63. Поняття традиційної (африканської) правової сім’ї

Африканська правова сім’я охоплює правові процеси на величезному континенті. В результаті особливостей історичного розвитку право африканських держав, які здобули національну незалежність в результаті розпаду колоніальної системи, поєднується на порозі XXI століття з елементами релігійного права (мусульманського, індуського), звичаєвим правом, яке  ще діє у відносно широкій сфері суспільних відносин.

Дослідження африканського звичаєвого права має для порівняльного правознавства особливе значення, бо воно ґрунтується на обробці матеріалу двоякого роду: законодавчого, що дається писаним правом сучасних культурних народів або правовими пам'ятками згаслих у минулому цивілізацій, і звичаєво-правового, запозиченого з юридичної етнографії.

Термін «звичаєве право» найчастіше використовується для позначення традиційного права, яке існувало у африканських народів до колонізації. За винятком дуже нечисленних прикладів «племінного законодавства», традиційне право являло собою переважно сукупність неписаних правил, що усно передаються з покоління в покоління. Англійська юрист А. Еллот зазначав, що африканське звичаєве право не знало юридичних творів. Не було ні юридичних текстів, ні манускриптів з питань права, ні сформульованих на папері позовних заяв, ні повісток у суд, ні ордерів на виконання судових постанов, ні письмових документів про передачу майна, ні вчених коментарів докторів права. Не було скрупульозного критичного розбору тексту парламентських актів, вчених дебатів в журналах про значення того чи іншого параграфа або діапазоні дії судового рішення, процедурних дискусій про представництво або формі звинувачення.

У традиційному праві правові і моральні норми виступають у нерозривному зв'язку, тому при вирішенні конфліктів керуються ідеєю примирення.

Африканське звичаєве право є правом соціальних груп і спільнот, а не правом індивідів. Наприклад, це проявляється у сімейному праві, в якому шлюбний договір є скоріше угодою двох сімей (родин), ніж союз двох індивідів, і розлучення можливе лише з дозволу обох сімей. Право власності на землю належить соціальній групі.

У африканських суспільствах діяли два основних типи судів або дві системи вирішення спорів. Їх можна класифікувати як арбітраж і суд з дотриманням юридичних формальностей. У суспільстві без вождів чи при відсутності якої-небудь централізованої влади (наприклад, у Кенії) спори вирішувалися переважно за допомогою арбітражу або переговорів усередині самої громади.

Суди другого типу, що дотримувалися юридичних формальностей, діяли у суспільствах із більш-менш централізованою владою. Зазвичай ці суди утворювали ієрархію. Так, у королівстві Уганда у середині ХІХ ст. діяла складна система здійснення правосуддя: численні суди були організовані як пірамідальна структура. А апеляції направлялися по ланцюжку: дрібні вожді – великі вожді – міністр – кабака (монарх). Суди мали повноваження викликати свідків, призначати штрафи, приймати рішення про покарання і виплату компенсацій, слідкувати за виконанням своїх рішень.

Для звичаєвого прав Африки є характерним відповідальність групи людей або громади. Вона може проявлятися двояко: відповідальність сім’ї або групи родичів за проступки її окремих членів; здійснене індивідом правопорушення пов’язується із його правами та обов’язками як члена групи. Таким чином, для африканського звичаєвого права не є відомими поняття суб’єктивного права.

До основних тенденцій розвитку права у сучасних правових системах Африки можна віднести: 1) зменшення регулюючого значення правового звичаю та звуження сфери його застосування 2) зменшення сфери колоніального права; 3) збільшення сфери дії національного законодавства; 4) закріплення у національному законодавстві демократичних державно-правових принципів, формально рівних умов розвитку всіх форм власності, забезпечення прав і свобод людини.

Слід відзначити великі відмінності між народами Африки, різноманітність їх звичаїв та звичаєвого права. Навіть племена, що населяють сусідні географічні райони, можуть в цьому плані істотно різнитися. У межах одного африканського сучасної держави можуть проживати народності зовсім різного етнічного і лінгвістичного походження. Все це різноманіття доповнюється великими відмінностями африканських народів по системам споріднення та сімейного укладу.