
- •3.2. Соціальна робота з людьми, що мають функціональні обмеження....................................................................................192
- •3.3. Соціальна робота з людьми, які мають
- •3.4. Соціальна робота з людьми, залежними від психоактивних речовин.........................................................................................233
- •3.5. Соціальна робота з людьми, які живуть із віл/сніДом.....255
- •3.6. Соціальна робота з проблемними сім'ями.............................276
- •3.7. Соціальна робота з дітьми, що залишилися без піклування батьків...........................................................................................298
- •3.8. Соціальна робота з людьми, які зазнали насильства
- •3.9. Соціальна робота з безробітними людьми.............................339
- •3.10. Соціальна робота з бездомними людьми..............................354
- •Загальні положення
- •1.1.1. Сутність поняття "соціальна робота"
- •1.1.2. Соціальна робота як галузь науки і навчальна дисципліна
- •1.1.3. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності
- •1.2. Еволюція суспільної допомоги і соціальної роботи
- •1.2.1. Суспільна допомога як підґрунтя соціальної роботи
- •1.2.2. Зародження професійної соціальної роботи за кордоном
- •1.2.3. Історія фахової соціальної роботи в Україні
- •1.3. Відносини між соціальними працівниками і клієнтами
- •1.3.1. Професійні вимоги до соціального працівника
- •1.3.2. Професійні ролі соціальних працівників
- •1.3.3. Клієнти соціальної роботи
- •Розділ 2. Теорії соціальної роботи
- •2.1. Класифікація теоретичних моделей і методів соціальної роботи
- •2.1.1. Взаємозв'язок теорії та практики соціальної роботи
- •2.1.2. Теоретичні моделі соціальної роботи
- •2.1.3. Методи і технології соціальної роботи
- •2.2. Психологічні моделі соціальної роботи
- •2.2.1. Психодинамічна модель соціальної роботи
- •2.2.2. Когнітивно-біхевіористська модель соціальної роботи
- •2.2.3. Гуманістично-екзистенційна модель соціальної роботи
- •2.3. Соціологічні моделі соціальної роботи
- •2.3.1. Системно-екологічна модель соціальної роботи
- •2.3.2. Соціально-радикальна модель
- •2.3.3. Теорія ролей і стигматизації
- •2.4. Комплексні моделі соціальної роботи
- •2.4.1. Кризове втручання
- •2.4.2. Зосереджена на завданні модель
- •2.4.3. Сімейна терапія
- •2.4.4. Психосоціальна терапія
- •2.4.5. Соціально-педагогічна модель соціальної роботи
- •Розділ 3. Практична соціальна робота
- •3.1. Соціальна робота з людьми похилого віку
- •3.1.1. Уявлення про старість і старіння
- •3.1.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.1.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.1.4. Організація надання допомоги
- •3.1.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.2. Соціальна робота з людьми, що мають функціональні обмеження
- •3.2.1. Сучасні уявлення про інвалідність
- •3.2.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.2.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.2.4. Організація надання допомоги
- •3.2.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.3. Соціальна робота з людьми, які мають психічні розлади
- •3.3.1. Розлади психіки та їхні соціальні наслідки
- •3.3.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.3.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.3.4. Організація надання допомоги
- •3.3.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.4. Соціальна робота з людьми, залежними від психоактивних речовин
- •3.4.1. Вживання наркотиків як соціальна проблема
- •3.4.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.4.3. Методи та технології соціальної роботи
- •3.4.4. Організація надання допомоги споживачам ін'єкційних наркотиків
- •3.4.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.5. Соціальна робота з людьми, які живуть із віл/снідом
- •3.5.1. Перебіг віл/сніДу і його соціальні наслідки
- •3.5.2. Загальні засади та принципи соціальної роботи
- •3.5.3. Методи та технології соціальної роботи
- •3.5.4. Організація надання допомоги
- •3.5.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.6. Соціальна робота з проблемними сім'ями
- •3.6.1. Дисфункціональні (неблагополучні) сім'ї'
- •3.6.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.6.4. Організація надання допомоги
- •3.6.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.7. Соціальна робота з дітьми, що залишилися без піклування батьків
- •3.7.2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи
- •3.7.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.7.4. Організація надання допомоги
- •3.7.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.8. Соціальна робота з людьми, які зазнали насильства в сім'ї
- •3.8.1. Насильство в сім'ї як соціальна проблема
- •3.8.2. Загальні підходи і принципи соціальної роботи
- •3.8.3. Методи та технології соціальної роботи
- •3.8.4. Організація надання послуг
- •3.8.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.9. Соціальна робота з безробітними людьми
- •3.9.1. Безробіття як соціальне явище
- •3.9.2. Загальні підходи та принципи роботи
- •3.9.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.9.4. Організація надання допомоги
- •3.9.5. Приклади діяльності соціальних служб
- •3.10. Соціальна робота з бездомними людьми
- •3.10.1. Бездомність та її причини
- •3.10.2. Загальні підходи та принципи роботи
- •3.10.3. Методи і технології соціальної роботи
- •3.10.4. Організація надання допомоги
- •3.10.5. Приклади діяльності соціальних служб
3.6.4. Організація надання допомоги
Відповідно до Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», таку роботу можуть проводити уповноважені органи (органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; служби у справах неповнолітніх; центри соціальних служб для молоді, їхні спеціалізовані формування; підприємства, установи та організації, незалежно від їхнього підпорядкування і форми власності) та фахівці із соціальної роботи.
