3.5.5. Приклади діяльності соціальних служб

Комплексна допомога ВІЛ-позитивним особам на базі громад­ських центрів - це новий перспективний напрям роботи з цією групою клієнтів. Сьогодні в Україні є сім громадських центрів. Одним із прикладів успішного застосування комплексного підхо­ду до надання послуг людям, які живуть з ВІЛ/СНІДом, є Київ­ський громадський центр комплексної допомоги людям, які жи­вуть із ВІЛ.

Основне призначення діяльності громадського центру - підне­сення якості життя. З-поміж завдань цього центру можна відзначити такі: залучення нових членів, зміна їхнього соціального статусу, на­лагодження партнерських стосунків, надання послуг для поліпшення психоемоційного стану та підвищення професійного рівня клієнтів, надання юридичної допомоги клієнтам, навчання клієнтів і волон­терів, організація дозвілля, підвищення професійного рівня співро­бітників, підвищення поінформованості щодо питань ВІЛ/СНІДу. Центр спрямовує свою роботу на створення терапевтичного середо­вища людей з ВІЛ/СНІД, стимулювання їхньої соціальної діяльності, реалізацію прав та можливостей ВІЛ-позитивних людей.

Сьогодні центр працює за двома основними напрямами - неме-дичний догляд і підтримка (позалікарняний догляд, догляд на дому) та клубна діяльність (консультації, дозвілля, навчання, спілкування тощо, послуги, що надаються переважно в самому центрі). Робота організована таким чином, щоб кожен охочий міг знайти у центрі підтримку, допомогу і розуміння, нових друзів і просто провести цільний час з користю для себе та інших. Детальна структура гро­мадського центру, на якій зазначено напрями діяльності та можливі .послуги для клієнтів, представлена на рис. 13.

Рис. ІЗ. Структура діяльності громадського центру допомоги

За оцінками клієнтів центрів, до найбільш поширених послуг на­лежать: соціальний супровід, консультації юриста, психологічні кон­сультації, інформаційні заняття, організація дозвілля, волонтерський рух. Для роботи в центрах (як соціальних працівників, консультантів, менеджерів) залучають переважно осіб, які перебувають «у пробле­мі», тобто ВІЛ-позитивних. Проте сьогодні в центрах надають спеці­алізовані консультації й такі спеціалісти, як юрист, психолог, лікар-інфекціоніст, педіатр, котрі можуть не мати ВІЛ-позитивного стату­су. За відсутності потрібних фахівців практикується перенаправлення клієнтів до відповідних закладів, з якими часто налагоджуються добрі партнерські стосунки.

В Україні також діє низка денних центрів для ВІЛ-позитивних ді­тей, їхнім завданням є здійснення соціального супроводу дітей, яких торкнулась проблема ВІЛ/СНІДу, тощо.

Багато дітей, що відвідують ці денні центри, виховуються в не­повних сім'ях, і частіше за все - це одинокі матері, рівень матері­ального забезпечення яких перебуває за межею бідності. Послуги дитячої кімнати не лише вирішують проблему тимчасового пере­бування ВІЛ-інфікованих дітей у дитячій групі, це допомагає дітям, які живуть з ВІЛ/СНІДом, та членам їхніх сімей знайти своє місце в житті, вирішити проблему безробіття, вийти із кризової ситуації, повірити в себе та свої сили, відновити психологічне, моральне та духовне здоров'я.

Центри також надають продуктові набори тим дітям, котрі при­ймають АРВ-терапію. Клієнтам забезпечується доступ до необхідних послуг - наркологічна лікарня, СНІД-центр, шкірно-венерологічний диспансер.

У процесі налагодження функціонування денних центрів у них формується своєрідна спільнота родин, яка є основою подальшого вирішення своїх життєвих проблем, перспективою для поліпшення власного життя та життя своїх дітей.

Окрім цього, соціальні працівники центрів працюють із дітьми, що перебувають у державних закладах опіки. Наприклад, у Киє­ві вони відвідують ВІЛ-позитивних дітей-сиріт у дитячому будин­ку «Берізка», граються з ними, надають гуманітарну допомогу. В Одесі співробітники центру виявили факт порушення прав дітей і створення для ВІЛ-позитивних дітей загрози для життя в одному з міських шкіл-інтернатів, і це стало предметом діяльності спеціаль­ної незалежної комісії і вжиття відповідних заходів керівництвом закладу. Допомагають і тим дітям, що потребують негайного втру­чання.

