3.4. Соціальна робота з людьми, залежними від психоактивних речовин

3.4.1. Вживання наркотиків як соціальна проблема

Наркотичними речовинами (наркотиками чи психоактивними ре­човинами) називають хімічні сполуки, які мають властивість специ­фічно впливати на мозок та на організм людини. У повсякденному житті наркотики трапляються у складі ліків, напоїв, харчових продук­тів тощо. Регулярне вживання таких речовин спричинює виникнення залежності від них.

Зловживання психоактивними речовинами (ПАР) — неадекватне вживання, яке характеризується продовженням вживання, незважаю­чи на усвідомлення, що це зумовлює або загострює постійні або тим­часові соціальні, виробничі, психологічні та фізичні проблеми.

Залежність - необхідність у повторюваних дозах певної речовини для того, щоб почувати себе краще або не почувати себе гірше. Стан залежності може призвести до негативних фізичних та поведінкових наслідків, які можуть зумовити медичні або соціальні проблеми.

Наркозалежність - захворювання, що виникає внаслідок неконтро-льованого вживання хімічних речовин на основі особистісної схильності через переваги рис залежної особистості, і виявляється у формі патоло­гічної залежності від ПАР, яка має психологічний і фізичний характер.

Відомо, що алкоголізм та наркоманія - це хвороби соціальні. Психо-активні речовини - це відомі адаптогени, тобто засоби, які забезпечують адаптацію до умов та вимог життя завдяки своїй дії. Саме таке ставлен­ня до психоактивних речовин формує, як буде сказано нижче, підходи до реабілітаційних програм. Зловживання не з'являється нізвідки - це реакція на життєві проблеми та негаразди. Алкоголь та наркотики ви­користовують як засоби для розв'язання цих проблем. їх вживають для релаксації, як засіб проти монотонної роботи чи одноманітного буття, як джерело насолоди, як супроводження соціальних дій тощо.

Загалом залежність від психоактивних речовин є виявом адиктив-ної поведінки, тобто однієї з форм деструктивної поведінки, що вті­люється в прагненні відходу від реальності шляхом зміни свого пси­хічного стану через прийом певних речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах чи видах діяльності, що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій.

Це визначення дає нам можливість глибше подивитися на проб­лему залежності. Залежність може бути не лише від алкоголю та нар­котичних речовин, а й від комп'ютерних чи азартних ігор, від робо­ти (трудоголізм), від стосунків тощо. Важливо зауважити, що людина через ці види діяльності прагне щось змінити у своєму житті (не за­вжди свідомо), і обрана діяльність (засіб досягнення певного стану) супроводжується сильними, здебільшого позитивними емоціями, які за своєю силою переважають ті емоції та почуття, які людина може отримувати від спілкування з близькими їй людьми. Залежна людина від наркотичних речовин, алкоголю, роботи, ігор тощо є «закоханою» у наркотик, алкоголь, вид діяльності, гру тощо.

У людини, яка використала якусь психоактивну речовину для до­сягнення бажаного психологічного стану, з часом засіб, тобто алко­голь або наркотик, перетворюється на мету, і все життя підкорюється непереборному бажанню вживати цю речовину.

З-поміж проблем, спричинених зловживанням наркотиків, можна виділити проблеми соціального статусу (зміна соціального оточення, зменшення кола соціальних зв'язків та якості цих зв'язків, поступова втрата поваги та визнання у значущому соціальному оточенні тощо), проблеми ефективності (погіршення дієздатності, втрата роботи, втра­та здатності забезпечувати певний рівень достатку тощо), проблеми із здоров'ям (хронічні захворювання, інтоксикація, інфекції, асоційова­ні захворювання через певні зміни норм поведінки тощо), проблеми із законом (кримінальне переслідування, притягнення до відповідаль­ності через адміністративні порушення тощо).

Наразі людині, яка стала залежною від опіатів, важко контролю­вати свою поведінку внаслідок нав'язливого прагнення до певної хі­мічної речовини. Це призводить до пошуку наркотику й повторного вживання, незважаючи на негативні соціальні та медичні наслідки. Людина, що вживає наркотики, добре обізнана про хворобливі наслід­ки своїх дій, але продовжує змушений і звичний прийом наркотич­них препаратів. Інакше кажучи, споживачі знають, що вони руйнують свій організм. Соціальні працівники повинні розуміти, що пацієнти просто не здатні відмовитися від наркотиків: вони не усвідомлюють проблеми, їм здається, що цієї проблеми взагалі немає. Треба розумі­ти, що наркозалежній людині властиво робити вчинки, пов'язані з ри­зиком, навіть в умовах реальної небезпеки, як, наприклад, у випадку з повторним використанням шприців. Наркозалежність й патофізіоло­гія впливу наркотиків на центральну нервову систему змушують лю­дину ігнорувати небезпеку. Відомо багато прикладів того, як людина

усвідомлює, що внаслідок своєї залежності вона втратить родину й нормальне життя, і все-таки не може зупинитися. Причина цього кри­ється аж ніяк не в слабкості характеру або неправильній моралі: за­лежність і зловживання повинні розглядатися як клінічний феномен. У розвитку залежності виділяють окремі стадії вживання психо-активних речовин:

1.Початок експериментування.

