
- •Питання для самостійної перевірки знань (до іспиту) загальна частина
- •Відповіді:
- •Наука кримінальною права, її зміст та задачі.
- •Поняття та предмет кримінального права.
- •Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
- •Загальна характеристика кримінального законодавства України.
- •Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •Побудова кримінального закону, структура статей кк.
- •Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •Тлумачення кримінального закону. Його види та прийоми
- •Дія кримінального закону у часі.
- •Зворотна дія кримінального Закону у часі.
- •Дія кримінального закону в просторі.
- •Дія кримінального закону за колом осіб.
- •Поняття і ознаки злочину.
- •Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.
- •Кримінально-правові відносини (зміст, суб’єкти).
- •Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •Підстави кримінальної відповідальності в теорії кримінального права та за кримінальним законодавством.
- •Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •Об'єкт злочину та його види.
- •Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.
- •Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки.
- •Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •5. Заподіяння злочином тяжких наслідків (п.5 ст.67 кк) враховується судом при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність.
- •Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Поняття і види спеціального суб’єкту злочину.
- •Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві та в теорії кримінального права.
- •Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •Необережність та її види.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •Злочини з двома формами вини.
- •Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •1) Помилка особи у злочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •2) Помилка особи у незлочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •3) Помилка винної особи в кваліфікації вчиненого злочину.
- •4) Помилка у виді чи розміру покарання.
- •Поняття та види стадій вчинення злочину.
- •Кримінальна відповідальність за готування до вчинення злочину.
- •Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •Види співучасників, критерії їх виділення.
- •Підбурювач, як вид співучасників.
- •Виконавець злочину.
- •Пособник як вид співучасника скоєння злочину.
- •Організатор вчинення злочину.
- •Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •Співучасть у злочині з спеціальним суб’єктом.
- •Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •Поняття та види причетності до злочину.
- •3) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •Поняття множинності злочинів, їх види.
- •Поняття та види повторності злочинів.
- •2) Повторність злочинів, пов’язана із засудженням винного за раніше вчинений ним злочин.
- •Сукупність злочинів – вид множинності.
- •Рецидив злочину та його види.
- •Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •1) Оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом:
- •Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення.
- •Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •2) Небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;
- •4) Небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;
- •5) При усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.
- •Діяння, пов’язане з ризиком, - обставина, що виключає злочинність діяння.
- •Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України.
- •Систем покарань, класифікація покарань.
- •10) Принцип використання досвіду зарубіжних держав;
- •11) Принцип побудови системи покарань у відповідності (згоди) до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
- •Штраф як вид покарання.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •1) Як основне:
- •Громадські роботи як вид кримінального покарання.
- •Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •Конфіскація майна, умови застосування.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Арешт як вид покарання.
- •Обмеження волі – вид кримінального покарання, умови застосування.
- •Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.
- •Довічне позбавлення волі, умови застосування.
- •Загальні засади призначення покарання.
- •3. Призначаючи покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання.
- •Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.
- •Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.
- •1. Призначення покарання за незакінчений злочин. У цьому випадку суд при призначенні покарання має враховувати такі положення:
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Поняття та види звільнення від покарання.
- •2. Кк передбачає різні види звільнення від покарання, їх частіше за все об'єднують у дві групи:
- •Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •9) Звільнення від покарання за хворобою;
- •Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (підстави та умови застосування ).
- •Давність виконання обвинувального вироку.
- •Звільнення від покарання за хворобою.
- •Амністія та помилування (підстави застосування).
- •Поняття судимості, її правові наслідки.
- •Погашення та зняття судимості.
- •Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •Примусове лікування.
- •Спеціальна конфіскація, її правова природа.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •Види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.
- •Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).
Штраф як вид покарання.
Штраф (ст. 53) – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині Кримінального кодексу. Суд обов’язково повинен розглядати можливість призначення штрафу у випадках, передбачених Особливою Частиною Кримінального кодексу, адже штраф може застосовуватися як основне або як додаткове покарання. Штраф є найбільш м'яким та найменш суворим видом покарання в системі основних покарань і, як правило, саме тому не може замінюватися іншими видами покарання. Але, не дивлячись на порівняно м’який характер, даний вид покарання при точному і обґрунтованому визначенні його розмірів тягне істотні матеріальні наслідки, невигідні для винної особи. Разом з тим, штраф не можна розглядати як засіб відкупу від покарання або засіб розорення винного.
Розмір штрафу визначається судом залежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян до 50000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кримінального Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. Особливістю даного виду покарання є те, що його розмір встановлюється не в абсолютних числах, а у певній кількості неоподаткованого мінімуму доходів громадян, офіційно встановленого законодавством України на момент вчинення злочину.
При оцінці майнового стану винного враховується розмір:
заробітної плати, пенсії або стипендії винного;
грошових доходів від його підприємницької або іншої законної діяльності;
доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами;
доходів від цінних паперів;
доходів від земельної ділянки, нерухомого та іншого майна;
наявність на утриманні непрацездатних осіб тощо.
При цьому підлягають врахуванню доходи як в національній, так і іноземній валюті, а також доходи, отримані винним в натуральній формі. Саме тому найбільш ефективно штраф застосовується у випадках чіткої регламентації доходів засудженої особи.
За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу.
Штраф як вид покарання призначається:
а) як основне – лише у випадках, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу, а також у порядку призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК) та в порядку заміни виправних робіт особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду (ч. 3 ст. 57 КК);
б) як додаткове – лише у випадках, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу, а також у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.ст. 75 і 77 КК);
в) як основне чи додаткове – у випадках і межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК.
Суд, враховуючи майновий стан особи, може призначити виплату штрафу із розстрочкою сплати шляхом погашення всієї суми призначеного покарання певними частинами строком до 1 року.
У разі несплати штрафу в розмірі не більше 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: 1 година громадських робіт за 1 установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку 1 місяць виправних робіт за 20 установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше 2 років.
У разі несплати штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку: 1 день позбавлення волі за 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:
1) від 1 до 5 років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;
2) від 5 до 10 років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;
3) від 10 до 12 років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказана заміна несплаченої суми штрафу іншими видами покарання застосовується тоді, коли неможливість оплати виникла через об’єктивні причини: відсутність заробітної плати, грошових заощаджень, майна, інших доходів, на які може бути звернено стягнення.
Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених відповідною частиною статті меж, суд має право замінити покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості зазначеною частиною статті.
Особливістю штрафу як основного покарання є те, що при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків воно складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно (ч. 3 ст. 72 КК).
Застосування штрафу до неповнолітніх регулюється ст. 98 та 100 Кримінального кодексу України.
Строки погашення судимості у осіб, засуджених до основного покарання у виді штрафу, різняться залежно від його розміру. Так, визнаються такими, що не мають судимості:
особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі від 30 до 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу, якщо вони протягом 1 року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу в розмірі від 3 000 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом 3 років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу в розмірі від 10 000 до 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за тяжкий злочин, якщо вони протягом 6 років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу в розмірі понад 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом 8 років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.