3.9. Соціальна робота з безробітними людьми

3.9.1. Безробіття як соціальне явище

Однією з найактуальніших соціальних проблем, з якими зіткну­лося людство на початку XXI століття, є проблема зайнятості насе­лення. За даними Міжнародної організації праці, у світі налічується близько 1 млрд осіб, або третина робочої сили безробітних (до 150 мільйонів) та неповністю зайнятих. Незмінно високою залишається кількість безробітних у Європейському Союзі, їх нараховують майже 16 мільйонів, що становить 9-Ю % від загальної кількості працездат­ного населення. Найвищий у ЄС рівень безробіття в Іспанії. Вищі, ніж середні у ЄС, показники безробіття в Італії, Франції, Фінляндії, нижчі - в Німеччині, Бельгії, Швеції, Ірландії, Великобританії, Пор­тугалії, Данії, Австрії, Нідерландах, Люксембурзі.

Найгострішою ця проблема є в країнах з перехідною економікою. В Україні до початку ринкових перетворень, як і в інших країнах з планового економікою, вважалося, що є повна зайнятість; поняття безробіття не вживали навіть як соціально-економічну категорію. Політичні, економічні та соціальні реформи повністю змінили стан ринку праці в Україні. З одного боку, для людей відкрилися нові мож­ливості для самореалізації, з іншого - з'явилися нові проблеми, пе­редусім пов'язані з різким скороченням попиту на робочу силу, ви­никненням безробіття.

Як свідчить досвід інших країн, формування ринкового господар­ства зумовлює обов'язкове перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї за рахунок перманентного процесу підвищення ефек­тивності виробництва. Отже, безробіття інколи вважають своєрідною «платою» за ринок, за обмеження ринкової економіки. І саме з цих позицій його й потрібно розглядати.

Загалом, теорії функціонування ринку оперують низкою катего­рій, важливих для адекватного розуміння становища зайнятого й не­зайнятого (безробітного населення), побудови системи соціальної до­помоги людям, які втратили роботу, зокрема поняттями «зайнятість», «безробіття», різновиди безробіття (структурне, часткове, довготри­вале тощо), які водночас є важливими соціальними показниками, які використовують для оцінювання стану економічного розвитку країни.

Під зайнятістю розуміють таку діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Згідно з чинним законодавством, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на території держави на закон­них підставах, такі як:

- працівники за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалеж­но від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном;

- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві;

- обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в орга­нах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

- які проходять службу в Збройних силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутріш­ніх справ, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу. Незайняте населення - люди працездатного віку, які не мають ро­боти (заняття, що приносить дохід). Цю групу людей поділяють на власне безробітних (тих, хто з різних причин втратив роботу, але її шукає) та економічно неактивне населення.

Безробіття - це вимушене й тривале припинення роботи через неможливість знайти робоче місце. Деякі статистичні методики про­понують вважати безробітними тільки тих, хто справді шукає роботу, інші методики - всіх громадян, які не працюють на цей момент.

У сучасній економічні науці безробіття розглядають як природний і невід'ємний складник життєдіяльності всіх країн, що ґрунтуються на ринкових засадах і де мінімум 2-4% населення залишається без роботи.

Міжнародна організація праці вважає безробітними осіб віком 15-70 років (зареєстрованих і незареєстрованих у державній служ­бі зайнятості), які одночасно відповідають трьом ознакам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагались орга­нізувати власну справу на тиждень обстежень, готові взятися до робо­ти впродовж двох наступних тижнів. Таке безробіття ще інколи нази­вають економічним безробіттям. Його розраховують за матеріалами вибіркових обстежень домогосподарств (в Україні їх щоквартально проводить Державний комітет статистики).

За Законом України «Про зайнятість» безробітні - це працездат­ні громадяни працездатного віку (16-55 років для жінок, 16-60 років для чоловіків), які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у дер­жавної службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи. Отже, безробітний в Україні - це юридичний статус, який дає право на отримання державної допомоги. Проте для його отримання потрібно виконати низку формальних процедур.

