- •Питання для самостійної перевірки знань (до іспиту) загальна частина
- •Відповіді:
- •Наука кримінальною права, її зміст та задачі.
- •Поняття та предмет кримінального права.
- •Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
- •Загальна характеристика кримінального законодавства України.
- •Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •Побудова кримінального закону, структура статей кк.
- •Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •Тлумачення кримінального закону. Його види та прийоми
- •Дія кримінального закону у часі.
- •Зворотна дія кримінального Закону у часі.
- •Дія кримінального закону в просторі.
- •Дія кримінального закону за колом осіб.
- •Поняття і ознаки злочину.
- •Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.
- •Кримінально-правові відносини (зміст, суб’єкти).
- •Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •Підстави кримінальної відповідальності в теорії кримінального права та за кримінальним законодавством.
- •Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •Об'єкт злочину та його види.
- •Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.
- •Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки.
- •Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •5. Заподіяння злочином тяжких наслідків (п.5 ст.67 кк) враховується судом при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність.
- •Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Поняття і види спеціального суб’єкту злочину.
- •Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві та в теорії кримінального права.
- •Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •Необережність та її види.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •Злочини з двома формами вини.
- •Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •1) Помилка особи у злочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •2) Помилка особи у незлочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •3) Помилка винної особи в кваліфікації вчиненого злочину.
- •4) Помилка у виді чи розміру покарання.
- •Поняття та види стадій вчинення злочину.
- •Кримінальна відповідальність за готування до вчинення злочину.
- •Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •Види співучасників, критерії їх виділення.
- •Підбурювач, як вид співучасників.
- •Виконавець злочину.
- •Пособник як вид співучасника скоєння злочину.
- •Організатор вчинення злочину.
- •Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •Співучасть у злочині з спеціальним суб’єктом.
- •Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •Поняття та види причетності до злочину.
- •3) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •Поняття множинності злочинів, їх види.
- •Поняття та види повторності злочинів.
- •2) Повторність злочинів, пов’язана із засудженням винного за раніше вчинений ним злочин.
- •Сукупність злочинів – вид множинності.
- •Рецидив злочину та його види.
- •Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •1) Оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом:
- •Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення.
- •Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •2) Небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;
- •4) Небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;
- •5) При усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.
- •Діяння, пов’язане з ризиком, - обставина, що виключає злочинність діяння.
- •Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України.
- •Систем покарань, класифікація покарань.
- •10) Принцип використання досвіду зарубіжних держав;
- •11) Принцип побудови системи покарань у відповідності (згоди) до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
- •Штраф як вид покарання.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •1) Як основне:
- •Громадські роботи як вид кримінального покарання.
- •Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •Конфіскація майна, умови застосування.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Арешт як вид покарання.
- •Обмеження волі – вид кримінального покарання, умови застосування.
- •Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.
- •Довічне позбавлення волі, умови застосування.
- •Загальні засади призначення покарання.
- •3. Призначаючи покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання.
- •Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.
- •Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.
- •1. Призначення покарання за незакінчений злочин. У цьому випадку суд при призначенні покарання має враховувати такі положення:
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Поняття та види звільнення від покарання.
- •2. Кк передбачає різні види звільнення від покарання, їх частіше за все об'єднують у дві групи:
- •Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •9) Звільнення від покарання за хворобою;
- •Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (підстави та умови застосування ).
- •Давність виконання обвинувального вироку.
- •Звільнення від покарання за хворобою.
- •Амністія та помилування (підстави застосування).
- •Поняття судимості, її правові наслідки.
- •Погашення та зняття судимості.
- •Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •Примусове лікування.
- •Спеціальна конфіскація, її правова природа.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •Види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.
- •Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).
Поняття та предмет кримінального права.
Поняття «кримінальне право», зазвичай, в теорії розглядається в чотирьох його значеннях:
1) кримінальне право як галузь законодавства, що виявляється в єдиному законодавчому акті – Кримінальному кодексі України;
2) кримінальне право як галузь юридичної науки;
3) кримінальне право як галузь права;
4) кримінальне право як навчальна дисципліна.
Кримінальне право як галузь законодавства – це сукупність юридичних норм (правил поведінки), що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили.
Основні ознаки кримінального права як галузі законодавства є такі:
• його норми встановлює лише вищий орган законодавчої влади – Парламент України;
• воно знаходить свій вияв у законах, які зведено (кодифіковано) до єдиного джерела Кримінального кодексу України;
• метод реалізації кримінального закону є специфічним, притаманним лише цьому законові – це покарання особи за порушення кримінально-правової заборони.
Предмет кримінального права як галузі законодавства – відносини, що виникають у результаті вчинення злочину та застосування відповідного покарання за його вчинення.
Завдання кримінального права як галузі законодавства викладено в ст. 1 КК: правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, власності, громадського порядку й громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Система кримінального права поділяється на дві частини - Загальну та Особливу. В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Особлива частина кримінального права містить норми, що описують конкретні види злочинів із зазначенням видів покарань і меж, в яких вони можуть бути призначені за вчинення даних злочинів.
Кримінальне право вивчає не лише норми кримінального закону, а й застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію. Внаслідок дії кримінально-правової норми виникають кримінально-правові відносини між державою і особою, яка вчинила злочин, що і породжує кримінальну відповідальність.
Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
Принципи кримінального права - це вихідні, основоположні ідеї, які випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законодавстві.
