Украина, 316050, г.Кировоград, ул.Тимирязева, 84, к.119, том Интернешнл тел/факс: 38 0522 - 24 32 58; e-mail:Office@toMis.Com.Ua вступ, або окреслення проблеми

Влада, яка не здатна забезпечити народу виживання,

корисна не більше, ніж сад, що не дає плодів.

Діяльність можновладців не завжди буває доцільною, а іноді набуває удаваного характеру, незважаючи на найгуманніші цілі та заклики. А в ряді випадків просто шкодить справі. Мене давно захоплює метафора Р.Л. АККОФА, мого учителя з системного аналізу, котра в нашому контексті звучить приблизно так: діяльність влади (чиновників, депутатів усіх рівнів за всі роки перебудови, прискорення...) нагадує ритуальний танок дощу індіанців. Він не впливає ані на природу, ані на врожай, але учасникам здається, що впливає. Їхня діяльність спрямована на покращання не погоди, а лише на сам танок. Надзвичайно колоритна українська хореографія, її особливість у невимушених повтореннях адажіо, що продовжують залишати при владі тих самих "майстрів". Оцінюючи ситуацію в Україні і в держав СНД можна стверджувати, що ніхто з "обранців" (Парламент, Президент, місцеве самоврядування, ..) своєю діяльність не виправдовують сподівань та довір'я виборців.

Чому?

По-перше, завжди все вирішували і вирішують кадри, навчені справі професіонали. У нашому випадку більшість "обранців", що зайняли ключові пости в управлінні державою та на місцях, виховані старою розподільчою менеджерською школою управління. Вони вправно вирішували проблеми освоєння капіталовкладень та розподілу пільг в командній ієрархічній системі. Після приватизації їм виявилося не до снаги організувати роботу та управління державною та комунальною власністю. Як наслідок, переважна більшість підприємств не працює і не сплачує податків до бюджету і, таким чином, завдає збитків. Вони безініціативні та бездіяльні навіть у випадку виникнення власної загрози. У них завжди винуватий уряд, Президент, або "немає рішення Верховної Ради". Їхня діяльність зводиться до очікування наказу та пільг для розподілу. Тільки податкові надходження від роботи приватної чи акціонерної власності, податки на ввіз та ліцензії на вивіз товарів, тіньовий сектор дають можливість існувати владі. Системна криза - це криза управління, криза влади, а не ресурсів. Підприємства ж приватної та акціонерної власності управляються, в основному, людьми навченими і націленими на прибуток, тобто такими, що вміють виробляти і продавати. Саме такі підприємства і приносять прибуток господарям та податки до бюджету. Управлінці старої школи мають мотивацію до постійного збільшення податків. Стиль їхньої роботи - постійний пошук винуватих та метушня навколо податків, що базуються на недосконалій законодавчій базі, їхнє гасло - "Тримай злодія". Інша менеджерська школа не спрямована на конфлікт, вона очікує. Щоб вижити в СНД, не втративши ринку, вона скорочує виробництво і вивозить капітал туди, де існує можливість працювати. Звідки візьмуться гроші, якщо їх ніхто не заробляє, а лише створює подобу "танцю"? Цей "танець" шкодить усім і нагадує танець смерті.

По-друге, країна, місто, село, сім'я, люди не являють собою єдиного цілого. Діяльність усіх не спрямована на виживання. Потрібна зрозуміла і проста соціальна ідея та технологія, яка дозволить усім побачити мету, зрозуміти її і діяти спільно згідно наявним ресурсам для виходу з кризи. Національна ідея хороша, якщо є механізм, технологія виживання. Знайомлячи читача з абеткою соціальної роботи, ми сподіваємося привернути його увагу до унікального феномену ініціативи "знизу" як ідеї вижити, згуртовує людей, та можливості особистої активної творчої праці, що дає реальну перспективу для сім'ї і суспільства. Іншими словами, це нам надає можливість змінити жебрацький стан власними силами та здійснити демократичне структурування і децентралізацію управління у державі за рахунок розвитку соціальної роботи місцевого самоврегулювання, як це прийнято у всьому цивілізованому світі.

Впевнений, що ті, кому Бог дав розум, здоров'я і становище, повинні зрозуміти, що час діяти. Конституція України та правове поле, яке існує в державі, надають можливість і гарантії для наполегливої, цілеспрямованої, творчої праці, що веде до свободи і розквіту. Успіх неминучий. Щоб пересвідчитися, звернемося до Японії. Історія нас вчить: народ, котрий хоче вижити і вірить в це, знищити неможливо. Японський народ пережив небувалу поразку у II другій світовій війні. Спустошене, принижене суспільство, що стало живим полігоном для випробування атомних бомб, піднялося із руїни і люди зробили його провідною державою в світі.

А що ж ми? Для нас відповідь вже давно сформульована, до того ж вустами не японця, і не американця, а Григорія Сковороди:

"Яблуню не треба вчити родити яблука. Її треба захистити від свиней, які руйнують її коріння".

Зусиллям духу і волі нам необхідно примусити себе діяти так, щоб вижити. Нас обрав час для творчої праці в своєму саду, а не для того щоб уподібнюючись свиням, підривати коріння плодоносного дерева.

