Ідейна основа

Ідейну основу соціалістичних правових систем становив марксизм-ленінізм. К. Маркс, Ф. Енгельс і В.І. Ленін сформулювали основні характеристики соціалістичного права: його обумовленість соціально-економічним ладом суспільства; класовість права як зведеної в закон волі економічно панівного класу, знаряддя його політичної влади; здатність права чинити значний зворотний вплив на розвиток соціально-економічних і політичних відносин. Вони обгрунтували економічні, політичні та ідеологічні передумови необхідності права в соціалістичному суспільстві. Гостро критикуючи буржуазне право і доводячи необхідність його революційної скасування, вони не виступали за ліквідацію в ході пролетарської революції всякого права взагалі. В.І. Ленін писав з цього приводу: "... не впадаючи в утопізм, не можна думати, що, скинувши капіталізм, люди відразу навчаються працювати на суспільство без всяких норм права, та й економічних передумов такої зміни скасування капіталізму не дає відразу".

Структурі соціалістичного права властиві такі риси.

,, А) Об'єктивність. Вона не плід фантазії людей, не результат довільного «конструювання», а реально існуючий підрозділ права на певні частини. Адже структура предметів, явищ у природі і суспільстві завжди об'єктивна. Структура - «не породження свідомості людини, але відображення характеру співвідношення реальних елементів» 1.

б) Єдність. Структура права охоплює право в цілому, зв'язує в диференційоване ціле всі його підрозділи. Зрозуміло, ця єдність не слід розуміти спрощено. Право являє собою складну систему. У праві можна виділити чотири основних рівні структури, а саме: а) правового припису (правової норми); б) правового інституту; в) галузі права; г) галузей права в їх взаємозв'язку (система права). Іншими словами, в праві існують свої «мікроструктура» і «макроструктура». В) Здатність до розвитку. Право являє собою стійку, стабільну систему суспільного регулювання в сучасному суспільстві. Разом з тим ця система є рухомою, динамічною. Для права характерні не тільки постійна зміна складових його норм, інститутів, галузей і не тільки вміння пристосовуватися до мінливих суспільних відносин (за допомогою інститутів аналогії, субсидіарного застосування норм, тлумачення та ін), а й певні процеси внутрішнього розвитку системи в цілому, її перебудови. Відповідно до цього і структура права поряд з ведучим початком - стійкістю, стабільністю - висловлює також початок динамізму. Отже, у структурі права необхідно бачити і те, що є в ній постійним, що визначає його своєрідність як стійкої, стабільної системи регулювання, і те, що притаманне їй як розвивається структурі.

СІМ’Я СОЦІАЛІСТИЧНОГО ПРАВА

Соціалістична правова сім'я видаляється в основному за ідеологічною ознакою. Правові системи країн, які входять в “соціологічний лагер”, раніше належали до романо-германської правової сім'ї. Вони і зараз зберігають ряд її ознак. Норма права тут завжди розглядалась і розглядається як загальне правило поведінки. Зберігач в значній мірі і система права, і термінологія юридичної науки, вироблена спільними зусиллями європейських і радянських вчених.

При значній схожості з континентальним правом правові системи соціалізму мали значні особливості, обумовлені явно вираженим класовим характером. Єдиним джерелом соціалістичного права являлось спочатку революційна творчість виконавців, а пізніше – нормативно-правові акти, в яких декларувалось, що вони виражають волю робітників, а потім – всього народу під керівництвом комуністичної партії. Нормативно-правові акти, що приймались, більшу частину з яких складували підзаконні /таємні і напівтаємні накази, інструкції і т.д./, фактично виражали волю і інтереси партійно-чиновницького апарату.

Приватне право поступалось місцем праву публічному;

Право носило імперативний характер і було тісно пов’язане політикою;

В теорії виключалася можливість для суддівської практики виступати в ролі виробника норм права;

Не дивлячись на конституційний принцип незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону, суд залишався інструментом в руках пануючого класу.