Отже, послуги, що їх надає денний центр конкретній дитині та родині, є індивідуальними й залежать від ситуації в родині та ста­ну дитини. При цьому фахівці центру фактично виконують доволі розмаїті функції, спрямовані на соціальну адаптацію дітей і сімей, піднесення якості їхнього життя.

Висновки

1. Розвиток ВІЛ-інфекції у дорослої людини без антиретровірусної терапії від моменту інфікування ВІЛ до смерті в середньому стано­вить 10-11 років. Зі встановленням особі ВІЛ-позитивного статусу в усіх сферах її життєдіяльності відбуваються серйозні зміни. ВІЛ-позитивні люди потребують постійної психологічної підтримки та соціальної допомоги, тому соціальна робота з цією групою клієн­тів набуває виняткової ваги. Наявність кваліфікованих соціальних працівників є основою для забезпечення догляду та підтримки лю­дей, які живуть із ВІЛ.

2. Соціальна робота з ВІЛ-позитивними людьми та їхнім оточенням може бути орієнтована на: забезпечення можливості жити творчо в новій життєвій ситуації; спілкування, створення можливості для обговорення проблем; надання клієнту системної підтримки, що забезпечує можливість жити настільки активно, наскільки це мож­ливо; надання допомоги членам сім'ї під час хвороб, термінальної стадії захворювання та у період жалоби.

3. Вичерпна допомога людям, що живуть з ВІЛ/СНІДом, складається з клінічної допомоги для всіх, психологічної та соціоекономічної підтримки, залучення ВІЛ-позитивних та їхніх близьких, розвитку поваги до прав та забезпечення правових потреб.

Запитання для самоперевірки

1. Які Ви знаєте шляхи передачі ВІЛ?

2. 2.Які головні принципи покладено в основу надання соціальних по­слуг людям із ВІЛ?

3. Які емоційні переживання пов'язані з усвідомленням ВІЛ-пози-тивного стану?

4. Як соціальний працівник може допомогти людині повернутися від переживань до повсякденного життя?

5. Чому рекомендується уникати виявів співчуття стосовно людини з ВІЛ?

6. Які форми і методи соціальної роботи з людьми, які живуть із ВІЛ, Ви можете назвати? Наведіть приклади.

7. Розробіть власну модель комплексної допомоги людям, яких заче­пила проблема ВІЛ/СНІДу.

Література

3. Василюк Ф.Е. Психология переживання. Анализ преодоления критических переживаний. -М.: Изд-во МГУ, 1984. -Доступно з: Ьйр://оге1.г8І.ш/пейех1/газ8Іап/уазі1икУіпдех.піт.

4. ВІЛ/СНІД: політика, профілактика, догляд: Метод, посібн. / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акаде­мія», 2006.

5. Догляд і підтримка дітей з ВІЛ-інфекцією: Навч. посібник для персоналу дитячих установ, батьків, опікунів, соціальних пра­цівників та інших осіб, що доглядають за ВІЛ-інфікованими ді­тьми. - К.: Кобза, 2003.

6. Кошикова А. Громадські центри як модель роботи з ВІЛ-позитивними людьми // Соціальна політика і соціальна робота. — 2005.-№2.

7. Кублер-Росс 3. О смерти и умирании. - М.: София, 2001.

8. Лазоренко Б., Булах Л. Методика організації соціально-психоло­гічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їхніх сімей // Наукові студії із соціальної та політичної психології. - Вип. 9(12). - К., 2005.

9. Люди и ВИЧІ Под ред. Е. Пурик. - К., 2006.

10. /0. Мустакес К. Игровая терапия. - СПб.: Речь, 2003.

11. Організація комплексного догляду та підтримки для ВІЛ-позитив­них людей на базі громадських центрів / За ред. Т. Семигіної. - К.: ВБО «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ», 2005.

12. Семигіна Т., Бойко А., Богдан Д. Розробка та проведення курсів підвищення кваліфікації для працівників ВІЛ-сервісних організа­цій // Соціальна політика і соціальна робота. - 2005. - № 4.

13. Соціальна педагогіка: теорія і технології / За заг. ред. І.Д. Звєрє-вої. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

14. Соціальна робота з людьми, які живуть із ВІЛ/СНІДом: Метод, по­сібн. / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.