
- •Передмова
- •Предмет геодезії
- •1.1. Загальні відомості про геометричне нівелювання ні і IV класів
- •1.1.1. Призначення державної нівелірної мережі
- •1.1.2. Класифікація державної нівелірної мережі
- •1.1.4. Складання проекту нівелірної мережі
- •1.1.5. Нівелірні знаки
- •1.2.2. Головні вимоги до нівелірних рейок
- •1.2.4. Будова, перевірки та дослідження нівелірів з компенсаторами
- •1.2.5. Електронні цифрові нівеліри. Тотальні нівелірні станції
- •1.2.6. Перевірки та дослідження нівелірних рейок
- •1.2.8. Дослідження руху фокусувальної лінзи
- •Фокусувальної лінзи
- •1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
- •1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
- •1.3.2. Послідовність роботи на станції під час нівелювання IV класу
- •1.3.3. Похибки нівелювання. Їхнє зменшення та усунення
- •1.3.4. Точність нівелювання III, IV класів
- •1.4. Зрівноваження нівелірних ходів та мереж
- •1.4.1. Зрівноваження висот окремого нівелірного ходу
- •1.4.2. Зрівноваження нівелірної мережі з однією вузловою точкою
- •1.4.3. Зрівноваження перевищень нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.4. Зрівноваження висот нівелірних мереж методом еквівалентної заміни
- •1.4.6. Зрівноваження нівелірної мережі порівнянням нев'язок суміжних ходів
- •1.4.7. Зрівноваження нівелірної мережі методом в.В. Попова
- •11.1.12. Виведення формули поперечної похибки полігонометричного ходу з попередньо ув'язаними кутами
- •11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами
- •11.2.4. Розрахунок допусків на окреме джерело похибок лінійних вимірів
- •11.3. Кутові вимірювання у полігонометрії
- •11.3.4. Будова оптичних та електронних теодолітів та тахеометрів
- •Перелік робочих функцій клавіш
- •11.3.5. Перевірки теодолітів
- •11.3.6. Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів
- •Журнал вимірювання кутів способом кругових прийомів (опрацювання без урахування "затягування" лімба)
- •11.3.9. Джерела похибок вимірювання горизонтальних кутів
- •11.3.12. Похибка редукції
- •11.3.13. Похибки центрування теодоліта
- •11.3.16. Інструментальні (приладні) похибки
- •11.3.17. Вплив зовнішнього середовища на вимірювання горизонтальних кутів
- •11.4. Попереднє опрацювання результатів польових вимірювань у полігонометрії
- •11.4.2. Редукування довжин ліній на рівень моря і на площину Гаусса-Крюгера
- •11.4.4. Оцінка точності лінійних вимірювань за результатами польових робіт
- •11.4.5. Оцінка точності кутових вимірювань за результатами польових робіт
- •11.5.9. Лінійна геодезична засічка
- •11.6. Світловіддалемірна полігонометрія. Основи теорії й практики світловіддалемірних вимірювань
- •11.6.9. Перевірки світловіддалеміра ст-5
- •Журнал вимірювання с/в "Блеск"
- •11.7. Оптично-віддалемірна полігонометрія
- •11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення
- •11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії
- •Коефіцієнти умовних рівнянь
- •Строгим методом
- •111.1. Будова та принцип роботи геодезичних супутникових систем
- •111.1.2. Найважливіші відомості про будову глобальних навігаційних систем
- •Кількісні значення похибок
- •111.1.5. Основні відомості про параметри орбіт супутників
- •111.1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача
- •111.2.1. Технології gps-вимірювання
- •Орієнтовна тривалість спостережень у статичному режимі
- •111.2.8. Робота у режимі "кінематика"
- •111.3.2. Системи координат, що використовуються у космічній геодезії
- •III.3.4. Складання робочого проекту
- •111.3.5. Підготування комплексу приладів до польового вимірювання
- •Init mode
- •Фактори збурення орбіт супутників
- •111.4.4. Вплив іоносфери
- •Ill.4.5. Вплив тропосфери
- •Ill.4.6. Багатошляховість
- •Ill.4.7. Інструментальні джерела похибок
- •111.4.8. Геометричний фактор
- •IV. 1.1. Топографічні плани та карти
- •IV. 1.5. Обґрунтування масштабу знімання
- •IV.2. Робочі (знімальні) мережі великомасштабного топографічного знімання
