10. Причини і наслідки розпаду Київської Русі.

Причини роздробленості:

Зовнішні фактори:

• Втручання інших країн.

• Слабкий зв’язок країн з центром.

• Намагання князів закріпитись в одній із земель і передати її нащадкам.

• Збільшення кількості князів і нестача земель (поява ізгоїв)

• Відсутність чіткого принципу успадкування влади

• Нерівномірнсть соціально-економічного розвитку окремих князівств.

• Занепад шляху «із варяг у греки»

• Великі розміри держави та пов'язані з цим труднощі управління

Наслідки:

• Захоплення земель Русі Золотою Ордою, що значною мірою загальмувала соціально-економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі.

• Феодальна роздробленість була фактично законсервована, про відродження власної державності не могло бути й мови.

• Русь на довгі роки опинилася під ігом.

• Лише Галицько-Волинському князівству формально вдалося зберегти обмежену незалежність, визнавши, втім, владу Орди. Інші ж землі втратили будь-яку самостійність. Князі змушені були визнати себе васалами Золотої Орди, з рук хана діставали право на княжіння (ярлик) і платили тяжку данину.

11. Боротьба Київської Русі з монголо-татарським нашестям

Політична роздробленість, постійні князівські усобиці полегшили здійснення широкомасштабних планів монголо-татар, розпочате вождем монгольських племен князем Темучин, що отримав імя Чингісхана (великого хана) - владики світу (бл. 1155-1227). Монголи обрушилися на Північний Китай, підкорили Сибір, вторглися в Хорезм, Північний Іран та інші землі і стали просуватися до руських земель. Чингісхан показав себе не тільки вмілим і жорстоким полководцем, але й неабияким правителем.

Монголи вели кочовий спосіб життя, мали небачене на ті часи кінне військо з прекрасною організацією і залізною дисципліною, з єдиним командуванням. Добре озброєні луками і гострими шаблями, одягнені в шоломи і панцирі з тюленів шкіри, легко пересуваються на швидких конях, вони були майже невловимі для стріл. Була використана навіть найвища для того часу китайська військова техніка.

Вже в першому великому зіткненні в приазовських степах на р. Калці (1223) об’єднані руські сили і половці не змогли протистояти чітко організованим і спаяні в єдине ціле монголам, де кожен десяток був пов’язаний круговою порукою (за провину одного каралися всі). Крім того, виявилися серйозні розбіжності між руськими князями; була відсутня підтримка з боку могутніх князів Києва і Володимира. Вперше Русь зазнала настільки важкий шкоди, - полягло дев’ять десятих об’єднаних сил, але і татаро-монголи знесиліли, вони не могли рухатися вперед і повернули назад.

У 1237 р., повернувшись зі степів під проводом онука Чингісхана Батия (1208-1255), завойовники перетнули Волгу і вторглися в межі Русі. Були розграбовані і спалені Рязань, Володимир, Суздаль, Москва, розорені південні руські землі (Чернігівська, Київська, Галицько-Волинська та ін.) Протягом лютого 1238 було зруйновано 14 руських міст. У 1241 р. монголи вторглися і до Європи, спустошуючи Польщу, Угорщину, Чехію, Балкани, і вийшли до кордонів Італії та Німеччини. Але, втративши значні сили на руській землі, Батий повернувся в Поволжі, де сформував могутню Золоту Орду (1242).

Захисники Київської Русі чинили небачений, героїчний, самовідданий і запеклий опір. Однак розрізнені сили, відсутність єдиного командування, недостатня укріплених міст, ополчення, що становить основну масу руського війська і складається з міських та сільських працівників, і за чисельністю, і з озброєння, і бойовими якостями і навичкам поступливе войовничим кочівникам, все це стало причиною страшного лиха для Русі. Збиток, нанесений Золотою Ордою, був колосальним: десятки зруйнованих міст, безліч знищених чи викрадених в рабство людей, значний ординський вихід (щорічна данину Орді), який збирали військові загони на чолі з баскаками за спеціально проведеної перепису, перервані зв’язки з Європою і т. д. І все ж розрізнена, збезлюділа, що прийшла в занепад руська земля не лише зберегла свою державність, але, як слушно зауважив А.С. Пушкін, «... розтерзана і знекровлена зупинила монголо-татарська навала на краю Європи », врятувала європейську цивілізацію.

Важкі випробування не змогли не позначитися на майбутньому Русі. Можливо, саме 250-літній монголо-татарське іго визначило той «азіатський початок», яке потім обернулося для Русі важким кріпосним правом і лютим самодержавством. Фактично монголо-татари зламали руську історичну долю і стимулювали іншу.