52. Цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі банку

     1.1. У торговому портфелі обліковуються:

     а) боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що використовуються банком для отримання прибутків у результаті короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час;

     б) будь-які інші цінні папери, що визначаються банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (крім акцій, які не мають котирувальної ціни на активному ринку і справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити).

     1.2. У разі зміни справедливої вартості здійснюється переоцінка цінних паперів. Результат переоцінки обов'язково відображається в бухгалтерському обліку на дату балансу.

     1.3. Нарахування процентного доходу за купонними цінними паперами в торговому портфелі обов'язково здійснюється під час кожної переоцінки.

     1.4. Амортизація дисконту (премії) за борговими цінними паперами в торговому портфелі не здійснюється.

     1.5. Переведення цінних паперів з торгового портфеля в інші портфелі банку або навпаки з інших портфелів цінних паперів у торговий портфель не допускається. 53. . Бухгалтерський облік формування спеціальних резервів за розміщеними вкладами (депозитами) та наданими кредитами

1.1. Банк має визнавати зменшення корисності фінансового активу або групи фінансових активів, якщо є об’єктивне свідчення зменшення їх корисності внаслідок однієї або кількох подій, які відбулися після первісного визнання активу, і така подія (або події) впливає (впливають) на попередньо оцінені майбутні грошові потоки від фінансового активу або групи фінансових активів, які можна достовірно оцінити.

1.2. Основними подіями, що свідчать про зменшення корисності фінансового активу, можуть бути:

а) фінансові труднощі позичальника;

б) порушення умов договору (невиконання зобов’язань, прострочення сплати процентів або основної суми боргу);

в) висока ймовірність банкрутства або фінансова реорганізація позичальника;

г) надання банком пільгових умов з економічних або юридичних причин, пов’язаних з фінансовими труднощами позичальника, які банк не розглядав за інших умов;

ґ) зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів.

Наявна інформація про зменшення попередньо оцінених майбутніх грошових потоків для групи фінансових активів з часу первісного їх визнання (хоча це зменшення не може бути ідентифіковано з окремим фінансовим активом у групі) уключає таке:

негативні зміни платіжного статусу позичальника в групі;

зміни економічних умов, що впливають на виконання зобов’язань за активами в цій групі.

1.3. Банк визначає суму резерву як різницю між балансовою вартістю наданого кредиту розміщеного вкладу (депозиту)] та теперішньою вартістю оцінених майбутніх грошових потоків (за винятком майбутніх кредитних збитків, які не були понесені), дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка.

1.4. Банк спочатку визначає наявність об’єктивних доказів зменшення корисності окремо для кожного фінансового активу, що оцінюється на індивідуальній основі.

1.5. Банк уключає фінансовий актив до групи фінансових активів з подібними характеристиками кредитного ризику й оцінює його на портфельній основі, якщо немає доказів зменшення корисності для окремо оціненого фінансового активу (незалежно від його суттєвості).

1.6. Банк не включає до портфельної оцінки на зменшення корисності фінансові активи, які окремо оцінюють на зменшення корисності (індивідуальна основа) і за якими визнаються збитки від зменшення корисності.

1.7. Банк здійснює портфельну оцінку майбутніх грошових потоків у групі фінансових активів з метою визначення зменшення корисності на основі досвіду фактичних збитків за минулий період для активів з характеристикою кредитних ризиків, подібною до характеристики цієї групи.

1.8. Банки виключають з оцінки на портфельній основі окремі фінансові активи, за якими визнаються збитки від зменшення корисності, і в подальшому оцінюють їх на індивідуальній основі.

1.9. Банк відображає в бухгалтерському обліку формування (збільшення) резерву за розміщеними вкладами (депозитами) та наданими кредитами такою проводкою:

Дебет Рахунки для обліку відрахувань у резерви;

Кредит Рахунки для обліку спеціальних резервів.

1.10. Банк формує (збільшує) резерви в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на день проведення операції. Банк формує резерви в іноземній валюті за кожною валютою окремо.

1.11. Банк відображає в бухгалтерському обліку переоцінку резервів в іноземній валюті в разі зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют за балансовим рахунком 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”.

1.12. Банк сторнує попередньо визнаний збиток від зменшення корисності, якщо в наступному періоді сума збитку від зменшення корисності зменшується, що об’єктивно пов’язано з подією, яка відбувалася після визнання зменшення корисності (наприклад, покращення кредитного рейтингу боржника). У цьому разі здійснюється така бухгалтерська проводка:

Дебет Рахунки для обліку спеціальних резервів;

Кредит Рахунки для обліку відрахувань у резерви.

1.13. Банк відображає в бухгалтерському обліку сторнування (зменшення) розрахункового розміру спеціальних резервів, сформованих в іноземній валюті, відповідно до обраної ним облікової політики такими проводками:

а) за наявності інформації щодо офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату формування (коригування) резерву:

Дебет Рахунки для обліку спеціальних резервів – за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату коригування;

Кредит Рахунок для обліку позиції банку в іноземній валюті;

Дебет Рахунок для обліку еквівалента позиції банку;

Кредит Рахунки для обліку відрахувань у резерви (за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату формування резерву);

Дебет/Кредит Рахунок для обліку переоцінки заборгованості в іноземній валюті та банківських металах – на суму різниці між сумою резерву за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату формування резерву і сумою резерву за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату коригування;

б) за відсутності інформації щодо офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату формування (коригування) резерву банк сторнує раніше сформований резерв і здійснює бухгалтерські проводки з формування резерву на відповідну суму