, h= 17,5 см для / =48м.
Проте точність визначення h повинна зростати під час збільшення/?,
оскільки відповідно до (ІІ.2.9) А/Л пропорційна до А2.
Диференціюючи (П.2.9) за h та переходячи до відносної похибки і
1 прирівнюючи н до —, матимемо:
(ІІ.2.10)
Для / = 24 м, h = 2 м, гран dh = 1,92 ~ 2 мм.
Інструкція допускає 2 мм для h від 1 до 3 м.
Похибки від неточного визначення температури мірного приладу
Під час зміни температури мірного приладу змінюється його довжина, тому можна записати:
(П.2.11)
де а - коефіцієнт лінійного розширення сталі або інвару; / - довжина приладу; t- температура під час вимірювання ліній; ґ0- температура під час
компарування приладу.
Диференціюючи (ІІ.2.11) за t, матимемо:
(ІІ.2.12)
Розв'язавши (П.2.12) відносно dt і перейшовши до допустимої відносної похибки, отримаємо:
(П.2.13)
Для
сталі осс
= 0,0000124, для інвару
Отже, для сталі, dt= 0,54 ~ 0,5 °С.
Вимірювати з такою точністю температуру повітря нескладно. Проте температура дроту може значно відрізнятися від температури повітря (на 10 °С і більше), тому із цією похибкою боротися важко. Найкращий спосіб - заміна
146
Планові геодезичні мережі
сталевих дротів інварними, для яких аін приблизно в 40 разів менше ніж у сталі. Не можна допускати, щоб дроти під час вимірювання торкалися нагрітої земної поверхні.
Похибки від зміни натягування мірного приладу Відповідно до закону Гука зміна довжини приладу від зміни натягування dP описується формулою
(ІІ.2.14)
У (11.2.14)2?- модуль еластичності, для сталі Е = 20000 кг/мм2; F - площа поперечного перетину дроту, F ~ 2 мм2. Перейдемо до допустимої відносної похибки
(ІІ.2.15)
/ EF 6T Розв'язавши (ІІ.2.15) відносно dP, отримаємо:
(П.2.16)
Отже, вага гирі може відрізнятися від номінальної ваги на % кг.
Похибки, викликані впливом вітру
Вітер має поривчастий характер, тому вплив вітру різний у різні миті часу. Проте доведено, що боковий вітер зі швидкістю 7,6 м/с може викликати додаткову вагу дроту dP = 270 грам. Отже, під час вітру зі швидкістю більше ніж 7 м/с вимірювання дротами не можна виконувати.
Похибки вимірювання, вихідних даних та інші
Найменша поділка шкал дротів - 1 мм. Відлік шкал виконують із точністю до 0,1 мм. Проте розділити на 10 частин міліметр із такою точністю важко. Будемо вважати, що похибки відліків дорівнюють 0,2 мм. Тоді похибка відрізка
А/ становитиме А/ = 0,2 мм ■
4г. Оскільки під час вимірювання беруть три
пари
відліків, тоді середня похибка А/ =
'
р—
= 0,16 мм .
0,2-У2
Допуск випадкової похибки на окремий відрізок також становить 0,16 мм. Отже, три пари відліків - обґрунтовані.
Особливо необхідно звертати увагу на похибки центрування ціликів оптичними висками над кінцями лінії, що вимірюють, та на стійке встановлення створних штативів. Загрозливими можуть бути похибки вихідних даних.
147
Розділ II