
- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
Нехай вимірний дріт, натягнутий гирями за гачки, що на кінцях шкал, завдяки тросикам, які пропущені через блоки спеціальних верстатів і шкали підняті на однакову висоту (рис. ІІ.2.2).
Рис. 11.2.2. Мірний дріт, підвішений на блочних верстатах і натягнутий гирями
Висоту дроту регулюють, змінюючи нахил блочних верстатів. Висота дроту має бути такою, щоб шкали доторкалися до ціликів і можна було вимірювати довжину / між сусідніми ціликами. Підвішений дріт завжди буде мати прогин, який залежить насамперед від сили натягу. Вимірювання підвісними приладами, запропоновані шведським геодезистом Едеріним, ґрунтуються на тій властивості, що під час постійного натягування дроту або мірної рулетки
138
Планові геодезичні мережі
довжина хорди /0 (між нулями шкал) - практично стала. Цю хорду /0 і приймають за довжину мірного приладу.
Бригада лінійних вимірювань поділяється на три ланки:
Ланка провішування - чотири особи. Завдання ланки - зцентрувати оптичні центрири над кінцями лінії, а також розташувати створні штативи в створі лінії (застосовуючи теодоліт) і на віддалях приблизно 24 або 48 м (залежно від довжини дроту), користуючись спеціальним дротом або тросом відповідної довжини. Керівник ланки, навівши трубу теодоліта на візирну марку, що на протилежному від теодоліта кінці лінії, повертає трубу тільки у вертикальній площині, задаючи створ. Два виконавці в створі розмічають відрізки по 24 м (48 м), натягнувши трос. Четверта особа ланки встановлює штативи так, щоб цілики були в створі лінії. Віддалі між суміжними ціликами також контролюються дротом або тросом.
Ланка вимірювання ліній - вісім осіб. Керівник робіт; два техніки, які одночасно, за командою керівника, беруть відліки задньої та передньої шкал; двоє робітників - тримають блочні верстати; двоє - підвішують, знімають та переносять гирі; старший технік - записує в журнал результати вимірювань, вимірює температуру повітря термометром-пращом. На окремому відрізку лінії вимірювання виконують так: подають команду: "підвісити дріт", техніки, що переносять дріт у натягнутому стані (дріт під час переходів до наступного відрізка не повинен торкатися землі) з'єднують дріт із тросиками та підтримують шкали так, щоб вони не бились об цілики. Далі команда: "приготувати гирі", потім через декілька секунд "гирі опустити". Коливання дроту під час натягування можна загасити легкими дотиками біля середини дроту. Під час вимірювань тільки техніки, що беруть відліки, злегка притримують шкали над ціликами без зусиль уздовж лінії, дріт повинен вільно провисати під своєю вагою. Далі подають команду: "Увага! Відлік!" Передній і задній техніки одночасно беруть відліки з точністю до 0,1 мм. Потім передній голосно називає свій відлік. Записувач записує в журнал П1; тільки після цього задній технік, що запам'ятав свій відлік 31; голосно називає його. Візьмемо шкали І типу. Записувач розраховує: А1=П1-31. Дріт дещо (на 1-3 см) зміщують уздовж лінії, щоб змінити відліки шкал. Це робить передній технік. Далі відліки повторяють. Знаходять Д2 = П2 - 32, А3 = П3 - 33. Зрозуміло, відліки змінюються, а різниці відліків Aj, А2, А3 повинні бути майже однаковими. Допускають максимальне розходження між найменшими та найбільшими значеннями А 0,5 мм для /0 ~ 24 м, та 1,0 мм для /0 ~ 48 м. Якщо
139
Розділ II
ця умова не виконується, беруть три пари нових відліків. Якщо умова досягнута, подають команду: "гирі зняти", "дроти відчепити", "вперед". Ланка переходить до наступного відрізка лінії. На кожному відрізку виконують вимірювання температури одночасно з лінійними вимірюваннями.
3. Ланка нівелювання - 3 особи (нівелювальник, записувач, рейковик), методом геометричного нівелювання визначає перевищення ht між сусідніми ціликами з контролем (по чорній та червоній стороні рейки). Допускають розходження до 5 мм, як і під час виконання технічного нівелювання; з однієї станції можна визначити 4 перевищення, якщо дріт 48 м, та 8 перевищень, якщо дріт 24 м. Максимальна довжина плеча становитиме ~ 100 м. Створні штативи можна знімати з місць тільки після закінчення нівелювання.
