35. Бухгалтерській облік залучених вкладів (депозитів)

2.1. Банк здійснює облік коштів на дату залучення на вклад (депозит) такою бухгалтерською проводкою:

Дебет Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів, рахунки клієнтів;

Кредит Рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів).

2.2. Банк одразу визнає прибуток у разі залучення коштів на вклад (депозит) за ставкою, яка нижча, ніж ринкова, і здійснює в бухгалтерському обліку такі проводки:

Дебет Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів, рахунки клієнтів – на суму вкладу (депозиту);

Кредит Рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів) – на суму вкладу (депозиту);

Дебет Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за строковими коштами – на різницю між номінальною вартістю залученого вкладу (депозиту) та його справедливою вартістю;

Кредит Рахунок для обліку доходу від отриманих кредитів, залучених вкладів (депозитів) за ставкою, яка нижча, ніж ринкова, – на різницю між номінальною вартістю залученого вкладу (депозиту) та його справедливою вартістю.

2.3. Банк здійснює амортизацію суми неамортизованого дисконту не рідше одного разу на місяць з відображенням за відповідними рахунками витрат протягом строку дії депозиту. У цьому разі здійснюється така бухгалтерська проводка:

Дебет Рахунки для обліку процентних витрат за залученими вкладами (депозитами);

Кредит Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за строковими коштами.

2.4. Банк одразу визнає збиток у разі залучення коштів на вклад (депозит) за ставкою, яка вища, ніж ринкова, і здійснює в бухгалтерському обліку такі проводки:

ДебетРахунки для обліку грошових коштів і банківських металів, рахунки клієнтів – на суму вкладу (депозиту);

Кредит Рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів) – на суму вкладу (депозиту);

ДебетРахунок для обліку витрат від отриманих кредитів, залучених вкладів (депозитів) за ставкою, яка вища, ніж ринкова, – на різницю між справедливою вартістю залученого вкладу (депозиту) та його номінальною вартістю;

Кредит Рахунки для обліку неамортизованої премії за строковими коштами – на різницю між справедливою вартістю залученого вкладу (депозиту) та його номінальною вартістю.

2.5. Банк здійснює амортизацію суми неамортизованої премії не рідше одного разу на місяць з відображенням за відповідними рахунками витрат протягом строку дії депозиту. У цьому разі здійснюється така бухгалтерська проводка:

ДебетРахунки для обліку неамортизованої премії за строковими коштами;

КредитРахунки для обліку процентних витрат за залученими вкладами (депозитами).

2.6. Банк ураховує суму вкладу (депозиту) на вкладному (депозитному) рахунку до часу його повернення.

36. Суть і види обліку в банках.

^{Існує 3 види БО: фінансовий, управлінський та податковий. Вони характеризуються певними ознаками і між ними існують певні відмінності:}

	Фінансов О	Управл. О	Податк. О
Мета обліку	Забезпечення достовірною інфор-єю про фін стан бан-ку та резуль-тати діял-ті	Забезп-ня інфор-єю для прий-няття управ. рішень	Визначення суми подат-ків і конт-роль за їх сплатою
Корис-тувачі	Адмін-ція, працівники банку, інвес-тори, креди-тори, акціо-нери, регул. органи	Адмін-ція (керівницт-во банку)	Податкові органи
Регулю-ючі органи	НБУ	Керівництво банку	Міністерст-во Фінансів
Спрямованість	На минуле	На майбутнє	На минуле
Відкри-тість даних	Більшість да-них доступна всім	Комерційна таємниця	Біл-ть даних відкрита для под органів
Обме-ження	Нормат доку-менти НБУ	Немає	Закони

1. Бухгалтерський (фінансовий) облік - це сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції Банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Бухгалтерський (фінансовий) облік є обов'язковим видом обліку Банку, який регламентується чинними нормативно-правовими актами. Основою бухгалтерського обліку є МСБО та національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку; порядок ведення вказаного виду обліку визначається Національним банком України.