У загальній теорії права неоднозначно розуміють зміст принципів і дається різний їх перелік. Однак прийнято розрізняти два види принципів:
1) загальноправові, притаманні всім галузям права;
2) спеціальні (галузеві), характерні лише для окремих галузей права.
Загальні принципи притаманні не тільки кримінальному праву, але й іншим галузям права, вони закріплені в Конституції. Такими є: законність, рівність громадян перед законом, невідворотність відповідальності, справедливості, гуманізму та демократизму.
Принцип законності, що випливає з положень Загальної декларації прав людини: ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину та покараний інакше як за вироком суду й відповідно до закону. Крім того, принцип законності проявляється в тому, що особа може бути засуджена тільки за те вчинене їм діяння, що містить у собі склад злочину, передбачений КК.
Принцип рівності громадян перед кримінальним законом - злочинець підлягає кримінальній відповідальності незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового й посадового положення, місця проживання, відносини до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань, а також інших обставин.
Принцип демократизму, хоча й не в повному обсязі, проявляється в кримінальному праві в різних формах участі представників громадських об'єднань і приватних осіб при призначенні покарання, її виконанні й, зокрема, при звільненні від кримінальної відповідальності (передача на поруки) й покарання.
Сутність принципу гуманізму полягає у визнанні цінності людини (однак не тільки злочинця, але й у першу чергу того, хто постраждав від нього). Зокрема, він виражається в тому, що кара, яка тягне істотне обмеження правового статусу засудженого, переслідує єдину мету - захистити інтереси інших, законослухняних громадян, від злочинних посягань.
Принцип невідворотності кримінальної відповідальності полягає в тому, що особа, що вчинила злочин, підлягає покаранню в кримінально-правовому порядку. Під останнім варто розуміти й своєчасне притягнення злочинця до відповідальності, і те, що перед кримінальним законом ні в кого не повинне бути привілеїв.
Принцип справедливості означає, що кримінальне покарання або інший захід кримінально-правового впливу, застосовувані до злочинця, повинні відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, а також особі злочинця. Зазначений принцип варто розуміти й у тому розумінні, що ніхто не може двічі нести кримінальну відповідальність за те саме злочинне діяння.
Спеціальні принципи притаманні, зазвичай, тільки кримінальному праву:
Принцип законодавчого визначення злочину (немає злочину, не передбаченого Законом). Це один із найважливіших загальних принципів кримінального права. Його визначено в статтях 1, 2, 3 та 11 КК України. Реалізація цього принципу не залишає місця для аналогії кримінального закону, що, до речі, прямо заборонено в ч. 4 ст. З КК
Принцип особистої відповідальності – кримінальна відповідальність можлива лише за власні дії (бездіяльність). Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений іншою особою. Цей принцип безпосередньо витікає із змісту ч. 2 ст. 2 КК "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".
Принцип винної відповідальності - кримінальна відповідальність настає тільки при наявності вини, тобто лише в таких випадках, коли заподіяна шкода, вчинений злочин були заподіяні навмисно чи необережно (ст. 23 КК).
Принцип суб'єктивної осудності - кримінальна відповідальність ґрунтується лише на суб'єктивній осудності. Об'єктивна осудність відхиляється, оскільки вона не враховує, не припускає участі в діях свідомості та волі.
Принцип повної відповідальності - означає вимогу поставити в провину все скоєне нею, незалежно від того, якою кількістю кримінально-правових норм воно все передбачено. Ніяких меж чи обмежувань така вимога не має, незалежно від того, створює воно реальну чи ідеальну сукупність злочинів. В рішеннях вищих судових органів будь-яка неповнота осудності визнається безумовною підставою для повернення кримінальної справи на додаткове слідство.
Принцип переваги пом'якшуючих відповідальність обставин - при конкуренції обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин перевагу мають пом'якшуючі обставини вчинення злочину. Так, наприклад, при вчиненні навмисного вбивства з особливою жорстокістю перебуваючої в стані вагітності жінки (обтяжуючі обставини п.п. 2 і 4 ч. 2 ст. 115 КК), але в стані фізіологічного афекту (пом'якшуюча обставина ст. 116 КК), скоєне кваліфікується лише за ст. 116 КК.
Принцип більшої караності групового злочину - за невеликим винятком всі або переважна більшість правових норм про відповідальність за навмисні злочини містять кваліфікуючу ознаку - вчинення його групою осіб або організованою групою. Принцип більшої караності групового злочину ґрунтується на особливостях спільної злочинної діяльності, яка забезпечує більшу ефективність цієї діяльності, більшу латентність, меншу безпеку для злочинців бути викритими та покараними.
Принцип повного відшкодування заподіяної злочином шкоди - є здійсненням, частковою реалізацією нової концепції кримінального закону - концепції захисту, заміни караючої функції кримінального закону функцією захисту, функцією поновлення порушених прав, інтересів особи.
Принцип економії кримінально-правової репресії - це практичне визначення оптимальної, найбільш відповідної рівню економічного та культурного розвитку суспільства, межі, відокремлюючої злочин від незлочинного, межі між криміналізацією та декриміналізацією злочинів. Отже принципами кримінального права визнаються найбільш визначні, головні положення (засади) кримінального законодавства, які встановлені законом чи безпосередньо із нього витікають, і які мають пряму дію, пряму регулятивну функцію.