- •Питання для самостійної перевірки знань (до іспиту) загальна частина
- •Відповіді:
- •Наука кримінальною права, її зміст та задачі.
- •Поняття та предмет кримінального права.
- •Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
- •Загальна характеристика кримінального законодавства України.
- •Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •Побудова кримінального закону, структура статей кк.
- •Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •Тлумачення кримінального закону. Його види та прийоми
- •Дія кримінального закону у часі.
- •Зворотна дія кримінального Закону у часі.
- •Дія кримінального закону в просторі.
- •Дія кримінального закону за колом осіб.
- •Поняття і ознаки злочину.
- •Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.
- •Кримінально-правові відносини (зміст, суб’єкти).
- •Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •Підстави кримінальної відповідальності в теорії кримінального права та за кримінальним законодавством.
- •Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •Об'єкт злочину та його види.
- •Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.
- •Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття суспільно-небезпечного діяння та його ознаки.
- •Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •5. Заподіяння злочином тяжких наслідків (п.5 ст.67 кк) враховується судом при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність.
- •Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Поняття і види спеціального суб’єкту злочину.
- •Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві та в теорії кримінального права.
- •Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •Необережність та її види.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •Злочини з двома формами вини.
- •Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •1) Помилка особи у злочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •2) Помилка особи у незлочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •3) Помилка винної особи в кваліфікації вчиненого злочину.
- •4) Помилка у виді чи розміру покарання.
- •Поняття та види стадій вчинення злочину.
- •Кримінальна відповідальність за готування до вчинення злочину.
- •Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •Види співучасників, критерії їх виділення.
- •Підбурювач, як вид співучасників.
- •Виконавець злочину.
- •Пособник як вид співучасника скоєння злочину.
- •Організатор вчинення злочину.
- •Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •Співучасть у злочині з спеціальним суб’єктом.
- •Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •Поняття та види причетності до злочину.
- •3) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •Поняття множинності злочинів, їх види.
- •Поняття та види повторності злочинів.
- •2) Повторність злочинів, пов’язана із засудженням винного за раніше вчинений ним злочин.
- •Сукупність злочинів – вид множинності.
- •Рецидив злочину та його види.
- •Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •1) Оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом:
- •Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення.
- •Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •2) Небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;
- •4) Небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;
- •5) При усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.
- •Діяння, пов’язане з ризиком, - обставина, що виключає злочинність діяння.
- •Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України.
- •Систем покарань, класифікація покарань.
- •10) Принцип використання досвіду зарубіжних держав;
- •11) Принцип побудови системи покарань у відповідності (згоди) до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
- •Штраф як вид покарання.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •1) Як основне:
- •Громадські роботи як вид кримінального покарання.
- •Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •Конфіскація майна, умови застосування.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Арешт як вид покарання.
- •Обмеження волі – вид кримінального покарання, умови застосування.
- •Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.
- •Довічне позбавлення волі, умови застосування.
- •Загальні засади призначення покарання.
- •3. Призначаючи покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання.
- •Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.
- •Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.
- •1. Призначення покарання за незакінчений злочин. У цьому випадку суд при призначенні покарання має враховувати такі положення:
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Поняття та види звільнення від покарання.
- •2. Кк передбачає різні види звільнення від покарання, їх частіше за все об'єднують у дві групи:
- •Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •9) Звільнення від покарання за хворобою;
- •Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (підстави та умови застосування ).
- •Давність виконання обвинувального вироку.
- •Звільнення від покарання за хворобою.
- •Амністія та помилування (підстави застосування).
- •Поняття судимості, її правові наслідки.
- •Погашення та зняття судимості.
- •Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •Примусове лікування.
- •Спеціальна конфіскація, її правова природа.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •Види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.
- •Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).
5. Заподіяння злочином тяжких наслідків (п.5 ст.67 кк) враховується судом при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність.
Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
Причинний зв’язок – це ознака об’єктивної сторони не всіх, а лише так званих «матеріальних» складів злочинів. При вчиненні злочину, який має «матеріальний» склад, завжди необхідно встановити причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) та злочинними наслідками, які настали. Особа може, згідно з законом, відповідати лише за ті наслідки, які були причинно обумовлені її поведінкою. Якщо ж причинний зв’язок між дією (бездією) і наслідками, що настали відсутній, то особа не може бути за них відповідальною.
В кримінально-правовій практиці причинний зв'язок встановлюється між суспільно небезпечним діянням і певними змінами, які воно створило в реальному світі. Тому для вирішення цього завдання потрібно:
1. Встановити всі ознаки певного діяння, визначити, його можливості створити, спричинити такі наслідки, переконатися, що діяння дійсно було вчинено і саме цією особою.
2. Встановити особливості та ознаки спричинених наслідків, що мають характер суспільно небезпечної шкоди, їх розмір, тяжкість, кількість та час настання.
3. Встановити між ними причинний зв'язок чи доказати його відсутність.
Наука кримінального права не має і не утворює свого особливого юридичного поняття причинного зв’язку. У кримінальному праві лише конкретизується філософське поняття стосовно тих подій та явищ, які мають кримінально-правове значення.
Причинний зв’язок як ознака складу злочину має загальні риси, властиві будь-якому причинному зв'язку між явищами природи чи суспільства, а також і специфічні ознаки, відмінні від зв'язків іншого типу.
Слідчі та судові працівники, встановлюючи причинний зв'язок між поведінкою винного та злочинними наслідками, керуються цими загальними філософськими положеннями, а також враховують деякі додаткові вимоги, що містяться в кримінально-правових нормах.
