37. Виправні роботи, порядок їх призначення.

Виправі роботи - це вид покарання, який відповідно до ст. 57 КК "встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків". Відрахування провадяться за кожний відпрацьований місяць. Виправні роботи застосовуються частіше за все у тих випадках, коли було вчинено злочин невеликої тяжкості, а в деяких випадках і за вчинення злочинів середньої тяжкості.

Характерними ознаками цього покарання є:

1) воно належить до основних видів покарання;

2) його застосовує суд лише у випадках:

а) коли такий вид покарання передбачений у санкції статті Особливої частини Кодексу,

б) заміни штрафу виправними роботами (ч. 4 ст. 53 КК),

в) призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК);

3) воно призначається у межах від двох місяців до двох років;

4) це покарання відбувається за місцем роботи засудженого;

5) кожного місяця із заробітку засудженого вираховується у доход держави визначена судом частина із усієї суми його заробітку в межах від десяти до двадцяти відсотків.

У строк відбування виправних робіт зараховуються дні, місяці і роки, протягом яких засуджений працював і з його заробітку проводилося відрахування. У строк відбування цього покарання зараховуються також ті дні, протягом яких засуджений не працював з поважних причин, у тому числі й той час, протягом якого він офіційно був визнаний безробітним; час щорічної чергової відпустки не зараховується до строку відбування покарання. Вироки до виправних робіт проводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.

Виправні роботи не застосовуються до:

а) вагітних жінок;

б) жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною;

в) непрацездатних; г) осіб, що не досягли 16-ти років;

ґ) осіб, що досягли пенсійного віку;

д) військовослужбовців;

е) осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;

є) працівників правоохоронних органів;

ж) нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів;

з) державних службовців;

и) посадових осіб органів місцевого самоврядування.

У ч. 3 ст. 57 КК передбачено, що особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством України неоподаткованих мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт. Ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, визнається злочином проти правосудця і карається за ч. 2 ст. 389 арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Засуджений відбуває дане покарання тільки за місцем роботи, що має на меті його виправлення в звичайних для нього умовах праці та запобігання вчинення ним нового злочину. Під місцем роботи розуміють підприємство, установу, організацію незалежно від форми власності, де особа прийнята на роботу у передбаченому законодавством порядку, виконує покладені у зав’язку з цим на неї трудові (службові) обов’язки і отримує зарплату. При цьому протягом строку відбування покарання засудженому забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Під час відбування покарання із суми заробітку засудженого провадиться відрахування в дохід держави. Зі змісту ст. 57 випливає, що цей вид покарання, на відміну від громадських робіт, не може застосовуватися до безробітних.

У строк відбування виправних робіт не зараховується час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним, токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень, час відбування адміністративного стягнення у виді арешту.

Закон (ч. 3 ст. 57 КК) передбачає можливість заміни виправних робіт штрафом щодо осіб, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду (із розрахунку 3 встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян за 1 місяць виправних робіт), взамін несплаченої суми штрафу, при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, при заміні невідбутої частини покарання, при звільненні від покарання на підставі Закону України про амністію або акта про помилування. Також закон передбачає можливість звільнення від відбування виправних робіт з випробовуванням (ст. 75 КК) і умовно-дострокового звільнення від їх відбування (ст. 81 КК).