1. Сутність та основні принципи бухгалтерського обліку в банках

Бухгалтерський облік у банках — це сукупність правил, методів та процедур для отримання, накопичення, підготовки та тлумачення інформації про операції банків з метою її розгляду і прийняття оптимальних рішень зацікавленими особами.

Для прийняття правильного рішення стосовно діяльності банку в майбутньому зацікавленим особам необхідно враховувати інформацію про минулі події, які мали відношення до діяльності банку. Таку інформацію також надає облік.

Облік забезпечує зворотний зв'язок за кожним прийнятим рішенням, і фінансові звіти, які періодично складаються для зацікавлених осіб, містять у собі відомості про економічні наслідки раніше прийнятих рішень.

Отже, бухгалтерський облік у банках — це інформаційна система для управління банком, яка є важливою складовою цього процесу. Управління банком полягає в прогнозуванні основних параметрів розвитку банківського бізнесу. До елементів управління належать:

• планування як процес визначення стратегічних та тактичних цілей розвитку банківського бізнесу;

• процес вирішення структурної побудови банку, визначення функцій і характеру діяльності структурних підрозділів та делегування їм певних повноважень;

• контроль як процес вимірювання та оцінювання реального стану виконання накреслених завдань порівняно з заданими параметрами, визначення відхилень та внесення коректив;

• управління персоналом — визначення потреби в кадрах, зарахування на посаду, підвищення кваліфікації тощо;

• мотивація — управління поведінкою людей з метою досягнення накреслених завдань.

Тому бухгалтерська інформація необхідна широкому колу користувачів — внутрішнім та зовнішнім — для прийняття відповідних рішень.

До внутрішніх користувачів економічної інформації належать: акціонери банку, рада банку, правління банку, внутрішні аудитори банку, працівники банку. Вони використовують інформацію з метою планування, оцінювання та контролю за щоденними операціями банку, зокрема, за використанням його ресурсів відповідальними за це особами.

Зовнішні користувачі — це Національний банк України, наявні та потенційні кредитори і банки-кореспонденти, наявні та потенційні клієнти (вкладники) й інші користувачі. їм ця інформація потрібна для оцінювання минулих та майбутніх результатів діяльності банку.

Таким чином, є постійний взаємозв'язок бухгалтерського обліку і управління діяльністю банку.

Метою обліку є визначення прибутку та оцінювання чистої вартості банківської установи.

До основних принципів бухгалтерського обліку в банках належать:

• повнота бухгалтерського обліку — всі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків;

• дата операції — операції відображаються в бухгалтерському обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за ними;

• превалювання сутності над формою — операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою;

• автономність — активи та зобов'язання банку мають бути відокремлені від активів та зобов'язань інших банків (підприємств) і власників цього банку;

• окреме відображення активів та пасивів — усі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними, за винятком клірингових, транзитних або технічних рахунків;

• оцінка — активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті мають переоцінюватися на звітну дату;

• обачливість — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінювання, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов'язання та/або витрати не занижуватимуться;

• безперервність — оцінювання активів банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в далекому майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, це має розкриватися у фінансових звітах;

• нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення результатів діяльності банків за звітний період необхідно зіставити доходи за звітний період з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності під час їх виникнення, а не під час надходження або сплати грошей;

• прийнятність вхідного балансу — залишки за балансовими рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звітного періоду;

• суттєвість — у фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівниками банку чи інвесторами;

• відкритість — фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції установи з необхідними поясненнями в записках про правила оцінювання активів і пасивів. Операції мають відповідати змісту статей звітів. Інформація у звітах має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача;

• консолідація — складання зведеної фінансової звітності в цілому по банку з урахуванням його дочірніх і спільних підприємств та організацій банку, за винятком залишків за взаємними розрахунками та вкладеннями;

• сталість — постійне із року в рік застосування методів обраних банком. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах.