
- •3.2. Соціальна робота з людьми, що мають функціональні обмеження....................................................................................192
- •3.3. Соціальна робота з людьми, які мають
- •3.4. Соціальна робота з людьми, залежними від психоактивних речовин.........................................................................................233
- •3.5. Соціальна робота з людьми, які живуть із віл/сніДом.....255
- •3.6. Соціальна робота з проблемними сім'ями.............................276
- •3.7. Соціальна робота з дітьми, що залишилися без піклування батьків...........................................................................................298
- •3.8. Соціальна робота з людьми, які зазнали насильства
- •3.9. Соціальна робота з безробітними людьми.............................339
- •3.10. Соціальна робота з бездомними людьми..............................354
- •Загальні положення
- •1.1.1. Сутність поняття "соціальна робота"
- •1.1.2. Соціальна робота як галузь науки і навчальна дисципліна
- •1.1.3. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності
- •1.2. Еволюція суспільної допомоги і соціальної роботи
- •1.2.1. Суспільна допомога як підґрунтя соціальної роботи
- •1.2.2. Зародження професійної соціальної роботи за кордоном
- •1.2.3. Історія фахової соціальної роботи в Україні
- •1.3. Відносини між соціальними працівниками і клієнтами
- •1.3.1. Професійні вимоги до соціального працівника
- •1.3.2. Професійні ролі соціальних працівників
- •1.3.3. Клієнти соціальної роботи
- •Розділ 2. Теорії соціальної роботи
- •2.1. Класифікація теоретичних моделей і методів соціальної роботи
- •2.1.1. Взаємозв'язок теорії та практики соціальної роботи
- •2.1.2. Теоретичні моделі соціальної роботи
- •2.1.3. Методи і технології соціальної роботи
- •2.2. Психологічні моделі соціальної роботи
- •2.2.1. Психодинамічна модель соціальної роботи
- •2.2.2. Когнітивно-біхевіористська модель соціальної роботи
- •2.2.3. Гуманістично-екзистенційна модель соціальної роботи
- •2.3. Соціологічні моделі соціальної роботи
- •2.3.1. Системно-екологічна модель соціальної роботи
- •2.3.2. Соціально-радикальна модель
- •2.3.3. Теорія ролей і стигматизації
- •2.4. Комплексні моделі соціальної роботи
- •2.4.1. Кризове втручання
- •2.4.2. Зосереджена на завданні модель
- •2.4.3. Сімейна терапія
- •2.4.4. Психосоціальна терапія
- •2.4.5. Соціально-педагогічна модель соціальної роботи
- •Розділ 3. Практична соціальна робота
- •3.1. Соціальна робота з людьми похилого віку
- •3.1.1. Уявлення про старість і старіння
- •3.1.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.1.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.1.4. Організація надання допомоги
- •3.1.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.2. Соціальна робота з людьми, що мають функціональні обмеження
- •3.2.1. Сучасні уявлення про інвалідність
- •3.2.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.2.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.2.4. Організація надання допомоги
- •3.2.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.3. Соціальна робота з людьми, які мають психічні розлади
- •3.3.1. Розлади психіки та їхні соціальні наслідки
- •3.3.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.3.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.3.4. Організація надання допомоги
- •3.3.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.4. Соціальна робота з людьми, залежними від психоактивних речовин
- •3.4.1. Вживання наркотиків як соціальна проблема
- •3.4.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.4.3. Методи та технології соціальної роботи
- •3.4.4. Організація надання допомоги споживачам ін'єкційних наркотиків
- •3.4.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.5. Соціальна робота з людьми, які живуть із віл/снідом
- •3.5.1. Перебіг віл/сніДу і його соціальні наслідки
- •3.5.2. Загальні засади та принципи соціальної роботи
- •3.5.3. Методи та технології соціальної роботи
- •3.5.4. Організація надання допомоги
- •3.5.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.6. Соціальна робота з проблемними сім'ями
- •3.6.1. Дисфункціональні (неблагополучні) сім'ї'
- •3.6.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.6.4. Організація надання допомоги
- •3.6.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.7. Соціальна робота з дітьми, що залишилися без піклування батьків
- •3.7.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.7.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.7.4. Організація надання допомоги
- •3.7.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.8. Соціальна робота з людьми, які зазнали насильства в сім'ї
- •3.8.1. Насильство в сім'ї як соціальна проблема
- •3.8.2. Загальні підходи і принципи соціальної роботи
- •3.8.3. Методи та технології соціальної роботи
- •3.8.4. Організація надання послуг
- •3.8.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.9. Соціальна робота з безробітними людьми
- •3.9.1. Безробіття як соціальне явище
- •3.9.2. Загальні підходи та принципи роботи
- •3.9.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.9.4. Організація надання допомоги
- •3.9.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.10. Соціальна робота з бездомними людьми
- •3.10.1. Бездомність та її причини
- •3.10.2. Загальні підходи та принципи роботи
- •3.10.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.10.4. Організація надання допомоги
- •3.10.5. Приклади діяльності соціальних служб
3.9.2. Загальні підходи та принципи роботи
Розв'язання проблем безробіття є прерогативою соціальної політики держави, зокрема політики зайнятості. Проте й соціальні працівники долучаються до допомоги тим, хто втратив роботу, особливо тим, хто не має роботи тривалий час або перебуває у невигідному становищі на ринку праці.
Накопичений українськими і зарубіжними дослідниками матеріал щодо наслідків безробіття підтверджує, що безробіття є сферою соціальної роботи, яка спрямована не лише на допомогу людині у подоланні повсякденних проблем, а й на розвиток у неї техніки подолання труднощів, навичок самоорганізації.
