3.4.5. Приклади діяльності соціальних служб

Терапевтична спільнота «Марина школа» розпочала діяльність у листопаді 1998 року у складі Київської міської наркологічної клініч­ної лікарні «Соціотерапія».

Співробітниками спільноти розроблено оригінальну програму ре­абілітації людей із залежністю від наркотичних речовин, яка ґрунту­ється на гуманістичному та біхевіористсько-когнітивному підходах. Для цієї програми реабілітації властива гуманістична спрямованість: відкритість, комплексність, етапність, наукова обґрунтованість реабі­літаційних технологій та принципів, гласність, гнучкі комунікативні зв'язки, активна участь клієнтів у лікувально-реабілітаційному про­цесі, розподіл відповідальності за ефективне функціонування реабілі­таційного середовища, повага та довіра до персоналу та один до одно­го. У межах програми стимулюють самостійність клієнтів, їхню від­повідальність, ініціативність, акуратність, креативність, дотримання норм етики та гігієни, працелюбство.

У спільноті використання впливу середовищем є основним, тому кожен аспект життя вважають суттєвим і потенційно терапевтичним. Це можна побачити, розглянувши розпорядок дня «Маріїної школи», розписаний похвилинно. Терапевтичний вплив середовища відбува­ється на кожному етапі дня. Наприклад, черговий соціальний праців­ник стежить, щоб вчасно піднявся черговий по корпусу, котрий му­сить збудити всіх членів спільноти. До обов'язків чергового по кор­пусу також входить: стеження за ранковим та вечірнім прибиранням закріпленої за кожним клієнтом території корпусу та кімнати; приби­рання закріпленої за ним території корпусу та ґанку; контроль за чи­стотою у туалетних кімнатах та у ванній кімнаті; стеження за відвід­уванням кінезіотерапії клієнтами; повідомлення клієнтів щодо часу проведення ранкової та вечірньої груп та підготовка приміщення до їхнього проведення; за 15 хвилин до відбою попередження клієнтів про підготовку до сну; доповідь про стан справ у спільноті на ранко­вому зібранні. Тож черговий має чимало обов'язків, виконання яких допомагає членам спільноти вчитися брати на себе відповідальність і відчувати себе уповноваженим робити потрібні речі.

Приміщення, де розташована зараз «Маріїна школа», дісталося їй у напівзруйнованому вигляді. Це мало певний терапевтичний сенс, бо майже все у спільноті ремонтували або будували за активної учас­ті клієнтів. А те, що створене власними руками і до чого докладено чимало зусиль, викликає до себе поважне ставлення. Тому клієнти

стежать за тим, щоб у спільноті нічого не руйнували, підтримують чистоту і порядок, з повагою ставляться до своєї праці та праці інших, вони починають пишатися власною працею. Прояви такої поведінки яскраво видно, коли до спільноти потрапляє новачок і самі клієнти пояснюють йому правила перебування у спільноті, звертаючи особ­ливу увагу на необхідність дотримуватися чистоти і порядку, адже «ми тут живемо і звикли до чистоти». Ті клієнти, котрі пройшли всю програму у спільноті і досягай тривалої ремісії, відвідуючи «Маріїну школу», згадують, які стіни вони фарбували, що саджали на городі, як ремонтували щось. Важливо зазначити, що клієнти, перебуваючи у спільноті, навчаються один в одного та у професіоналів різним ви­дам робіт. По суті, у багатьох із них у процесі роботи «по дому» від­бувається формування відповідальності, охайності, а ці якості спри­яють зростанню самооцінки та подоланню залежності.

