2.1.2. Теоретичні моделі соціальної роботи

У соціальній роботі завжди наявне балансування між орієнтацією на психологічні особливості клієнта та на соціальні детермінанти проблем групи клієнтів (структурні чинники складної життєвої ситуації). Тому прийнято навіть говорити про виникнення двох шкіл соціальної роботи -психологічної та соціологічної, кожна з яких виробила власні методики роботи, вимоги до навичок соціальних працівників та форм їхньої підго­товки. Одна школа - зосереджена на веденні випадку й спирається на ін­дивідуалізований підхід, використовуючи переважно психологічні мето­ди роботи. Інша - намагається вплинути на соціальне становище клієн­тів завдяки роботі з його оточенням та умовами, орієнтована на роботу в громаді й використовує переважно знання з соціології та менеджменту.

Процес соціальної роботи відзначається складністю, адже для оці-нення потреб клієнтів, планування можливих дій і вибору альтерна­тивних рішень, втілення обраного плану дій, підсумку досягнутого потрібні різнопланові знання. Отже, у сучасній соціальній роботі не­має єдиної теорії, у ній співіснують різноманітні наукові школи, за­стосовують моделі практики, засновані на тих чи інших теоретичних поглядах. Це дає змогу охарактеризувати соціальну роботу як поліпа-радигмальну теорію та практику, тобто таку, що заснована на різних наукових і науково-практичних парадигмах і підходах.

У науці послуговуються різними класифікаціями теорій та теоре­тичних моделей соціальної роботи. Найпоширенішою є класифікація за спорідненістю з іншими соціально-гуманітарними науками (табл. 2). У ній виділяють три групи теорій (або теоретичних моделей) соціаль­ної роботи:

1) психологічно орієнтовані, які передусім беруть до уваги психо­логічні та емоційні, а не на соціальні (структурні) чинники виникнен­ня складних життєвих ситуацій клієнта;

2) соціологічно орієнтовані, які зосереджують основну увагу на навколишньому середовищі (фізичному і соціальному) клієнта;

3) комплексно орієнтовані, для яких властиве врахування як психо­логічних, так і соціальних чинників виникнення складних життєвих ситуацій.

_______ Психологічні моделі соціальної роботи. До цієї групи входять ті теоретичні моделі, в центрі яких - ідея допомоги клієнтові шляхом оптимізації його власних зусиль щодо використання його особистіс-них і соціальних ресурсів задля впливу на ситуацію.

Однією з найпоширеніших є психодинамічна модель, в основу якої покладено ідеї та техніки психоаналізу. Психоаналіз суттєво розши­рив уявлення про сутність допомоги у соціальній роботі. Психодина­мічна модель соціальної роботи фокусується на внутрішньому житті індивіда, розглядає дії та поведінку людини як такі, що є наслідком процесу її мислення, а не особливостей міжособистісних відносин або навколишньої ситуації. Вона пропонує добре розроблені техніки діагностування соціального відхилення, дає змогу прогнозувати пер­спективи поліпшення стану.

Когнітивно-біхевіористська (від соgnіо - пізнання та behavior -поведінка) модель соціальної роботи ґрунтується на ідеї допомоги клієнтові, орієнтуючись на особливість його мислення, установки, які в кінцевому підсумку спрямовують його дії. Суть допомоги полягає у регуляції соціальної поведінки клієнта шляхом набуття навичок від­працьовувати механізми своїх вчинків адекватно до соціальних умов. Гуманістична модель вбачає головні резерви в особистості самої людини, в початково закладених в ній силах добра, психічного здоров'я і бажанні до самовдосконалення. Тому в межах цієї теоретичної моделі соціальної роботи клієнтам пропонують роль активних творців влас­ного життя, стиль якого може бути обмежений тільки фізичними або соціальними впливами. Допомога у виборі стратегії дій для клієнта має орієнтуватися на його пошуку власного життєвого призначення.

Соціологічні моделі соціальної роботи. Ці моделі зосереджують увагу на соціальному контексті допомоги: соціальних детермінантах виникнення складних життєвих ситуацій, соціальних нормах і пато­логії, соціальному контролі за поведінкою клієнта.

Одна з найпопулярніших моделей у сучасній практиці соціальної роботи - системно-екологічна. Суспільство розглядається як склад­на соціальна система, утворена із сукупності взаємопов'язаних еле­ментів у вигляді соціальних організацій та інститутів, взаємодія яких впливає на життєдіяльність людини. Модель грунтується на ідеї, що задовільне життя людини залежить від систем, які її оточують, а сім'ю можна розглядати як систему, всередині якої є відносини між подруж­жям, дітьми і родичами, а сама вона включена у взаємодію з різнома­нітними соціальними інститутами - державою, системою освіти і ви­ховання, економічними та іншими організаціями. Допомога полягає у

виявленні чинників оточення клієнта, фіксації впливу на нього інших людей, а також соціальних чинників. Зміст діяльності спеціалістів у межах цієї моделі практики полягає в тому, щоб за допомогою актив­них методів адаптації і соціалізації клієнта досягнути особистісних змін задля досягнення відповідності між станом індивіда й вимогами навколишнього середовища, або у впливі на зміну умов оточення з тим, щоб соціальне і фізичне середовище якомога більше відповідало правам, потребам і життєвим цілям особистості.

