- •Питання для самостійної перевірки знань (до іспиту) загальна частина
- •Відповіді:
- •Наука кримінальною права, її зміст та задачі.
- •Поняття та предмет кримінального права.
- •Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
- •Загальна характеристика кримінального законодавства України.
- •Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •Побудова кримінального закону, структура статей кк.
- •Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •Тлумачення кримінального закону. Його види та прийоми
- •Дія кримінального закону у часі.
- •Зворотна дія кримінального Закону у часі.
- •Дія кримінального закону в просторі.
- •Дія кримінального закону за колом осіб.
- •Поняття і ознаки злочину.
- •Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.
- •Кримінально-правові відносини (зміст, суб’єкти).
- •Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •Підстави кримінальної відповідальності в теорії кримінального права та за кримінальним законодавством.
- •Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •Об'єкт злочину та його види.
- •Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.
- •Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки.
- •Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •5. Заподіяння злочином тяжких наслідків (п.5 ст.67 кк) враховується судом при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність.
- •Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Поняття і види спеціального суб’єкту злочину.
- •Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві та в теорії кримінального права.
- •Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •Необережність та її види.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •Злочини з двома формами вини.
- •Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •1) Помилка особи у злочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •2) Помилка особи у незлочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •3) Помилка винної особи в кваліфікації вчиненого злочину.
- •4) Помилка у виді чи розміру покарання.
- •Поняття та види стадій вчинення злочину.
- •Кримінальна відповідальність за готування до вчинення злочину.
- •Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •Види співучасників, критерії їх виділення.
- •Підбурювач, як вид співучасників.
- •Виконавець злочину.
- •Пособник як вид співучасника скоєння злочину.
- •Організатор вчинення злочину.
- •Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •Співучасть у злочині з спеціальним суб’єктом.
- •Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •Поняття та види причетності до злочину.
- •3) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •Поняття множинності злочинів, їх види.
- •Поняття та види повторності злочинів.
- •2) Повторність злочинів, пов’язана із засудженням винного за раніше вчинений ним злочин.
- •Сукупність злочинів – вид множинності.
- •Рецидив злочину та його види.
- •Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •1) Оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом:
- •Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення.
- •Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •2) Небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;
- •4) Небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;
- •5) При усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.
- •Діяння, пов’язане з ризиком, - обставина, що виключає злочинність діяння.
- •Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України.
- •Систем покарань, класифікація покарань.
- •10) Принцип використання досвіду зарубіжних держав;
- •11) Принцип побудови системи покарань у відповідності (згоди) до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
- •Штраф як вид покарання.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •1) Як основне:
- •Громадські роботи як вид кримінального покарання.
- •Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •Конфіскація майна, умови застосування.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Арешт як вид покарання.
- •Обмеження волі – вид кримінального покарання, умови застосування.
- •Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.
- •Довічне позбавлення волі, умови застосування.
- •Загальні засади призначення покарання.
- •3. Призначаючи покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання.
- •Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.
- •Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.
- •1. Призначення покарання за незакінчений злочин. У цьому випадку суд при призначенні покарання має враховувати такі положення:
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Поняття та види звільнення від покарання.
- •2. Кк передбачає різні види звільнення від покарання, їх частіше за все об'єднують у дві групи:
- •Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •9) Звільнення від покарання за хворобою;
- •Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (підстави та умови застосування ).
- •Давність виконання обвинувального вироку.
- •Звільнення від покарання за хворобою.
- •Амністія та помилування (підстави застосування).
- •Поняття судимості, її правові наслідки.
- •Погашення та зняття судимості.
- •Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •Примусове лікування.
- •Спеціальна конфіскація, її правова природа.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •Види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.
- •Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).
Поняття судимості, її правові наслідки.
Судимість - це правове становище особи, яке виникає внаслідок засудження за вчинений злочин з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і триває визначений законом термін, тягнучи при цьому несприятливі для засудженого кримінально-правові та загальноправові наслідки. Закінчується судимість її погашенням чи зняттям.
Із сказаного випливає, що судимість:
1) виникає, коли особу засуджено за діяння, передбачене КК;
2) з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили;
3) стосується лише засудженої особи;
4) породжує правове становище, результатом якого є несприятливі для особи кримінально-правові та загальноправові наслідки;
5) триває визначений законом термін;
6) погашається через визначений у КК строк або знімається в установленому законом порядку.
Передумовою виникнення судимості є вчинення особою діяння, що містить склад злочину, передбачений КК. Правовою підставою судимості особи є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили. Судимість стосується лише особи, яку засуджено, і вирок щодо якої набрав законної сили. При цьому слід зазначити, що поняття судимості можна розглядати у двох значеннях: як кримінально-правовий інститут (норми, що регламентують судимість, вміщені у розділ XIII Загальної частини КК) і як кримінально-правове явище. Ці дві сторони судимості органічно поєднані між собою, але не тотожні.
