11. Стадії порівняльно-правового дослідження

Сравнение - неотъемлемая часть человеческого мышления. Метод сравнения активно используется в общественных и естественных наука-ибо данный метод являются одним из основных логических приеме: познания внешнего мира. Тем не менее, его, безусловно, нельзя рассматривать изолированно от других логических приемоа познания анализа, синтеза, индукции, дедукции и т. д„ являющихся органичен взаимосвязанными и взаимозависимыми компонентами единой и общей системы познавательных средств.

Ибо сугубо изолированно от остальнькх каждый из указанных методов существуют не более чем лишь мыслима абстракция Поэтому сравнение, исходя из самой его сущности, широк применяется и в правоведении при выявлении общих и специфических чер: таких явлений, как нормы права, источники права, правонарушения и т.г Стадия сравнения предшествует стадии формирования правовых понятий категорий, законов. Прежде чем познать важное, существенное, необход и мое, то есть всё то, что и составляет саму сущность понятия, закономер ности, требуется предварительно обнаружить, что же является общим и постоянным в данном объекте исследования. Выявлению и фиксации этих обобщающих характеристик и оказывает содействие сравнительный метод При этом для сравнительного правоведения является характерным активное использование всех общефилософских методов, принципов законов и категорий диалектики, системного подхода и т.д. Кроме того, при проведении сравнительных исследований используются также и иные научные методы (формально-юридический, исторический, социологический методы, метод правового моделирования, всевозможные математические и даже кибернетические методы).

Сравнительный метод разрешает констатировать общность правовых систем, огдельных правовых областей и институтов, норм права и в то же время обнаружить то, чем же они именно различаются. Вместе с тем причины повторяемости, постоянстве этой общности в процессе сравнительного исследования чаще всего остаются нераскрытыми.

11. Правова система: поняття, ознаки, структура

Правова система є частиною суспільної системи.

Правова система є єдністю позитивного права та тісно пов’язаних і взаємодіючих з ним юридично значущих реалій — юридичної практики, правової ідеології тощо.

Правова система існує в суспільствах з більш-менш розвинутою державною організацією, які можна вважати націями в сучасному їх значенні і де відповідно встановлюється своє, національне право.

Правова система має суттєве значення для характеристики права тієї чи іншої конкретної країни.

Правова система має територіальний характер.

Правова система є історичним правовим явищем.

Правова система акумулюює цінності даної історично конкретної цивілізації, культури, нації, так само як і принципові особливості економічного, політичного духовного розвитку, самобутність юридичних відносин у конкретній країні.

Правова система характеризується здатністю до накопичення, зберіганням та передаванням відповідної інформації.

Перелічені риси свідчать про те, що правова система є багатоплановим явищем, яке включає цілий комплекс компонентів, що здійснюють нормативно-організуючий вплив на суспільні відносини. Причому важливо зазначити, що правова система — це не механічна сума складових, а нова, соціально-політична, ідеологічна, юридична якість, яка не властива окремим її частинам.

До структури правової системи, як правило, включають: 1) право — головний, цементуючий елемент правової системи, навколо якого інтегруються всі інші елементи; 2) правовідносини, що виникають внаслідок переходу правових норм на основі відповідних юридичних фактів у фактичні суспільні відносини; 3) права й обов'язки особи — своєрідну візитну картку цієї системи; 4) правову культуру і правосвідомість, яким зараз надається особлива (ключова) роль і які є свого роду барометром правової системи; 5) юридичну практику, в тому числі судову; 6) правову поведінку; 7) систему юридичної освіти; 8) систему правової інформації; 9) зв’язки між цими елементами, які визначають результат їхньої взаємодії.

У компаративістиці розрізняють вузьке і широке значення терміна «правова система». У вузькому значенні правова система — це право певної держави і пов’язані з ним правові явища. Саме в цьому значенні термін «правова система» використовується у словосполученні «національна правова система». Правовою системою в широкому розумінні є певна сукупність національних правових систем, об’єднаних за спільними ознаками. Термін «правова система» в широкому значенні є тотожним терміну «правова сім’я», що активно використовується в порівняльному правознавстві.