3.10.5. Приклади діяльності соціальних служб

Львівська громадська організація Спільнота взаємодопомоги «Оселя» - це громадська неприбуткова організація, яка одна з пер­ших в Україні почала всіляко підтримувати бездомних і в 2003 році створила унікальну Спільноту, де разом живуть і працюють, ве­дуть спільне господарство та допомагають іншим ті, хто опинився в скрутній ситуації. «Оселя» має на меті надавати допомогу у від­найденні сенсу життя людям, що з різних причин опинилися на маргінесі суспільства (убогим, бездомним, неповносправним, за­лежним тощо) і пропагувати в Україні ідею солідарності та вза­ємодопомоги.

Спільнота є найоригінальнішою і первинною формою діяльності організації, яка виникла, щоб надавати притулок соціально виклю­ченим особам суспільства, повернути їм дах над головою, безпеку, дружбу, сенс існування. Тут гостинно приймають усіх, незважаючи на вік, походження чи минуле.

Основними завданнями, що ставить перед собою «Оселя», є:

• створення спільнот взаємодопомоги;

• організація навчальних майстерень, у яких можна набути профе­сійних навичок;

• проведення акцій солідарності з бідними та бездомними;

• пропагування ідеї взаємодопомоги.

Ідея створення спільноти була пов'язана з великою кількістю за­лежних від алкоголю осіб, які після лікування не могли інтегруватися в суспільство через втрачені родинні та соціальні зв'язки. Кілька осіб з ініціативної групи пройшли стажування в подібних організаціях у Польщі і в 2001 році заснували Спільноту взаємодопомоги «Оселя» за підтримки міжнародного руху «Емаус», який об'єднує більше 450-ти Спільнот бездомних у сорока країнах світу.

Першою публічною акцією «Оселі» стала організація Святої Вече­рі для злиденних. Метою було виявити бідних людей, їхню кількість і потреби, залучити їх до створення Спільноти та самоорганізації. Най­більше хотілось, щоб якомога менше людей у цей день відчували се­бе самотніми. У вечір Різдва Христового, 6 січня 2003 року, на терені церкви св. Юра відбулася вечеря для самотніх і убогих, організована Спільнотою «Оселя» разом зі шпиталем ім. Андрея Шептицького. Пла­нували спочатку зварити та роздати гарячий борщ. Однак чи відчують люди затишок і тепло Різдвяного вечора, родинного свята, лише наси­тившись? Треба було діяти інакше, й організатори вирішили запросити всіх на спільну вечерю за одним великим родинним столом. Кухарі шпиталю ім. А. Шептицького приготували гарячі страви, а Церква св. Юрія надала приміщення. Провели святкову програму з привітаннями, вертепом та яслами, в які кожен із запрошених підкладав сіно. На столі було дванадцять страв, як і в кожній родині на Святвечір. Організатори підготували 80 місць, а прийшло близько 250 осіб. Для тих, кому не вистачило місця, назовні було приготовлено мангали, щоб можна було погрітися. Волонтери «Оселі» виносили їжу, колядували. Безліч радос­ті, сліз, подяк. Водночас організатори були вражені масштабами біди, непомітної у повсякденному житті, тому вирішили зробити цей проект постійним і, крім Різдвяних вечер, проводити Великодні сніданки.

Згодом остаточно визначилась цільова група, з якою «Оселя» пра­цює дотепер, - це не тільки залежні, що потребують ресоціалізації, але й неповносправні, бездомні, безробітні - усі, хто внаслідок пере­ходу до ринкових відносин, несподіваних для багатьох змін розгубився

в нових умовах життя та опинився на «узбіччі» суспільства. Під час святкових акцій працівники та волонтери «Оселі» проводили бесіди з бездомними, з яких виявили, що однією з основних проблем цих лю­дей є безпомічність та відсутність можливості самостійного виходу з кризової ситуації. Цим людям важливо створити умови, в яких вони самостійно могли б подолати кризу, реабілітуватися після пережитих подій. Це зміцнило впевненість у необхідності створення спільноти, де самотні й бездомні могли б жити, разом працювати та піклуватися один про одного, як у справжній родині.

Інша українська громадська організація — «Народна допомога» — займається проблемою бездомності з 1998 року. їхня робота включає мобільне харчування на вулицях міста (їжа на колесах), збір інформа­ції про цільову групу під час роботи на вулиці (соціальне патрулюван­ня) та організацію притулку для бездомних осіб.

Центр ресоціалізації для бездомних розпочав свою роботу з 2003 року, в рамках проекту "Соціальна реінтеграція бездомних», який фінансує Програма з партнерства в інституціональному розвитку (ІВРР) Європейського Союзу. Центр був створений завдяки плідній праці команди «Народної допомоги» і фінансовій та'матеріальній під­тримці партнерів об'єднання: Чернівецької міської ради, австрійської організації «Фольксгільфе» та допомоги інших українських та між­народних організацій.

Мета роботи Центру ресоціалізації для бездомних - надання комп­лексу соціальних послуг, спрямованих на подальшу реінтеграцію осіб без постійного місця проживання до нормального навколишньо­го середовища. Технологія, за якою працює Центр ресоціалізації при об'єднанні громадян «Народна допомога», розроблена за участі укра­їнських та австрійських експертів, ґрунтується на принципах роботи з бездомними в Австрії із урахуванням української специфіки та адап­тована до умов невеликого міста.