Соціально-радикальна модель соціальної роботи акцентує увагу на ідеї допомоги клієнтові в розвитку його соціальної самосвідомості, пе­редусім її політичної та правової складових. Вона, спираючись пере­важно на ідеї марксизму і радикального фемінізму, кидає виклик пси­хологічним поясненням проблем клієнтів і закликає до розгляду ба­лансу влади, використання структурних засобів розв'язання проблем, колективних дій. Мета допомоги - підвищити рівень самоконтролю та особистої відповідальності клієнта, самоактуалізації його можливос­тей у захисті та обстоюванні прав, протистоянні дискримінації.

Теорія ролей і стигматизації, що активно використовується в практиці соціальної роботи, ґрунтується на ідеї рольової поведінки клієнта, який поводиться відповідно до загальноприйнятих моделей, схем, відтворюваних індивідуальною свідомістю. Рольова модель со­ціальної роботи охоплює проблеми клієнта, пов'язані з очікуваною поведінкою і бажаним розвитком з урахуванням минулого досвіду, розуміння значущості актуальних подій та механізмів формування у людини уявлень про її роль у житті.

Комплексні, або біопсихосоціальні, моделі соціальної роботи. Та­кі моделі об'єднують концептуальні підходи кількох гуманітарних наук - соціології, психології, педагогіки, соціальної психіатрії тощо. Таке знання зумовлено комплексним характером типових ситуацій до­помоги клієнтові.

Так, модель кризового втручання орієнтована на допомогу клієн­тові, який перебуває в стані глибокої і гострої психологічної кризи і якому необхідне оперативне втручання для виведення з дезадаптив-пого стану.

Із практики і досліджень у соціальній роботі взяла свій початок зо­середжена на завданні модель, яка пропонує концептуальну структу­ру діяльності - чітку послідовність діагностики проблеми клієнта та роботи з нею. Вона є однією з найбільш технічних моделей і допома­гає практичним працівникам усвідомити, яким саме чином будувати процес безпосередньої роботи з клієнтом.

Сімейна терапія заснована на твердженні, що пояснення та вирі­шення людських проблем полягають у розумінні минулих та ниніш­ніх взаємовідносин між людьми, близько пов'язаними одне з одним, а не в кожній конкретній людині. Ця теоретична модель, що спирається на ідеї різних наукових шкіл, пропонує соціальним працівникам низ­ку специфічних технік для сімейного, а в деяких випадках, і індивіду­ального консультування.

Останнім роками у західній соціальній роботі поширилася психо-соціальна терапія, яка передбачає довготривалий соціальний супро­від клієнта соціальним працівником і приділяє особливу увагу їхнім взаємостосункам. В основі моделі - прагнення вичленити проблеми із середовища, підсилюючи при цьому сильні сторони «Я» клієнта та його механізми, за допомогою яких він може подолати проблеми са­мостійно за достатньої підтримки соціального працівника.

Часто до теорій соціальної роботи відносять і соціально-педагогічну модель, яка ґрунтується на ідеї допомоги шляхом виховного впливу на процес соціалізації індивіда або соціальної групи, який здійснюєть­ся через систему інститутів - сім'ю, школу, позашкільні заклади. Ці інститути мають коригувати формування соціальних якостей особис­тості відповідно до суспільно значущих цінностей, обмежувати або активізувати вплив тих чи інших чинників.

Орієнтація на конкретні теоретичні моделі значно впливає на на­прями діяльності та функції соціальних працівників. Так, філософія та заходи реабілітаційних програм для людей, залежних від психо-активних речовин, залежать від того, яких теоретичних моделей до­тримуються фахівці, що здійснюють цю реабілітацію. Прихильники одних теорії надають перевагу груповим заняттям, що мають на ме­ті пошук клієнтами сенсу власного життя, прихильники інших - ме­тодам трудотерапії, що передбачає реабілітацію через залучення до трудового процесу і конструювання терапевтичного середовища, ще інші - активній роботі з сім'ями та зміні стосунків у них як переду­мови налагодження продуктивних взаємин між клієнтом і його серед­овищем. Або, наприклад, працівник, який допомагає клієнтові в стані депресії, може будувати свою роботу, спираючись на різні теоретичні концепції. Якщо він дотримується теорії, що депресію спричинює до­свід втрат у ранньому дитинстві, то ключовим методом його робо­ти буде соціально-психологічне консультування (каунселінг). Якщо фахівець вірить у те, що депресію спричинює нинішнє відчуття без­порадності і безправності, то важливим є пошук причин того, чому людина сприймає себе невладною над власним життям і яким чином вона може це змінити, які додаткові навички потрібні для цього тощо. У кожному разі потрібно, щоб фахівець виразно усвідомлював, якої саме теоретичної моделі він дотримується, які цінності сповідує, на яких саме концепціях будується його програма дій.