
- •1. Утворення Київської Русі, її суспільно-політичний розвиток
- •2. Норманська теорія: історія та сучасність
- •3. Внутрішня і зовнішня політика Ігоря, Святослава, Ольги. Порівняльний аналіз
- •4. Соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •5. Міжнародні взаємини Київської Русі
- •6. Взаємодія Русі і степу.
- •7. Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого
- •8. Культура Київської Русі.
- •9. Прийняття християнства на Русі і його значення
- •10. Причини і наслідки розпаду Київської Русі.
- •11. Боротьба Київської Русі з монголо-татарським нашестям
- •12. Утворення Галицько-Волинського князівства й особливості його політичного, економічного та культурного розвитку.
- •13. Данило Галицький. Політичний портрет
- •15. Кревська та Люблінська унії.
- •17. Виникнення українського козацтва та утворення Запорізької Січі. Їх місце та роль в історії України.
- •18. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі.
- •19. Козацько-селянські повстання кінця 16 – першої третини 17 ст.
- •20. Причини, характер, рушійні сили та періодизація української національної революції середини XVII ст. Богдан Хмельницький.
- •21. Початок національно-визвольної війни. Основні битви 1648-1653рр.
- •22. Зборівський і Білоцерківський мирні договори.
- •23. Зовнішня і внутрішня політика Богдана Хмельницького.
- •24. Переяславська угода та Березневі статті 1654 р. І їх наслідки для України.
- •25. Громадянська війна та іноземна іннервація і Україні у другій половині 17ст. Руїна
- •26. Українська Церква у 17-18ст.
- •28. Колоніальна централізаторсько-шовіністична політика Російської імперії щодо України у XVIII ст.
- •29. Україна і Північна війна
- •30. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Івана Мазепи.
- •32. Гайдамацький та опришківський рух. М. Залізняк, і. Гонта, о. Довбуш.
- •33. Ліквідація російським царизмом Гетьманщини та Запорізької Січі. Кирило Розумовський, Петро Калнишевський.
29. Україна і Північна війна
У 1700 р. між Швецією і Росією розпочалася Північна війна, у якій остання прагнула отримати вихід до Балтійського моря. Україна надавала активну допомогу Росії у цій війні. Але 1708 р. І. Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом XII, спрямований проти Петра І. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви.
За цей вчинок історики називали Мазепу «зрадником», а слово «мазепинець» стало синонімом слова «сепаратист». Причини, які змусили гетьмана шукати нових зовнішньополітичних орієнтирів, були такі:
• Петро І виявився прибічником політики жорсткого централізму, прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі, що не відповідало прагненням І. Мазепи розширити самостійність Гетьманщини.
• Під час Північної війни Петро І нещадно експлуатував людські й матеріальні ресурси України. Край був економічно виснажений, населення вивозили на будівництво доріг, каналів, міст. Козацьке військо використовували у війні як «гарматне м'ясо». Політика Петра І викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника.
• У Мазепи були підстави вважати, що цар може пожертвувати Україною, аби забезпечити перемогу у війні й вийти на береги Балтійського моря.
У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило на територію України. На його бік перейшов Мазепа з 15 тис. козаків, а також 8 тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилася підтримати гетьмана. По-перше, далася взнаки соціальна політика гетьмана. Він надто далеко відірвався від життєвих потреб народу і не користувався популярністю в народних масах. По-друге, для народу цей крок Мазепи був несподіваним, а справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним. По-третє, Петро І вжив швидких і рішучих дій проти Мазепи, представивши його зрадником України (за наказом царя гетьмана проклинали в усіх церквах) та залякавши населення України репресіями, спрямованими проти прибічників гетьмана. Царські війська знищили столицю І. Мазепи — місто Батурин, вирізавши 6 тис. жителів, зруйнували Запорозьку Січ. У 1708 р. цар наказав обрати нового гетьмана. Ним став Іван Скоропадський (1708—1722 pp.). Козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками. Здійснюючи політику терору, Петро І прагнув знищити серед українського населення будь-яку опозицію. Після перемоги у вирішальній битві Північної війни — Полтавській (27 червня 1709 p.), Петро І здійснив заходи по ліквідації автономного устрою України: 1709 р. призначив до гетьмана Скоропадського свого резидента, який мав контролювати його діяльність; 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову; 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом; із 1724 р. (після смерті наказного гетьмана Павла Полуботка) Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія; вільна торгівля фактично скасовувалася, українцям заборонялося займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.