Діяльність державних органів, які уповноважені здійснювати соціальну роботу з неблагополучною сім'єю, має такі форми.
Служба у справах неповнолітніх: бесіди у сім'ї разом з дільничним інспектором міліції, запрошення батьків; рейди-перевірки сім'ї спільно з дільничними інспекторами; позбавлення батьківських прав; 'іиернення до громадських організацій і трудових колективів з проханням вплинути на якість виконання батьками обов'язків щодо дітей; листи-попередження.
Кримінальна міліція у справах неповнолітніх: обстеження житлово-побутових умов життя сім'ї; виявлення асоціальної та аморальної поведінки батьків; ізоляція дітей від таких умов життя і передача їх у притулок, інтернат, соціальний патронаж до вирішення їхнього майбутнього; допомога у розшуку бездоглядної дитини, ви-иімісння можливостей повернення дитини.
Дільничні інспектори міліції: за заявами судів, членів сімей чдійснюють відвідання сім'ї з метою перевірки інформації і попередження про відповідальність батьків про невиконання обов'язків щодо дітей, запис у протоколі виявлених правопорушень; постанов-іиі на облік неблагополучних сімей; рейди-перевірки стану сімей че-роч зовнішній огляд дітей, умов життя, бесіди з батьками і дітьми; влаштування батьків на лікування від алкогольної і наркотичної залежності; допомога службі у справах неповнолітніх оформити опіку ти піклування.
Відділи соціального захисту населення: допомога сім'ям у виконанні матеріально-побутової функції через надання різних видів матеріальної допомоги; допомога сім'ям у виконанні виховної функції.
Відділи освіти у райвиконкомах (через інспекторів з охорони дитинства): виявляють дітей, які потребують захисту прав у сім'ї та суспільстві; надають матеріальну допомогу дітям із малозабезпечених сімей, організовують їхнє предметне дозвілля та відпочинок, культурну просвіту.
Центри соціальних служб для молоді: соціальний супровід не-благополучної сім'ї; соціальна підтримка сім'ї; соціальне інспектування неблагополучної сім'ї; інформативні і консультативні соціально-педагогічні послуги сім'ям; психологічна підтримка сім'ї; соціальна реклама здорового, сімейного способу життя; організація сімейного дозвілля, спілкування, відпочинок; оздоровлення дітей з неблагопо-лучних сімей з девіантною поведінкою; вивчення проблем і потреб сімей різних типів.
У нашій країні наявна розгалужена система надання соціальних послуг неблагополучній сім'ї. Однак не можна говорити про значну ефективність діяльності державних соціальних служб, оскільки попередження відмови батьків від дитини - нова сфера соціальної роботи в Україні, а держава, попри декларований пріоритет сімейної форми виховання дітей, на практиці не завжди створює належні умови для збереження сім'ї, а дуже часто буває й так, що дитина виростає в інтернаті лише через те, що сім'я не має достатньо коштів для її утримання. Хоча нормативно-правова база, яка регулює діяльність державних установ та організацій щодо попередження зростання кількості соціальних сиріт, існує. Зокрема, Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки передбачає забезпечення своєчасного виявлення неблагополучних сімей, їхній облік і соціальний супровід, Указ Президента «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності» (2000) - взяття під особливий контроль профілактичної, соціально-реабілітаційної, правової та консультаційної роботи із сім'ями, передусім із функціонально неспроможними (де батьки є хворими на алкоголізм, наркоманію, недієздатними, з асоціальною поведінкою, неповні сім'ї тощо).
За таких умов необхідна активна професійна діяльність благодійних організацій у сфері роботи із сім'ями, в яких є ризик відмови батьків від дітей. І такі організації вже діють в Україні, ставши фактично частиною системи надання соціальних послуг неблагополуч-ним сім'ям.
Для розвитку сучасної соціальної роботи з проблемними сім'ями важливо якнайширше налагоджувати діяльність різнопланових закладів, зокрема:
центрів сімейної терапії (які могли б надати послуги зі зміни неконструктивних ролей і стосунків у сім'ї, перегляду моделей усталеної поведінки, пошуку нового сенсу життя);
служб і майстерень із набуття нових навичок, професій, проведення тренінгів із працевлаштування (що могло б поліпшити матеріальне становище в родині й зменшити ризик відмови від дитини);
клубів із підготовки молоді до шлюбу (приклад подібної діяльності демонструє благодійна організації Української Греко-Католицької Церкви «Карітас-Україна», у таких клубах майбутнє подружжя навчають веденню домашнього господарства та бюджету, готують до подружніх стосунків тощо);
центрів сімейного дозвілля;
консультаційних пунктів та громадських приймалень (де можна було б, зокрема, отримати інформацію щодо пільг та допомоги різним категоріям сімей); недільних шкіл для батьків (з подолання конфліктів у родині, формування самодисципліни, профілактики захворювань у дітей тощо);
кризових центрів тимчасового перебування дітей, вилучених із дисфункціональних сімей, та притулків, куди діти можуть звернутися самостійно або за скеруванням інших організацій.