- •IV.2.3. Аналітичні мережі (польові роботи)
- •IV.2.6. Розрахунок планової точності та допустимої довжини мензульного ходу
- •Параметри допустимих мензульних ходів під час великомасштабного знімання
- •Допустимі параметри теодолітних ходів для різних масштабів знімання, які прокладаються
- •IV.2.10. Тригонометричне нівелювання для створення висотної знімальної основи
- •IV.2.11. Вимірювання зенітних віддалей. Вертикальна рефракція
- •IV.3.1. Виконання аерофотознімання
- •IV.3.2. Складання накидного монтажу. Оцінка якості аерофотознімання
- •IV.3.4. Прив'язування знімків
- •IV. 3.6. Маркування розпізнавальних знаків
- •IV.3.7. Планове підготування аерознімків
- •IV. 3.8. Висотне підготування аерознімків
- •IV. 3.11. Трансформування знімків
- •IV.3.12. Складання фотопланів
- •IV. 3.13. Складання графічних планів
- •IV.4.1. Встановлення мензули над точкою
- •IV. 6.1. Цифрова аерознімальна система
- •Основні технічні характеристики цифрової аерознімальної системи ads40
- •IV.6.3. Цифрові аерознімальні комплекси із лазерним скануванням
- •V.1. Автоматизація топографо-геодезичних робіт
- •V.1.7. Електронна тахеометрія
- •V. 1.8. Автоматичні координатографи
- •V.1.10. Наземні лазерні сканери
- •Технічні характеристики сканера hds 3000
- •V.2. Цифрові плани та карти
- •V.2.9. Сканування фотознімків
- •V. 2.10. Цифрові фотокамери
- •V.2.11. Цифрові фотограмметричні станції
Фокусувальної лінзи
Назва перевищення |
Різниця довжин плечей AS, мм |
Ahj, мм |
KASt |
Vi |
Оцінка точності |
1-2 |
10 |
-0,82 |
-0,67 |
+ 0,15 |
mф =0,10 мл |
1-3 |
20 |
-1,20 |
-1,33 |
-0,13 |
|
1-4 |
30 |
-1,95 |
-2,00 |
-0,05 |
|
1-5 |
40 |
-2,66 |
-2,67 |
-0,01 |
|
1-6 |
50 |
-3,43 |
-3,33 |
+ 0,10 |
|
1-7 |
60 |
-3,97 |
-4,00 |
-0,03 |
Зрозуміло, що в окремих нівелірах похибки, пов'язані з перефокусу-ванням труб, можуть досягти значних величин (цілих мм), і вони будуть збільшуватися залежно від збільшення різниці довжин плечей нівелювання.
66
Висотні геодезичні мережі
1.3. Виконання нівелювання III та IV класів. Похибки та точність нівелювання
1.3.1. Послідовність роботи на станції під час нівелювання III класу
Під час нівелювання III класу (а також IV) нівелірні рейки встановлюють на репери та перехідні точки. Як перехідні точки зазвичай використовують так звані "башмаки". Башмак - це невелика металева плита зі сферичним виступом. На цей виступ і встановлюють рейку. Інколи використовують башмаки із двома виступами. Такі башмаки дають змогу виконувати нівелювання односторонніми рейками без зміни горизонту нівеліра.
Повна бригада нівелювання складається із семи осіб: виконавець - спостерігач; помічник - заповнює польовий журнал; два рейкарі; двоє робітників, що виконують трасування - розмічають за допомогою троса (стрічки) місця встановлення нівеліра та башмаків; робітник, що переносить і встановлює над нівеліром топографічну парасолю. Бригада може бути скорочена на 2-3 особи, якщо рейкарі, користуючись "ковильком" (сажнем), самі виконують трасування, а помічник буде переносити і встановлювати парасолю.
Нівелювання виконують ізсередини, нормальну довжину плечей (віддалі від нівеліра до рейки) під час нівелювання III кл - 75 м; у разі спокійних зображень поділок рейок та збільшення Гх > 35 крат допускають 100 м. Обов'язковим є захист нівеліра парасолею від прямих променів сонця, які неоднорідно нагрівають різні частини нівеліра, що викликає значні зміни кута і за час роботи на станції.
Розглянемо послідовність роботи на окремій станції нівелювання способом "трьох ниток".
Приводять нівелір у робочий стан, встановивши бульбашку сферичного рівня за допомогою підіймальних гвинтів у нуль-пункт.
Наводять трубу на чорну сторону задньої рейки та елеваційним гвинтом контактують зображення кінців бульбашки циліндричного рівня, а після цього беруть три відліки рейки, користуючись середньою, верхньою та нижньою нитками сітки.
Наводять трубу на чорну сторону передньої рейки й виконують усі дії, вказані у п. 2.