Однією із вимог перебування у «Маріїній школі» є ведення щоден­ника. Для тих, хто тільки починає реабілітацію у спільноті, це май­же проблематично: вони не знають, що і як записувати у щоденнику, інколи не бачать сенсу в записах. Тому соціальні працівники розро­били для новачків шаблон ведення щоденника. Ведення щоденника обов'язкове для всіх клієнтів «Маріїної школи» незалежно від ета­пу реабілітаційної програми, на якому вони перебувають. Згодом у клієнтів відпадає потреба у шаблоні для щоденникових записів. Від­значимо певну динаміку ведення щоденника: використання готових шаблонів для записів (для новачків); використання порад соціального працівника щодо ведення записів і аналізу дня (для «просунутих» клі­єнтів); самостійний аналіз пережитого за день і виокремлення важ­ливих висновків. Щоденникові записи зазвичай обговорюють із соці­альним працівником, часто вони дають поштовх і грунт для глибокого аналізу поведінки клієнта, його взаємин з оточенням тощо. Ведення щоденників для більшості клієнтів з часом стає потребою. Багато з них зберігають щоденники й перечитують їх у складних ситуаціях, а відтак продовжують вчитися з власного досвіду.

Вплив терапевтичного середовища відбувається насамперед за­вдяки послабленню ієрархічних стосунків як між самим персоналом, так і між персоналом та клієнтами реабілітаційної програми. Отже, йдеться про свого роду демократизацію стосунків у спільноті, яка пе­редбачає відповідальність кожного члена спільноти за власні вчинки. Це не означає, що у спільноті панує рівність. Радше навпаки - діє виразна покрокова модель, яка визначає права та обов'язки кожного учасника реабілітаційної програми. Життя у спільноті організоване так, що чим вищим є крок реабілітації, тим більше прав, обов'язків та можливостей впливати на групове рішення має клієнт.

У «Маріїній школі» впроваджено п'ятикрокову систему реабілі­тації, яка складається з таких етапів: 1) випробувальний термін (два тижні); 2) перший крок (один місяць); 3) другий крок (два-три міся­ці); 4) третій крок (два-три місяці); 5) четвертий крок - «випускник» (один-два місяці).

Просування клієнта може виглядати як підвищення, так і понижен­ня у статусі. Пониження відбувається при невиконанні розпорядку дня або обов'язків. Термін перебування на кожному етапі є умовним і може змінюватися індивідуально для кожного клієнта, проте ці зміни терміну не повинні перевищувати половини відведеного часу на ко­жен крок. Неможливість клієнта справитися із певним кроком може призвести до виключення його із програми спільноти. Кроки викону­ють кілька функцій. По-перше, мотивувальну, оскільки з кожним кро­ком збільшується обсяг прав та привілеїв. По-друге, стимулювальну, адже не можна перебувати на одному кроці занадто довго і, таким чи­ном, використовувати перебування у «Маріїній школі» як «схованку» від своїх проблем. По-третє, вони допомагають клієнтам відстежува-ти динаміку реабілітації.

Для кожного етапу визначено умови, за яких клієнт може просува­тися від кроку до кроку. Перехід клієнтів із кроку на крок обговорю­ють на загальних зборах усіх клієнтів та персоналу спільноти. Виступ клієнта, який хоче перейти з кроку на крок, зазвичай викликає жваві дискусії. Якщо персонал та члени групи висувають чимало зауважень до клієнта, то йому радять попрацювати над покращенням поведінки і пропонують подолати межу між кроками наступного разу.

Для формування терапевтичного середовища важливий розподіл відповідальності за реабілітаційний процес між професіоналами та клієнтами. Це виявляється у залученні клієнтів до планування роботи, до самообслуговування, до вирішення важливих питань, які в інших центрах розв'язують без участі клієнтів. Залучення клієнтів до плану­вання та обговорення важливих проблем відбувається на спеціальних ранкових зібраннях, у ході яких підбивають підсумки за попередній день та планують наступний день.