АКТУАЛЬНІСТЬ РЕФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Для початку статистика:

• Шістдесят дітей зі ста, у середньому, набувають у школі порушення постави, п'ятдесят - короткозорість, сорок - відхилення у серцево-судинній системі, тридцять - нервово-психічну дисфункцію. Для вирішення цих проблем існує напрацьована соціально-педагогічна методика професора В.Ф.Базарного. Проте, практика доводить, що відомча плутанина та місництво народної освіти, охорони здоров'я, комітету сім'ї та молоді, соціального захисту не здатні забезпечити ЦІЛІСНОСТІ ПРОЦЕСУ НОРМАЛЬНОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

• Дитина відбилася від рук батьків, усім зрозумілий вплив так званої "Вулиці", проте ні міліція з комісіями у справах неповнолітніх, ні відомство сім'ї та молоді з підземними дитячо-підлітковими клубами, ні школа не здатні надати допомогу дитині і її сім'ї знайти себе і відгородитися від кримінального авторитету. Ці організації та їхні відомства, посилаючись один на одного, "освоюють" надані їм мізерні кошти, а міліція має можливість тільки карати в тюрмах - вузах з удосконалення кримінальної романтики. Зазначені відомства нездатні протистояти соціальній патології (злочинності, наркоманії, проституції, суіциду, СНІДу та інш.), тому що відсутня СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО НАГЛЯДУ.

• Всім відомо, що значний відсоток з так званих, дитячих будинків потрапляють за грати, і держава зазнає колосальних збитків, утримуючи людину за гратами (неважко підрахувати у що це виливається: утримання в'язниць, харчування ув'язнених та їхня охорона). Але ж можна спробувати влаштувати сімейний дитячий будинок, який визнано у всьому світі за найефективнішу та сприятливу структуру для виховання дітей без батьків. Так ні, народна освіта в першу чергу організує боротьбу за те, щоб не дати грошей багатодітним сім'ям на утримання сімейного дитбудинку

• Візьмемо проблему пенсіонерів, інвалідів, чорнобильців та інших соціальних груп, котрі змушені принизливо благати у чиновників, зароблені ціною власного здоров'я кошти та пільги на біологічне виживання. І все через ту ж причину відсутності у суспільства СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ І СОЦІАЛЬНОГО НАГЛЯДУ.

ВИСНОВОК:

Проблема працевлаштування і розвитку малого бізнесу цілком залежить від нерозуміння суті соціального явища, тому що це НЕ ЕКОНОМІЧНА, А СОЦІАЛЬНА проблема, і підходи повинні бути різні. Колосальні державні витрати на утримання здатних до самостійної трудової діяльності людей - невиправдані. Причина - відсутність СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ АДРЕСНОЇ ДОПОМОГИ В ОРГАНІЗАЦІЇ МАЛОГО СІМЕЙНОГО БІЗНЕСУ, а також навчених для місцевих органів влади і самоврядування СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ І СОЦІАЛЬНИХ МЕНЕДЖЕРІВ (організаторів).

В першу чергу необхідно організовувати соціальну просвіту у суспільстві, тобто пояснити, що таке соціальна робота, соціальна система, соціальна патологія, соціальний нагляд, соціальний робітник і соціальний менеджер, місцеве самоврядування, територіальна громада, соціальне виживання і соціальна політика в цілому.

По-друге - необхідно мотивувати територіальні громади та їхні органи місцевого самоврядування до дії, до організації здійснення соціальної роботи з технології соціального виживання, сформувавши у місцевих органів влади соціальне замовлення на підготовку фахівців соціальної служби.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА І МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

З ТОЧКИ ЗОРУ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

В теорії державного управління "УРЕГУЛЮВАННЯ" і порядок у суспільному житті будь-якої держави є інтегральний результат спільної дії двох регулятивних механізмів:

- централізованої системи державного управління;

- системи соціальної саморегуляції, самоврядування.

Державне управління, залишаючись в будь-яких умовах ПРОВІДНОЮ формою управління, неефективне, якщо не функціонує належним чином ВЕДЕНА форма управління - механізм соціальної саморегуляції. Ці дві форми управління, доповнюючи одна одну, нейтралізують специфічні недоліки, що їм притаманні.

В залежності від конкретних історичних умов державне управління може здійснюватися в двох соціально-політичних режимах:

- надзвичайному (війна, соціальна катастрофа тощо);

- нормальному.

Для першого характерне різке підпорядкування економічної і соціокультурної діяльності об'єктивним законам боротьби, а для другого - максимальне використання в управлінні економікою і соціальною діяльністю власних об'єктивних законів соціальної саморегуляції.

Закони державного управління поділяються на:

- закони функціонування;

- закони розвитку.

ЦЕ СТВОРЮЄ НЕОБХІДНІСТЬ І ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗОВНІШНЬОГО ДОПОВНЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ З БОКУ ОБРАНИХ І УПРАВЛІННЯ З БОКУ ВИБОРЦІВ.

Виходячи з того, що для міжвідомчого управління широта сфери діяльності являється нормою, виявляється необхідність створення єдиного суспільно-господарського органу, такого, як Соціальна Рада, яка повинна бути концептуальною основою у подоланнігалузевості та місництва. У протилежному випадку суспільство живе не за законами розвитку, а за законами деградації.

ПРАВОВА ОСНОВА СОЦІАЛЬНОГО ВИЖИВАННЯ

В УМОВАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Правовою основою соціальної роботи і гарантій забезпечення впровадження технології соціального виживання є Конституція України, закон України "Про місцеве самоврядування", інші правові акти.

В Конституції України записано, а відтак має бути гарантовано:

Стаття 1: "Україна є суверенною незалежною демократичною соціальною державою."

Стаття 3: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є вищою соціальною цініістю."

Стаття 5: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади і органи місцевого самоврядування".

Стаття 7: "В України признається і гарантується самоврядування..."

Закон України "Про місцеве самоврядування" досить повно дає права і свободи для творчого розвитку ініціативи територіальним громадам. Необхідне бажання діяти.