Банк веде бухгалтерський облік, складає фінансову звітність у національній валюті України; операції в іноземній валюті та банківських металах в бухгалтерському обліку відображаються у подвійній оцінці - валюті розрахунків та гривневому еквіваленті за офіційним валютним курсом; у фінансовій звітності операції в іноземній валюті та банківських металах відображаються у національній валюті України - гривневому еквіваленті, розрахованому за офіційним валютним курсом на дату здійснення операцій.

2. Податковий облік - це складова системи обліку Банку, який ведеться з метою накопичення і систематизації даних про валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування, визначення податкового прибутку і податкового зобов'язання.

Податковий облік ведеться відповідно до Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", інших законодавчих та нормативних актів з питань оподаткування.

Зміни порядку ведення податкового обліку не впливають на правила ведення бухгалтерського обліку. Зміни в порядку ведення бухгалтерського обліку не впливають на правила ведення податкового обліку.

Податковий облік у системі Банку ведеться, в основному, на рахунках бухгалтерського обліку (3, 6, 7 та 9 класів Плану рахунків). Облік операцій, пов'язаних з оподаткуванням, які не знаходять відображення в бухгалтерському обліку або операцій, результат яких у бухгалтерському обліку відрізняється від результату в податковому, ведеться на рахунках 8 класу "Управлінський облік".

Підставою для ведення податкового обліку є первинні та первинні облікові документи, на підставі яких операції Банку відображаються в бухгалтерському обліку.

На основі податкового обліку складається податкова звітність, зокрема декларація про прибуток, форма, правила, порядок і терміни подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією України. Складання декларації про прибуток автоматизовано забезпечується шляхом введення до параметрів аналітичного обліку спеціального додаткового параметру, який надає змогу систематизувати операції, відображені на аналітичних рахунках, за відповідними статтями податкової декларації та додатками до неї.

3. Управлінський облік - це процес визначення, виміру, накопичення, аналізу, підготовки та передачі інформації фінансового і не фінансового характеру про діяльність Банку в цілому та його підрозділів у формі, визначеній керівництвом, для внутрішніх користувачів з метою планування, оцінки, прийняття на різних рівнях управління Банком управлінських та економічних рішень щодо управління ризиками, підвищення рентабельності, контролю за використанням ресурсів, управління активами і зобов'язаннями та розробки стратегії Банку.

Об'єктами управлінського обліку та звітності є Банк у цілому та його структурні підрозділи (у т. ч. відділення), ЦФВ (у першу чергу, бізнес-напрямки), підрозділи, банківські продукти та послуги, клієнти та інші аспекти діяльності, визначені керівництвом Банку.

В основі визначення результатів діяльності кожного об'єкту управлінського обліку та звітності покладено принцип повного та економічно обґрунтованого розподілу усіх доходів та витрат. Одним із головних компонентів вищевказаного розподілу є трансфертне ціноутворення, яке визначає ефективність діяльності підрозділів, бізнес-напрямків, клієнтів, банківських продуктів відповідно до внутрішнього умовного обігу ресурсів (умовні доходи і витрати).

При цьому, визначення результатів діяльності з використанням трансфертних цін є незакінченою системою фінансової оцінки. Для повної фінансової оцінки діяльності Банку здійснюється розподіл усіх доходів та витрат (прямих, непрямих та трансфертних (умовних).

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути однозначно розподілені між об'єктами управлінського обліку (у першу чергу, ЦФВ) на підставі об'єктивних критеріїв. Такі витрати повинні бути розподілені в момент відображення в обліку, зокрема в підсистемах, кожної фінансової операції. У контексті цього Положення, непрямі витрати - це, наприклад, витрати одного ЦФВ, що здійснені для інших ЦФВ, розподіл яких здійснюється на підставі визначених Банком правил і умовних припущень (економічно обґрунтованих коефіцієнтів).

Ведення управлінського обліку на основі бухгалтерського означає не їх суміщення, а отримання інформації, необхідної для управлінського обліку, із системи бухгалтерського обліку.