Отже, бригада вимірювання ліній у траверсній полігонометрії складається не менше ніж з 15 осіб (8 інженерно-технічних робітників і 7 робітників). Зауважимо, що цей вид геодезичних робіт вимагає найбільшої бригади серед усіх інших видів геодезичних робіт. Якщо послідовно встановлювати штативи у створі, виконувати лінійні вимірювання та нівелювання ціликів, тоді можна обмежитися мінімальною бригадою з 7 осіб. Але тоді час виконання вимірювань збільшиться майже втричі. Тому доцільною є описана організація робіт. Зауважимо, що встановлення штативів у створі інколи доцільно замінити кілками (товщина не менше за 5 см, висота - не менше ніж 1 м), які забивають у ґрунт. Тоді у верхні зрізи кілків забивають особливі металеві цілики, загострені в нижній частині.
У полігонометрії 4 класу виконують вимірювання одним інварним або сталевим дротом у прямому та зворотному напрямах, або двома такими дротами в одному напрямі. Кожний відрізок (без переходів) вимірюють одним і одразу ж іншим дротом. Це значно економить час, хоча необхідно ще двоє додаткових робітників, які тримають другий дріт напоготові розмотаним.
У полігонометрії І розряду вимірювання виконують одним інварним або сталевим дротом тільки у прямому напрямку. У полігонометрії II розряду -також одним сталевим дротом, тільки у прямому напрямку. Можна не брати відліки шкал, а фіксувати під час натягування розташування нульових поділок шкал (наприклад, цвяхами).
Під час вимірювання, як правило, дріт не вкладається в лінію цілу кількість разів. Є ще залишок, який називають доміром. Доміри вимірюють металевою рулеткою з міліметровими поділками, яку натягують так, що вона майже не провисає. Тому не допускають, щоб домір був довший за 1Л довжини дроту. Якщо домір виявляється довшим, тоді на продовженні створу лінії встановлюють ще один штатив, виміряють цей відрізок, який наближено
140
Планові геодезичні мережі
дорівнює довжині дроту. У такому разі домір буде від'ємним. Отже, під час лінійних вимірювань бувають додатні і від'ємні доміри. Домір також приводять до горизонту. Для цього визначають перевищення між кінцями доміру.
11.2.3. Джерела похибок під час вимірювання ліній підвісними мірними
приладами
Будемо вважати, що діє тільки десять джерел похибок, а саме:
Компарування. Компарування виконують для встановлення фактичної довжини мірного дроту. Під час компарування неминуче буде деяка похибка, що має випадковий характер (знак похибки невідомий). Припустимо, що в результаті компарування знайшли рівняння дроту: /0 = 24 м + 5,5 мм, якщо t ° = 15 °С. Нехай допустили випадкову похибку 0,2 мм, тобто насправді довжина дроту /0 = 24 м + 5,7 мм, 1° = 15 °С. Похибка о, 0,2 мм під час вимірювання ліній стає систематичною, діє для кожного відкладання дроту з одним знаком (скорочує довжину дроту у наведеному прикладі).
Провішування. Неточне встановлення ціликів у створ лінії приводить до вимірювання лінії, довшої від прямої. Похибка а2 систематична (подовжує лінію).
Натяг. Під час польових робіт масло, яким змащують осі блоків, забруднюється пилом, згущується: тертя блока з віссю збільшується. У результаті, навіть для тих самих гир, натяг зменшується, дріт провисає більше. Похибка а3 систематична, подовжує лінію.
Вітер. Вітер, особливо боковий (діє під деяким кутом до напрямку лінії), додає дроту деякої ваги, збільшує провисання дроту. Похибка а4 систематична, подовжує лінію.
Нахил місцевості. Викликає нахил дроту. Виміряне перевищення h між сусідніми ціликами має випадкову похибку ± А5 .
Температура. Під час вимірювання необхідно знати температуру дроту. Фактично вимірюють температуру повітря. Похибка ± Л6 випадкова.
Нестійкість створних штативів. Приводить до випадкової похибки ± А7 .
Похибка відліку шкал. Похибка ± Л8 випадкова.
Похибка вихідних даних (координат). Впливає на величину нев'язки. Похибка ± А9 випадкова.
Інші похибки. У цю групу ми зараховуємо сумарну (спільну) дію неврахованих джерел (наприклад, нахил шкал, похибка ланцюгової лінії, тобто зміна довжини від нахилу дроту тощо). Похибки ± А10 випадкові.
141
Розділ II
Як ми вже знаємо, похибки лінійних вимірів витягнутого ходу приводять до поздовжнього зсуву кінцевої точки. Тому запишемо:
Припустимо,
що всі похибки мають однакову
абсолютну величину
(тобто
діє так званий принцип однакових
впливів); врахуємо також, що похибки 2,
3, 4 діють з одним знаком:
(П.2.2)