3.9.4. Організація надання допомоги

В Україні діє мережа державних закладів і установ, які уповнова­жені проводити працевлаштування громадян, надавати їм соціальні послуги.

Провідний державний орган у царині допомоги людям, які втрати­ли роботу, - Державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюєть­ся під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики Укра­їни, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самовря­дування.

До складу Державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформацій­но-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зай­нятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.

Державна служба зайнятості аналізує і прогнозує попит та пропо­зицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управ­ління про стан ринку праці; консультує громадян, власників підпри­ємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звер­гаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення; веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з пи­тань працевлаштування; подає допомогу громадянам у підборі роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ни­ми органам у підборі необхідних працівників; організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби за­йнятості або скеровує їх до інших навчальних закладів, що ведуть під­готовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у роз­виткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання; надає послуги з працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці) тощо.

Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, Дер­жавна служба зайнятості надає безоплатно. Ця служба фінансуєть­ся за рахунок коштів загальнообов 'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок без­робіття» видами забезпечення у рамках цього виду страхування є: допомога з безробіття, зокрема одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога з часткового без­робіття; матеріальна допомога у період професійної підготовки, пере­підготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна до­помога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; допо­мога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебува­ла на його утриманні. Видами соціальних послуг за цим видом стра­хування вважають: професійну підготовку або перепідготовку, підви­щення кваліфікації та профорієнтацію; пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні, зокрема шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробіт­них та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з пра­цевлаштуванням.

Державні соціальні служби для сімей, дітей та молоді теж долуча­ються до соціальної роботи в сфері зайнятості. Ключовими напрями цієї роботи можна вважати:

• профорієнтаційну роботу та сприяння працевлаштуванню молоді;

• сприяння вторинній зайнятості молоді;

• соціальний супровід неблагополучних сімей із дітьми, родин, які опинилися у складній життєвій ситуації, зокрема, пов'язаній із безробіттям батьків.

Ці соціальні служби використовують такі форми роботи, як:

• надання групової профконсультаційної допомоги у формі лекцій, зустрічей з працівниками різних професій, «круглих столів» з проб­лем профорієнтації та працевлаштування, семінарів, конференцій;

• проведення індивідуальної профконсультаційної роботи у спе­ціально створених консультативних пунктах, в яких проводиться тес­тування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітної молоді;

• проведення профдіагностичної роботи, яка значно полегшуєть­ся в умовах комп'ютеризації центрів ССМ, спрямованої на допомогу молодим людям при професійному визначенні;

• залучення підлітків і молоді до профінформаційних масових за­ходів - проведення «Днів соціального захисту молоді», «Днів відкри­тих дверей», «Ярмарків вакансій»;

• створення та поповнення банку даних про навчальні заклади, фірми з працевлаштування, вакантні робочі місця;

• організація клубних об'єднань, які сприяють формуванню в мо­лодих людей вміння самовизначитися у виборі професії, підвищенню готовності до конкурентоспроможності молодої людини на ринку праці, оволодіння знаннями з основ психології;

• телефонне інформування, яке надає клієнтам об'єктивну інфор­мацію стосовно наявності вакансій на ринку праці, тактики поведінки при пошуку роботи та бесід із роботодавцями;

• надання клієнтам інформації про можливість перекваліфікації чи підвищення кваліфікації;

• виїзні консультування сільської молоді з питань працевлашту­вання;

• місячники з профорієнтації «Вибери собі професію», під час якого проводиться «Ярмарок професій», профорієнтаційні та еконо­мічні ігри, лекції з питань економіки та підприємництва, інформуван­ня молоді з цих питань;

• патронаж окремих категорій молоді, зокрема неповнолітніх, які потребують соціальної адаптації та працевлаштування;

• форми працевлаштування та профорієнтаційної роботи для мо­лоді з особливими потребами (курси здобуття професії для інвалідів, бронювання робочих місць для неповнолітніх дітей-сиріт та молоді);

• збори-семінари керівників підприємств, господарств і фірм регі­онів з питань працевлаштування та проходження практики студентів у літній період.

У сприянні працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді центри соціальних служб співпрацюють із різними установами та організаціями, не підміняючи і не дублюючи їхню роботу: центрами зайнятості, підприємствами, установами, організаціями, громадськи­ми і приватними організаціями, з якими укладають угоди про співро­бітництво, започатковують спільні проекти і заходи.

Здійснюючи соціальний супровід неблагополучної сім'ї з дітьми, соціальні служби для дітей, сімей та молоді намагаються вплинути на тих батьків, які не працюють і втратили бажання займатися пошуком роботи, щоб мобілізувати їхню адаптивну життєву активність, спону­кати до зміни способу життя, подолання набутої безпорадності.

Соціальною роботою з безробітними також фактично займають­ся представники інших організацій, які здійснюють соціальний су­провід сімей або окремих осіб. Наприклад, недержавні організації, які допомагають людям, що виходять із місць позбавлення волі, або жінкам, які зазнають економічного і психологічного насильства в родині.

У закордонній практиці соціальну підтримку безробітним, які перебувають на першій стадії емоційного переживання, можуть на­давати фахівці соціально-психологічних служб підприємств і орга­нізацій. Роботу на подальших стадіях провадять соціальні служби, серед них і волонтерські кадрові агенції для вразливих груп насе­лення, за місцем проживання.