1. Є особливим правовим статусом, який означає наявність взаємних прав та обов’язків між державою в особі компетентних органів та особою, що має судимість.
2. Є наслідком засудження за вчинений злочин, який продовжується і після відбуття покарання. Правовою підставою виникнення судимості є обвинувальний вирок суду України, що набрав законної сили. Що стосується вироку суду іноземної держави, то такий вирок може бути врахований, якщо особу було засуджено за злочин, скоєний за межами України, та знову вчинила злочин на території України. Кримінальний Кодекс України від 1вересня 2001 року. Проте судимість, що виникла внаслідок засудження судом іноземної держави, в Україні тягне тільки кримінально-правові наслідки, прямо передбачені ч. 2 ст. 9 КК України.
3. Виникає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком. Вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги Кримінально- процесуальний кодекс України затверджений Законом. Набрання вироком законної сили означає, що він є обов’язковим для всіх установ, підприємств, організацій, посадових осіб та громадян.
4. Завжди є результатом призначеного покарання. Судимість супроводжує кримінальне покарання і має з ним тісний зв’язок, тому особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
5. Має чітко визначені часові межі, встановлені кримінальним законом. Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості Кримінальний Кодекс України від 1 вересня 2001 р.
6. Має особистий характер і пов’язана тільки з конкретною особою. Судимість не впливає на правовий статус інших громадян, у тому числі її родичів. Також судимість конкретної особи не впливає на притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб при здійсненні злочину в співучасті. Це безпосередньо випливає з положень ч.3 ст. 29 КК України.
7. Полягає у настанні для засудженої особи різноманітних правових наслідків, що носять позитивний та негативний характер.
8. Судимість погашається по закінченні строку, встановленого КК України або знімається у встановленому законом порядку. Погашення чи зняття судимості означає припинення всіх негативних правових наслідків.
Отже, судимість виступає самостійним правовим явищем, у якого є своя підстава (обвинувальний вирок суду), свої форми реалізації(кримінально-правові та загально правові обмеження) та свої межі.
В КК України чітко не визначені цілі судимості. Проте тісний зв’язок між судимістю та покаранням дозволяє підняти питання про ідентичність цих цілей. За змістом закону судимість дійсно призначена для виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також кари особи. Вказана послідовність не випадкова. Саме кара для судимості є найменш значущою, але реально існуючою ціллю. При цьому притаманні судимості соціальні обмеження та кримінально-правові негативні наслідки не означають в повній мірі карального впливу держави. Доцільніше говорити про погрозу карального впливу, який втілюється в життя у випадку скоєння особою в період строку дії судимості нового злочину.
Досягнення цілі виправлення засудженого має найбільше значення. На сьогоднішній день факти рецидиву не рідкісні. Це вказує на те, що ціль виправлення реалізується не ефективно, тому необхідно продовжувати виправлення засуджених осіб та залучати до цього процесу органи місцевого самоуправління, колективи підприємств, організації, об’єднання громадян. Держава зобов’язана виконувати контроль за поведінкою осіб, що мають судимість, що буде сприяти відчуженню негативних і формуванню позитивних рис особистості.
Ціль запобігання вчиненню нових злочинів досягається встановленою законом погрозою Більш суворої відповідальності за вчинення нового злочину судимою особою, може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням та настання інших негативних правових наслідків кримінального характеру. Погроза невідворотності настання комплексу негативних правових наслідків для окремо взятої особи, так як і реалізація цієї погрози, є способами підвищення правосвідомості для всіх громадян, застережуючи їх від вчинення злочинів.
На думку деяких вчених, цілі покарання не варто переносити на період після його відбування, так як законодавцем ставиться задача їх реалізації під час виконання покарання Орешкина Т.Ю. Але варто зазначити, що цілі покарання та судимості не є рівнозначними. Окрім цілей, що притаманні покаранню, судимість також призначена для соціальної адаптації засудженого, котрий відбув покарання. Особа, що має судимість, повинна розраховувати не лише на настання негативних наслідків, а й на підтримку держави, завдяки якій буде здійснюватись процес ресоціалізації засудженого, його становлення на шлях правомірної поведінки.
Проте судимість та покарання є взаємопов’язаними елементами кримінальної відповідальності, тому не випадково їх функціональні установки перетинаються. Безпосередньо в період відбування покарання судимість та покарання доповнюють одне одного, здійснюючи вплив на засудженого.
Тож не можна стверджувати про наявність у судимості самостійних чи відокремлених цілей, скоріше судимість слугує засобом закріплення і кінцевої реалізації цілей кримінальної відповідальності в цілому, і покарання, зокрема. Як показує практика, після відбуття покарання особі не вдається повністю виправитися, необхідний час для її адаптації в суспільстві. В цьому сенсі судимість слугує благополучному завершенню досягнення цілей покарання.