Інший приклад психосоціальної допомоги особам із залежністю від психоактивних речовин демонструє Центр ресоціалізації нарко-залежної молоді м. Києва. У його денному відділенні впроваджено тримісячну амбулаторну програму, яка складається з групової та ін­дивідуальної психотерапії, арт-терапії, інформаційно-мотиваційного

тренінгу, тренінгу соціальних навичок, тренінгу профілактики зри­ву, соціального консультування тощо. Як складові елементи такої програми передбачено моніторинг та оцінення результатів її про­ходження.

Висновки

1.Залежність від психоактивних речовин є виявом адиктивної пове­дінки, для якої властиве прагнення до відходу від реальності шля­хом зміни свого психічного стану через прийом певних речовин або'постійної фіксації уваги на певних предметах або видах діяль­ності, що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій.

2.Робота з людьми, які мають залежність від психоактивних речовин, повинна будуватися з огляду на численні соціальні, психологічні та біологічні чинники, пошук методів і форм роботи, прийнятних для конкретного клієнта і з огляду на той етап зміни поведінки, на якому він перебуває.

3.У соціальній роботі з наркозалежними виділяють три різновиди про­грам: 1) профілактичні, 2) лікувальні, 3) соціально-реабілітаційні. Завдання соціальних працівників, які працюють з людьми із за­лежністю від психоактивних речовин, зумовлюють різновиди про­грам.

Запитання для самоперевірки

1.Дайте визначення залежності.

2.У чому полягають особливості фізичної та психологічної залеж­ності?

3.Як Ви розумієте, чому соціальним працівникам, які допомагають людям із залежністю, важливо працювати з родинами?

4.Які підходи до роботи зі споживачами ін'єкційних наркотиків ви можете назвати?

5.Які є моделі профілактики вживання психоактивних речовин? Оха­рактеризуйте їх.

6.Чому, на Вашу думку, почали розвиватися програми зменшення шкоди та вулична соціальна робота із споживачами ін'єкційних наркотиків?

7.У чому, на Вашу думку, полягають особливості безмедикаментоз­них реабілітаційних програм для людей із залежністю?

8.Як Ви розумієте, що таке терапевтична спільнота? Що її утворює?

Література

1Ргіпсіріез о/ Вгщ Аййісйоп Тгеаітепї. А Кезеагсп-Ьазесі Сиісіе. -МГОА, 1999. –

2 Богдан Д., Філь С. Вулична соціальна робота як метод профілакти­ки ВІЛ/СНІДу // Магістеріум. Вип. 10. Соціальна робота і охорона здоров'я. - К.: КМ Академія, 2004.

3. Соціально-психологічна реабілітація людей із залежністю від нар­котичних речовин. - К.: Граффіті груп, 2003.

4. Гриненко І. Соціальні аспекти незаконного обігу наркотиків //• Со­ціальна політика і соціальна робота. - 2003. - № 1. - С. 106.

5. Молоді люди, які вживають ін'єкційні наркотики: поінформова­ність, усвідомлення ризику ВІЛ-інфікування, поведінка (Аналі­тичний звіт за результатами опитування споживачів ін'єкційних наркотиків у рамках проекту «Профілактика ВІЛ/СНІДу серед молодих людей, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом»). -К.,2001.

6. Соціальна робота з людьми, які живуть із ВІЛ/СНІДом: Метод, по-сібн. / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.

7. Соціальна робота. В 3 ч.-Ч. 3. Робота з конкретними групами клєн-тів / За ред. Т.В. Семигіної, І.М. Григи. - К.: Києво-Могилянська академія, 2004.

8. Соціально-психологічне консультування клієнтів програм заміс-ної підтримуючої терапії: Навч. посібн. / За ред. Т.В. Семигіної. -К.: Український інститут досліджень політики щодо громадсько­го здоров'я, 2006.

9. Стецков О. (^цінка програми ресоціалізації наркозалежної молоді // Соціальна політика і соціальна робота. - 2004. - № 2.

10. Формування здорового образу життя І За ред. О. Вакуленко та ін. - К.: Український інститут соціологічних досліджень, 2000.