- •34. Політичне становище й соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в хіх ст.
- •35. Політичне становище й соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австрійської імперії в 19 ст.
- •36. Суспільно-політичні рухи та національне відродження в Україні в першій половині хіх ст. Декабристський рух.
- •37. Кирило-Мефодіївське товариство
- •38. Суспільно-політичні рухи й національне відродження на західноукраїнських землях у першій половині хіх ст. «Руська трійця». Революційні події 1848 р.
- •39. Національний рух у другій половині 19 ст. Громади. Народники. Народовці. Москвофіли.
- •41. Україна в роки революції 1905-1907рр.
- •42. Україна в Першій світовій війні.
- •43.Українські січові стрільці. Їхнє місце та роль в історії України
- •44. Місце та роль Української Греко-Католицької Церкви в національному відродженні українського народу (хіх – початок хх ст.).
- •45. Утворення та діяльність Української Центральної Ради і Генерального Секретаріату. М.Грушевський, в.Винниченко.
- •46. Проголошення Української Народної Республіки та її взаємини з Радянською Росією.
- •47. Проголошення та встановлення радянської влади в Україні.
- •48. Гетьманська держава п. Скоропадського. Її внутрішня і зовнішня політика.
- •49. Україна у добу Директорії. С. Петлюра.
- •50. Західно-Українська Народна Республіка. Її внутрішня і зовнішня політика. Є. Петрушевич, к. Левицький.
47. Проголошення та встановлення радянської влади в Україні.
Центральна Рада була основним суперником більшовиків у боротьбі за владу в Україні. Слід підкреслити, що на цей час РСДРП (б) не користувалася достатньою підтримкою українського населення. Так, під час грудневих виборів до Всеросійських Установчих зборів партія більшовиків отримала лише 10% голосів виборців України, тоді як українські партії - 75%.
Протистояння між Центральною Радою і Раднаркомом Росії вилилося у конфлікт між ними. Більшовики наполягали на переобранні складу Центральної Ради на Всеукраїнському з'їзді рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, сподіваючись забезпечити собі більшість його голосів.
4 грудня 1917 р. Рад нарком з метою активізації боротьби проти Центральної Ради надіслав їй ультиматум. Більшовицький уряд заявив, що, визнаючи УНР і її право відокремитися від Росії, він не визнає Центральну Раду повноважним представником українського народу, оскільки вона не бажає скликати Всеукраїнський з'їзд рад. (Зазначений з'їзд відкрився у Києві саме 4 грудня). Центральна Рада звинувачувалася у дезорганізації фронту, у роззброєнні більшовицьких частин в Україні, у змові проти проголошеної більшовиками радянської влади.
Зрозуміло, що ультиматум повинен був підготувати ґрунт для збройного втручання Раднаркому у внутрішні справи УНР. Визнаючи за українською нацією право на самовизначення, уряд Леніна, водночас, не визнавав того самовизначення, яке відбулося, і прагнув мати в Україні маріонеткову владу.
Сподівання більшовиків переобрати склад Центральної Ради на Всеукраїнському з'їзді рад не виправдалися. Перебуваючи у значній меншості (127 чоловік і 2,5 тис. делегатів), вони залишили Київ і 11-12 (24-25) грудня 1917 р. провели альтернативний з'їзд у Харкові. Харківський з'їзд не був правочинним - 200 його делегатів представляли лише 89 рад із понад 300 існуючих в Україні. Та це не завадило з'їзду проголосити встановлення радянської влади в Україні, створити Центральний виконавчий комітет рад України (ЦВК) та радянський уряд - Народний Секретаріат. ЦВК рад України заявив про розпуск Центральної Ради і Генерального Секретаріату та про початок боротьби з "контрреволюцією". Раднарком Росії визнав новостворену владу і надав їй допомогу у боротьбі проти Центральної Ради, надіславши в Україну війська (біля 60 тис. чол.) на чолі з В.Антоновим-Овсієнком.
Таким чином, як ми бачимо, більшовики нав'язали Україні громадянську війну.
Війна більшовиків з УНР тривала протягом грудня 1917 - січня 1918 pp. Центральна Рада виявилася не готовою до успішного збройного протистояння ворогові. Найдраматичнішою сторінкою українсько-більшовицької війни став кривавий похід більшовицьких військ на чолі з М.Муравйовим на Київ. Біля залізничної станції Крути їх спробував зупинити наспіх зібраний загін із 500 київських студентів і курсантів, які героїчно загинули у нерівному бою 16 (29) січня 1918р. Крути стали символом національної честі українського народу.