3.9.5. Приклади діяльності соціальних служб

2000 року Державний центр зайнятості впровадив у своїх струк­турах Єдину технологію обслуговування населення в центрах зайня­тості (ЄТОН), тобто систему способів надання клієнтам Державної служби зайнятості соціальних послуг на основі раціонального поділу і спеціалізації праці персоналу служби на скоординовані між собою стандартні уніфіковані процедури. В основі ЄТОН низка цільових блоків: формування функціональних секторів; посилення взаємодії з роботодавцями; активізація власних зусиль клієнтів, спрямованих на влаштування свого життя, підвищення відповідальності людини перед собою, своєю сім'єю і суспільством; диспетчеризація прийому клієнтів; раціоналізація документообігу у забезпеченні спеціалістів необхідними документами клієнтів перед початком роботи з ними, ре­гламентації маршрутів руху персональних справ клієнтів і персональ­них карток; створення умов для високооплачуваної праці.

За ЄТОН у центрах зайнятості має діяти вісім функціональних секторів: 1 - диспетчерсько-консультаційний; 2 - самостійного по­шуку вакансій; 3 - профінформаційний; 4 - реєстраційно-прийомний; 5 - активної підтримки безробітних; 6 - взаємодії з роботодавця­ми; 7 - навчання і психологічного розвантаження персоналу; 8 -адміністративно-господарський.

У диспетчерсько-консультаційному центрі є робоче місце диспет-чера-консультанта. Він першим зустрічає клієнтів, пояснює їм цілі прибуття і скеровує їх до спеціалістів. Метою сектора самостійного пошуку вакансій є надання клієнтам можливості самостійно підібра­ти собі найкращий варіант працевлаштування. Тут претенденти мо­жуть отримати інформацію про вільні робочі місця, систематизовані за групами професії і території. Є також інформація для осіб, які ба­жають заснувати власну справу чи взяти участь у громадських, сезон­них чи інших тимчасових роботах. У профінформаційному секторі є література з описом професій (спеціальностей); довідкові матеріали про навчальні заклади і перелік професій, за якими організує роботу центр зайнятості, а також «паспорти» організацій, які висвітлюють іс­торію підприємства, його виробничу діяльність, наявність соціально-побутової сфери тощо. Кожен клієнт має можливість у цьому секто­рі самостійно чи за допомогою спеціаліста ознайомитися з наданими матеріалами. У реєстраційно-прийомному секторі проводяться спів­бесіди при реєстрації клієнтів, а також при їхньому повторному від­відуванні центрів зайнятості. Співбесіди спрямовані на виявлення по­треб, намірів, побажань клієнтів, які можуть прискорити пошук робо­ти, на формування у клієнтів впевненості у власних силах.

З метою активізації зусиль клієнтів, підвищення їхньої мотивації до поліпшення власного життя і підвищення конкурентоспроможнос­ті на ринку праці створено сектори активної підтримки безробітних.

Відповідно до посередницьких функцій служби зайнятості забез­печують роботодавців інформацією про професійно-кваліфікаційний склад зареєстрованих осіб, надають їм можливість без значних ма­теріальних і організаційних зусиль підібрати необхідних працівників, організують професійне навчання кадрів. Центри доводять до свідо­мості роботодавців ту істину, що, пропонуючи вакансії підприємства, вони його рекламують, формують у співвітчизників імідж соціально відповідального власника чи керівника підприємства.

Ефективним засобом активізації клієнтів служб зайнятості є роз­робка за допомогою центру зайнятості спеціальних планів самостійно­го пошуку роботи. Такі плани допомагають клієнтам систематизувати свої зусилля з пошуку роботи, а спеціалістам - більш цілеспрямовано сприяти громадянину. Особливо високим є ефект від складання пла­нів у містах і районах, де значна частина інформації про вільні робочі місця не поступає в центри зайнятості. У кожному центрі створюється спеціальна комісія, яка з певною періодичністю (наприклад, через 3-6 місяців після реєстрації клієнта) на основі аналізу проведеної роботи, ретельного вивчення виконання плану самостійного пошуку роботи, причин відсутності результатів з працевлаштування оцінює правиль­ність обраних клієнтом і спеціалістом методів пошуку роботи. Потім комісія спільно з клієнтом і спеціалістом намічає подальші дії.

Таким чином, Державна служба зайнятості України намагаєть­ся модернізувати свої соціальні послуги, застосовувати підходи, що сприяють активізації клієнтів.

Цікавий дослід накопичили деякі українські громадські організа­ції. Наприклад, організація творчої інтелігенції міста «Київ - рідний дім» спільно з виправними установами Київської області, де відбу­вають покарання переважно особи молодого віку, які мають першу судимість, організували заходи дозвілля, комп'ютерне навчання, а та­кож професійні курси в одній установі, де засуджені можуть набути професію електрозварника, автослюсаря, ремонтника, бо ці професії мають попит у суспільстві. Після того як особа звільняється, вона мо­же потрапити в центр соціальної адаптації, створений організацією, де їй нададуть консультативну, психологічну, правову допомогу: для цього є відповідні фахівці та соціальний працівник. Людині допомага­ють отримати паспорт, зареєструватися, сприяють у пошуках роботи. Якщо немає роботи, то є власне підприємство, де невелика кількість осіб може працювати, виготовляючи меблі.

У такий спосіб громадська організація намагається продемонстру­вати, як можна розв'язувати проблему декваліфікації та незайнятості представників груп ризику.

Висновки

1. Безробіття - це вимушене й тривале припинення роботи через не­можливість знайти робоче місце. Воно має вагомі соціальні наслід­ки як для людини, її родини, так і суспільства загалом.

2. Призначення соціальної роботи з безробітними та їхніми сім'ями полягає у піднесенні можливостей людини повернутися на ринок праці, поліпшенні матеріального становища, зменшенні соціально-психологічної напруги в родині, сприянні в отриманні доступу до тих ресурсів і засобів, які передбачені державною соціальною політикою.

3. Соціальна допомога безробітним та їхнім родинам може передба­чати: консультування щодо працевлаштування і шляхів заробітку, вселення надії на зміни; допомогу в оформленні відсутніх доку­ментів; сприяння в оформленні державної допомоги, пенсій, пільг; посередництво у наданні гуманітарної допомоги з різних джерел, залучення релігійних організацій до допомоги сім'ї, отриманні за­собів для заробітку.

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте зміст поняття «безробіття».

2. Які різновиди безробіття Вам відомі?

3. У чому полягає правовий статус безробітного в Україні?

4. Які емоційні стани переживає людина, яка втратила роботу?

5. Як Ви розумієте адаптивну життєву активність безробітного?

6. У чому полягає суть соціальної роботи з безробітними людьми?

7. Порівняйте напрями та форми роботи центрів зайнятості та Дер­жавної соціальної служби для дітей, сімей та молоді.

8. У чому полягає суть єдиної технології обслуговування населення в центрах зайнятості?