Призначення соціальної роботи з безробітними та їхніми сім'ями полягає у збільшенні можливостей людини повернутися на ринок праці, поліпшенні матеріального становища, зменшенні соціально-психологічної напруги в родині, сприянні в отриманні доступу до тих ресурсів і засобів, які передбачені державною соціальною політикою. Для соціальних працівників, які надають допомогу безробітним, важливо знати, що людина, яка втратила роботу, проходить певні стадії емоційного переживання.
Перша стадія - шок, емоційний вибух. Це доволі важке переживання, особливо якщо втрата робота була раптовою (несподіване скорочення штатів, сварка з керівництвом тощо). При цьому важливо те, що розгубленість і страх є чинниками ризику: людина стає вразливішою до інших небезпек - хвороб, нещасних випадків. Людина може переживати неприйняття дійсності, відчувати гнів, що вихлюпується на кого завгодно в оточенні: рідних, колишніх колег, знайомих, випадкових людей, з якими доводиться вступати в контакт, наприклад, у магазинах тощо. Почасти людина переживає цю стадію, ще не звільнившись, а тільки довідавшись про майбутнє звільнення. Сильним патогенним чинником є й постійна загроза втрати роботи.
Друга стадія — суб'єктивне полегшення і психологічна адаптація до ситуації. Ця стадія може тривати три-чотири місяці після втрати роботи. Уже в перші тижні, коли минає шок, багато людей відчувають полегшення і навіть радість - не треба поспішати вранці на роботу, з'явилось багато вільного часу, особливо якщо певні матеріальні збереження дають змогу протриматися якийсь час на попередньому рівні життя. Багато хто відзначає поліпшення здоров'я та настрою. Психологи визначили, що ті, хто спочатку подолав такі негативні наслідки звільнення, як депресія та низький рівень самоповаги, а потім уже почав пошук нової роботи, знаходять кращу зайнятість, більше задоволені новою роботою.
Проте не завжди безробітні з часом починають відчувати психологічний комфорт. У деяких з них стресовий стан залишається стійким і не зникає тривалий час. Людина сприймає своє становище не як відпочинок, а як загрозу. Часто цьому сприяють об'єктивні причини (обмеженість фінансів, необхідність турбуватися про родину тощо). Тривалий стрес - це ніщо інше як наслідок невпевненості і навіть страху перед завтрашнім днем, породжені фінансовими труднощами. У такій ситуації в людини зароджується тривога, що, перш ніж вона знайде роботу і почне заробляти на життя, вона втратить майже все. Наразі психологи встановили, що чимало розлучень відбувається через матеріальні причини, отже, високим є шанс зруйнування родинних стосунків в умовах фінансових труднощів.
Третя стадія - погіршення становища. Воно зазвичай настає після півроку відсутності роботи. На цьому етапі спостерігається не тільки погіршення фінансового й соціального становища безробітного, а й дефіцит активної поведінки, обмеження кола спілкування, руйнування життєвих звичок, інтересів, цілей. Сил для протистояння неприємностям стає дедалі менше.
Депресія посилюється, особливо руйнівну силу мають невдачі з пошуком нової роботи. Такі постійні невдачі можуть призвести до припинення пошуків і апатії.
Четверта стадія - безпорадність і примирення із ситуацією. Цей стан ще називають «набутою безпорадністю», і він виникає навіть за відсутності матеріальних труднощів, наприклад, коли люди отримують допомогу з безробіття. Такий стан виникає в людини внаслідок відсутності у неї впливу на те, що відбувається з нею в житті, коли виникає віра в те, що жодна діяльність не матиме корисних результатів, а це, своєю чергою, погіршує здатність засвоювати корисні моделі поведінки. Безпорадність може сформуватися й унаслідок залежності
клієнтів від соціальної служби (центру зайнятості, центру соціальних служб для молоді, недержавних соціальних служб, які надають різну допомогу). Набута безпорадність виражається у втраті мотивації, постійній стурбованості, пригніченості тощо. Часто людина перестає стежити за своїм зовнішнім виглядом, починає зловживати алкоголем, стає агресивною щодо членів своєї родини тощо.
Відвикнувши від напруженого трудового риі'<у, люди інколи вже боятися знайти роботу. Свідомо чи несвідомо вони починають шукати причини і відмовки, аби не піти на співбесіду до потенційного роботодавця, «забувають» зателефонувати за зазначеним в оголошенні номером тощо. Загальними рисами, що характеризують портрет довготривалого безробітного, є: невисокий рівень соціальної активності, песимістичність, недовіра, високий рівень тривожності.
Особливим явищем, на яке мають зважати соціальні працівники, є так звана пастка безробіття — ситуація, коли отримання грошової допомоги (з безробіття, малозабезпеченості тощо) сприяє збереженню бідності, оскільки особі економічно вигідніше отримувати навіть незначну державну допомогу і не працювати, ніж мати низькооплачу-вану роботу з високим рівнем податків і відрахувань.
Безробітні часто мають супутні соціальні проблеми - брак житла, потрібних документів, хворіють на інфекційні та інші хвороби тощо. Наприклад, чимало людей, які виходять із місць позбавлення волі, не можуть влаштуватися на роботу, оскільки відбулася їхня декваліфікація і десоціалізація. Тому проблеми людей, які не мають роботи, потрібно вирішувати комплексно і обов'язково із залученням самого клієнта, що вимагає приділення особливої уваги роботі з мотиваційною сферою.