Подають команду рейковикам: "червоні". Рейковики повертають червоні сторони рейок до нівеліра.
67
Розділ І
Уточнюють наведення труби на червону сторону передньої рейки, контактують зображення кінців бульбашки циліндричного рівня, беруть відлік рейки, користуючись тільки середньою ниткою.
Наводять трубу на червону сторону задньої рейки й виконують дії, вказані в п. 5.
Під час роботи нівеліром із компенсатором відліки беруть у наведеній вище послідовності, одразу після приведення нівеліра в робочий стан за допомогою сферичного рівня. Результати спостережень на станції записують у журнал установленої форми або вводять у пам'ять запам'ятовувального пристрою. Приклад записів у журналі подано в табл. 1.3.1.
Промінь не повинен проходити над землею нижче за ЗО см (мінімальний відлік рейки у міліметрах - 0300). Рейки встановлюють прямовисно за допомогою виска або рівня, який кріпиться до них. Перевищення вираховують тільки за відліками середньої нитки. Відліки віддалемірних ниток використовують для визначення довжини ходу та нерівності плечей нівелювання. На кожній станції отримують два перевищення: за чорними і червоними сторонами рейок. Розходження між перевищеннями не повинні перевищувати 3 мм. Це перший контроль роботи на станції. Другий контроль: половина суми відліків, одержана віддалемірними нитками, не повинна відрізнятися від відліку середньою ниткою більше ніж на 3 мм. Якщо ці контролі виконуються, переходять на наступну станцію. Місця встановлення нівеліра та башмаків розмічають робітники, що виконують трасування. Передній рейкар залишається на своєму місці й стає заднім рейкарем; нівелір переносять вперед за ходом; задній рейкар іде до нової точки встановлення нівеліра і проходить від неї віддаль, яка дорівнює віддалі до задньої рейки. Якщо бригада працює без робітників, що виконують трасування, тоді задній рейкар вимірює "ковильком" кількість метрів від рейки, що стає задньою, до точки нового встановлення нівеліра й таку саму кількість метрів відкладає "ковильком" вперед за ходом від нівеліра та встановлює передній башмак і рейку.
Нерівність плечей допускають до двох метрів (20 поділок). У нашому прикладі, див. дія (13) - дріб +14/+14, чисельник означає нерівність плечей на цій станції - 1,4 м; знаменник - накопичення нерівностей.
Оскільки в журналі подана перша станція, то й накопичення нерівностей дорівнює +14 (1,4 м). Якщо, наприклад, на другій станції нерівність плечей становитиме +8 поділок (0,8 м), дріб набуде вигляду +8/+22. Якщо накопичення перевищує 5 м (50 поділок), тоді навмисне нівелір установлюють дещо ближче до задньої або передньої рейок так, щоб за декілька станцій позбутися недопустимого накопичення.
68
Висотні геодезичні мережі
Таблиця 1.3.1
Приклад записів у журналі нівелювання III класу рейками із сантиметровими поділками
Хід від: ґрунтового репера № 5540 до: стінної марки 1112 . Дата: 10.07.2006 р. Початок: 16 год 20 хв. Кінець: 16 год 27хв . Умови праці: зображення спокійні. Погода: ясно, слабкий вітер .
Примітка: цифри в круглих дужках вказують на послідовність відліків та обчислень на станції; Чр - чорна, Чв - червона сторона рейки.
Нівелювання III класу виконують у прямому й зворотному напрямах, секціями. Секцією називають частину ходу між суміжними нівелірними знаками. Перерви в нівелюванні бажано робити, пройшовши секцію (прямо та назад). Якщо виникає необхідність перервати роботу на деякий час, не дійшовши ходом до репера, тоді замість башмаків забивають у дно ям завглибшки 0,3 м три костилі або кілки; в останні вбивають цвяхи зі сферичними головками; знаходять перевищення на двох станціях - між першим і другим колом та між другим і третім. Кілки маскують, прикривши дерном.
Після перерви ще раз виконують нівелювання на цих двох станціях. Якщо нові перевищення не відрізняються від попередніх більше ніж на 3 мм, обчислюють і приймають середні перевищення й продовжують хід. В іншому разі нівелювання повторяють, починаючи від найближчого репера.
Нівелювання за безхмарного неба виконують під час спокійних і незначних коливань зображень поділок рейок: вранці, через годину після сходу Сонця, і до 9-10 години; увечері, після 15-16 години, і закінчують за годину до заходу Сонця. Під час хмарного неба період нівелювання можна розширити.
69
Розділ І