У червні 2003 року в Києві відкрито Центр соціальної адаптації жінок, які не мають визначеного місця проживання, підпорядкова­ний Головному управлінню соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації. Він розрахований на надання послуг одночасно 80 клієнткам. До його структури входять адміністративно-управлінська та адміністративно-господарська частина, відділення відновлювального лікування та профілактики, відділ реінтеграції. Всього в Центрі працює близько 40 осіб. Центр діє як стаціонарний заклад, де жінки можуть проживати від трьох до дев'яти місяців, за­безпечуються триразовим харчуванням, одягом тощо.

Особливістю діяльності Центру є те, що послуги пропонують ли­ше тим жінкам, які можуть взяти участь у програмах, пов'язаних з набуттям чи відновленням трудових навичок, оволодіти новою про­фесією чи знайти роботу, що розглядається як найважливіший чинник реінтеграції.

У Центрі соціальні працівники допомагають клієнткам налагодити стосунки з родичами, клієнтки мають можливість отримати юридичні консультації, працюють з психологом, беруть участь у груповій роботі, тренінгах набуття соціальних навичок, зокрема правильного харчуван­ня та приготування їжі, оволодіння навичками спілкування, пошуку ро­боти та працевлаштування; з ними працює інструктор з пошиття одягу, організатор дозвілля тощо. Планується відкрити майстерні для профе­сійного навчання та творчі майстерні. Важливо, що клієнтки самі бе­руть участь в організації свого життя. Вони займаються облаштуванням території, підтримують порядок у своїх кімнатах, чергують в їдальні, організовують святкування днів народження та свят. Якщо в клієнтки є діти, то вона має можливість забирати їх до себе на вихідні та свята.

Висновки

Проблема бездомності має комплексний характер, в її основі ле­жать економічні, соціальні, психологічні чинники. Для розуміння феномена бездомності потрібно мати уявлення про його структуру та про те, як самі бездомні визначають власні потреби та мотива­цію до отримання послуг. Виділяють такі групи бездомних, як без-дахові та маргінально поселені.

Соціальна робота з бездомними передбачає надання індивідуаль­ної підтримки тим людям, які вважать себе бездомними, та вплив на створення умов, які б запобігали виникненню та поширенню бездомності.

Серед форм і методів соціальної роботи з бездомними людьми мож­на виділити: вуличну соціальну роботу, сприяння працевлаштуван­ню, забезпечення транзитним житлом тощо. Залежно від етапу, на якому перебуває клієнт соціальної роботи, розрізняють первинне, вторинне та третинне втручання у ситуацію бездомності.

У багатьох країнах розвинена широка мережа притулків, гурто­житків, будинків-на-півдорозі, кризових центрів з різними термі­нами й умовами перебування, різною формою власності, для різ­них груп людей без постійного місця проживання. В Україні така інфраструктура тільки починає формуватися.

Запитання для самоперевірки

1. Розрийте зміст поняття «бездомність».

2. Чим важливе у соціальній роботі з бездомними людьми налаго­дження контактів із різними службами?

3. Яка фаза процесу надання допомоги бездомним людям видається Вам найскладнішою?

4. Які заклади та послуги для бездомних людей поширені за кордо­ном? Які з них варто розвивати в Україні?

Література

• Бездомність в Києві. Методологія і практика вуличної соціальної роботи з бездомними людьми / Народна допомога. - К., 2007.

• Венгрежановська О., Костін С. Соціальна підтримка безпритульних // Соціальна політика і соціальна робота. - 2000. - № 2. - С. 38^7.

• Грига І., Кабаченко Н. Розуміння бездомності: підходи до вивчен­ня // Магістеріум. Вип.10. Соціальна робота і охорона здоров'я. -К.: Києво-Могилянська Академія, 2004.

• Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р.

• Закон України «Про основи соціального захисту бездомних гро­мадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 року.

• Кабаченко Й. Система підтримки та допомоги бездомним // Со­ціальна політика і соціальна робота. - 2003. - № 1. - С. 61-73.

• Кабаченко Н.В. Бездомність: концепції та визначення // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - 2006. - № 3. - С. 220-225.

• Кабаченко Н.В. Кого і як залучено до розв'язання проблем бездомних у США? // Соц. політика і соц. робота. - 2006. - № 2-3. - С. 129-136.

• Кабаченко Н.В. Програми профілактики бездомності як складова державної соціальної політики // Державне управління: теорія і практика. - 2007. - № 1. - Доступно з: піїр://\у\у\у.пЬиу.§оу.иа/е-ІоитаІ8/Виїр/2007-1/Ш5/07кпугі5р.ппті.

• Кабаченко Н.В. Традиційні підходи та інноваційні програми для бездомних // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - 2006. -№ 4. -С. 229-235.

• Розпорядження Кабінету міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції соціального захисту без­домних громадян до 2012 року» від 5 листопада 2008 р.

• РябчукА. Зайві люди: бездомні на вулицях Києва. - К.: Четверта Хвиля, 2005.

• Соціальна робота. У 3 ч. - Ч. 3. Робота з конкретними групами клієнтів / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. - К.: КМ Академія, 2004.