2.Соціальне вживання.

3.Вживання, що увійшло в звичку.

4.Надмірне вживання.

5.Хвороблива пристрасть (адикція).

Тривалість часу між початком вживання та формуванням залеж­ності коливається в широких межах і визначається не тільки індиві­дуальними особливостями людей, а й різновидом психоактивної ре­човини, яку вживають. Виділяють психічну та фізичну залежність від психоактивних речовин. Психічна залежність виявляється інтенсив­ним бажанням приймати наркотичні речовини і почуттям фізичного дискомфорту, якщо це бажання не задоволене, здатністю відчувати психічний комфорт тільки у стані наркотичного сп'яніння.

Фізична залежність розвивається у тій стадії наркоманії, коли наркотична речовина стає необхідною для нормальної діяльності ор­ганізму. Припинення вживання наркотичних речовин призводить до тяжкого стану, який називається синдромом відміни або абстиненці­єю («ломка»). Наступним симптомом фізичної залежності є компуль-сивний (непереборний) потяг до наркотику. Третім симптомом мож­на вважати здатність переживати фізичний комфорт тільки в стані сп'яніння.

Отже, людина, залежна від психоактивних речовин, перебуває в надзвичайно важкій ситуації. Захворювання диктує досить суворі ви­моги, контролювати власну поведінку та власне життя дедалі важче, особисті риси стають на перешкоді раціональному підходу до змін.

Людям зі схильністю до залежності притаманні певні психологічні характеристики:

-нездатність приймати рішення без порад інших людей;

-готовність дозволяти іншим приймати важливі для себе рішення;

-готовність погоджуватися з іншими зі страху бути відкинутим, навіть при усвідомленні, що вони не мають рації;

-труднощі почати будь-які справи самостійно;

-готовність добровільно йти на виконання принизливих або не­приємних дій з метою здобуття підтримки й любові оточення;

-низька толерантність щодо самотності - готовність прикласти значні зусилля, щоб його уникнути;

-відчуття спустошеності або безпорадності, коли обривається значимий зв'язок;

-страх бути відкинутим;

-висока чутливість до найменшої критики або несхвалення. Наркозалежним особам властиве сполучення суперечливих осо-

бистісних якостей: різкі коливання настрою, нестійкість інтересів, сенситивність, переоцінка своїх можливостей, одночасний вияв по­лярних якостей психіки: самовпевненості і вразливості, розв'язності і сором'язливості, ніжності і жорстокості, а також підвищена рефлек­сія і здатність до самоаналізу. Можна з високим ступенем імовірності припускати, що потенційно залежна особистість, сформована в про­цесі соціалізації, здатна легко знайти собі в навколишньому світі пев­ний об'єкт або суб'єкт залежності.

Відомо також, що серед наркозалежних висока питома вага людей із психіатричними розладами. Якщо в загальній популяції лише 1-2% страждає на них, то серед наркозалежних близько 25-30%. Як пра­вило, це непсихотичні, але стійкі порушення у вигляді хронічної де­пресії, або циклотимії, невротичних розладів, наслідків перенесених органічних розладів центральної нервової системи у вигляді психоор-ганічного синдрому, антисоціальної особистості тощо. Досить часто ці розлади маскуються наркозалежністю і тому психіатричне захво­рювання може бути адекватно впізнано та діагностовано тільки після того, як людина припинить споживання наркотиків.

Сьогодні проблема зловживання наркотиками та іншими психо-активними речовинами набуває для України загрозливого характе­ру. На думку експертів Міністерства внутрішніх справ України, за­гальна кількість споживачів наркотиків у нашій країні перевищує 1 млн осіб і наркоманія у нашій країні, можливо, навіть більше, ніж у багатьох інших країнах світу, пов'язана із злочинністю. Тривожить і те, що вживають наркотики саме молоді люди. Згідно з досліджен­ням «Профілактика ВІЛ/СНІДу серед молодих людей, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом», проведеним Українським інститу­том соціальних досліджень, Представництвом ЮНІСЕФ в Україні та Державним Центром соціальних служб для молоді в 2001 році, перша спроба переважно припадає на 16-17 років (27% опитаних) та 18-19 років (24% опитаних).

Зростає смертність серед підлітків від наркотиків. За даними Міністерства охорони здоров'я України, за останні 10 років частка

наркоманів серед школярів зросла в 6-8 разів, а смертність серед них від наркотиків за цей час збільшилася у 40 разів. Виразно про­стежується зв'язок між зростанням споживання наркотиків і проти­правною поведінкою підлітків і молоді.