Важливо взяти до уваги, що чимало незайнятих осіб не може отри­мати статус безробітного. Так, українське законодавство визначає, що не можуть бути визнані безробітними громадяни, серед них: особи віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були звільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи та органі­зації або скороченням чисельності (штату); які вперше шукають робо­ту і не мають професії (спеціальності), серед них випускники загаль­ноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної під­готовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки.

Крім того, не всі, хто втратив роботу, звертаються до державної служби зайнятості і тому не отримують офіційний статус безробітного.

У літературі виділяють такі різновиди безробіття:

- вимушене - яке виникає внаслідок ліквідації підприємства або ро­бочого місця (вивільнення працівника) чи завдяки звільненню за ініціативою адміністрації;

- фрикційне (добровільне, плинне, поточне) -тимчасованезайнятість, пов'язана з переходом з однієї роботи до іншої за особистим ба­жанням, закінченням роботи за контрактом, у зв'язку зі зміною місця проживання тощо.

Безробіття також може бути:

• сезонним - зумовлене сезонними коливаннями попиту на робочу силу в деяких видах виробництва, що мають сезонний характер (будівництво, сільське господарство тощо);

циклічним - яке виникає в умовах спаду виробництва у зв'язку з фазою економічного циклу;

• структурним - викликаним змінами в структурі попиту на робочу силу в зв'язку зі змінами в структурі економіки, опануванням ви­робництва нових товарів і технологічними змінами, характеризу­ється невідповідністю структури пропозиції робочої сили зміненій структурі робочих місць.

Аналізуючи безробіття як соціальне явище, варто звернути увагу на те, що незайнятість також може мати неявну форму, що автоматич­но позбавляє людину права на офіційний статус безробітного. Йдеть­ся про такі різновиди безробіття, як:

- приховане - що визначається кількістю робітників, яка стала за­йвою у зв'язку зі спадом виробництва або структурними змінами у ньому, але продовжує формально вважатися зайнятою; при цьому вони не виконують будь-якого значущого обсягу роботи;

- часткове - вимушене тимчасове скорочення норм або встановле­ної законодавством тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинен­ня виробництва без припинення трудових відносин з причин еко­номічного, технологічного, структурного характеру;

- молодіжне - виникає після завершення середньої школи або про­фесійного навчання, коли не вдалося продовжити навчання або відразу влаштуватися на роботу.

Безробіття також поділяють на короткотривале та довготривале (застійне), яке триває понад 12 місяців.

Поява значної кількості людей, які не працюють, призводить до зростання соціальної нестабільності у суспільстві, посилення соціально-політичної напруги, вірогідності появи політичного екс­тремізму, як лівого, так і правого спрямування, політичної апатії зна­чної частини населення, недовіри до влади, яка не може гарантувати базові права людини. У сфері економіки виключення трудових ресур­сів з економічно активного життя лягає важким тягарем на бюджет. Адже зростає потреба в ресурсах для надання державної соціальної допомоги, водночас надходження від податків зменшуються, спосте­рігається спад купівельного попиту і підвищення конкуренції на рин­ку праці, що, своєю чергою, призводить до зниження вартості робочої сили і обмеження прав працівників.

Безробіття має вагомі соціальні наслідки, причому частина з них має прихований характер. Так, застійне безробіття супроводжу­ється руйнуванням у людини навичок до праці, й часто - розпадом соціально-психологічних основ особистості.

Дослідники, які вивчали сутність, форми і соціальні наслідки без­робіття, виявили його зв'язок із делінквентними формами поведін­ки людини. Так, у західних країнах зростання рівня злочинності за рахунок безробітних сягає 46%, у Росії - 39%. Проте довготривале безробіття може спричинити не тільки криміналізацію поведінки без­робітного, а й зубожіння родини, порушення родинних і соціальних

контактів сім'ї, виникнення алкогольної залежності, жорстокість що­до дітей, примушування їх працювати. Безробіття, особливо тривале, призводить до соціального виключення, відторгнення людини. Фахів­цями доведено зв'язки між зростанням рівня безробіття і кількістю суїцидів у країні, рівнем зайнятості і зростанням загальної захворю­ваності та кількістю новонароджених дітей із різними аномаліями.

Таким чином, безробіття - це не лише втрата роботи, відсутність прибуткової справи. Воно має тяжкі соціальні наслідки.