Наука кримінального права виділяє три основні теорії (концепції) причинного зв’язку:
– теорія еквівалентності “conditio sine gua non” (“умова, без якої немає”): певний фактор, без якого не було б наслідку; необхідна умова злочинного результату та підстава для висновку про наявність причинного зв’язку;
– адекватності причини: визнає такими, що мають кримінально-правове значення, тільки “типові” причини;
– необхідного спричинення: діяння передує наслідку за часом, діянню внутрішньо властива неминучість або реальна можливість настання наслідку, діяння породжує наслідок, наслідок породжується саме цим діянням, а не діями інших осіб та інших зовнішніх сил.
Теорія еквівалентності визнає причинний зв’язок між діяннями людини та наслідками, що настали, в усіх тих випадках, коли ці діяння були необхідною попередньою умовою (conditio sine qua non) наслідків.
Чи була така умова дійсно необхідною попередньою умовою наслідків, які настали, встановлюється методом уявного виключення. Суть цього методу полягає в наступному: із усіх попередніх умов уявно виключаються конкретні дії, якщо при цьому з’ясується, що без цих дій наслідки чи зовсім не настали б, чи вони б мали зовсім інший характер, то це свідчить, що ці дії були необхідною умовою наслідків, які настали.
Згідно з теорією еквівалентності, причиновий зв’язок не виключається:
– якщо наслідки настали лише завдяки особливим властивостям (фізичним або психічним) потерпілого;
– якщо між початковими діями та наслідками, що настали, приєдналися й діяли сили природи, приєдналася діяльність потерпілого чи інших осіб.
Теорія еквівалентності була панівною в Німеччині, Росії, Австрії. Тепер вона переважає в законодавстві Японії.
Згідно з теорією адекватної причинності причиною злочинного наслідку можуть бути лише дії особи, що взагалі, а не лише в цьому конкретному випадку, здатні спричинити такі наслідки. Причинного зв’язку між діями та наслідками, що настали, немає, якщо ці наслідки не адекватні діям.
Тож теорія адекватної причиновості відхиляє об’єктивний характер причинного зв’язку та замінює його суб’єктивним уявленням про типовість чи нетиповість злочинних наслідків від вчинених цією особою дій. Недолік теорії адекватної причинності в тому, що вона вирішення питання про причинний зв’язок повністю віддає на розгляд суду й не дає наукових для цього підстав, тобто, вона не дає суду певних критеріїв для висновків і міркувань про причинний зв’язок як ознаку об’єктивної сторони злочину.
Теорія необхідного спричинення визнає причинний зв’язок лише в тому випадку, коли діяння передує наслідку за часом, йому внутрішньо властива неминучість або реальна можливість настання наслідку, воно породжує наслідок, а наслідок породжується саме цим діянням, а не поведінкою інших осіб та інших зовнішніх сил. Ця теорія поширена у вітчизняній кримінально-правовій науці.
Для правильного встановлення наявності чи відсутності причинного зв'язку необхідно дотримуватися правил:
1. Причина в часі завжди передує наслідкам. Не може бути причиною те явище, яке відбулося після наслідків. Суспільно небезпечне діяння передує в часі злочинним наслідкам, діяння є тією необхідною умовою, яка підготувала і визначила можливість настання наслідків. Відсутність такої послідовності свідчить про те, що діяння не може бути причиною певних наслідків. Наприклад, І. звинувачувався в тому, що через його злочинну недбалість простояли залізничні вагони, чим була заподіяна значна шкода підприємству. Але під час судового розгляду справи було встановлено, що вагони простояли ще до того, як І. було призначено на посаду начальника станції.
В той же час треба мати на увазі, що після цього – ще не свідчить, що це за причиною цього, оскільки певні наслідки можуть бути породжені різними причинами (post hoc non est propter hoc). Одна лише зовнішня послідовність подій не може бути підставою для встановлення причинного зв'язку.
2. Для визнання діяння причиною злочинних наслідків необхідно встановити, що воно не тільки передувало наслідкам, але що ці наслідки були заподіяні, спричинені саме цим діянням, а не іншим. Причиною є лише те діяння, яке створило можливість і умови настання наслідків, яке обумовило їх настання і зробило дійсними, тобто забезпечило їх здійснення, реалізацію.
3. Причинний зв’язок між конкретними діями та їх наслідками є там, де ці дії були необхідною умовою їх настання (conditio sine qua non) – умова, без якої не може бути таких наслідків. Якщо ж діяння не було необхідною умовою настання певних наслідків, то причинний зв'язок між ними відсутній
4. Дія чи бездіяльність можуть бути причиною лише за умови, що наслідки, які настали, є необхідними, а не випадковими. Зв'язок між дією та наслідком, будучи завжди об'єктивним, для конкретного діяння може бути необхідним або випадковим. Деякі криміналісти вважають, що відповідальність повинні тягти і ті наслідки які були випадковими, але зміст необхідних і випадкових наслідків та їх юридична оцінка не дають підстав для такого висновку і тому його відхиляють.
Необхідний причинний зв’язок між діями і наслідками має місце лише при перетворенні реальної можливості настання наслідків в дійсність. Тільки такий причинний зв'язок визнається в кримінальному праві ознакою об'єктивної сторони злочину.
Причинний зв’язок є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів не тільки таких, що вчинюються дією, але й таких, що вчинюються бездіяльністю. Бездіяльність може бути не лише умовою, а й причиною певних наслідків. Бездіяльність однієї особи певним чином обумовлює поведінку іншої особи, може змушувати її бездіяти або чинити якісь дії. Ще більше значення бездіяльність має в світі техніки, де вона може бути причиною багатьох суспільно небезпечних наслідків. Багато суспільно небезпечних діянь може бути вчинено бездіяльністю особи, на яку покладено обов'язок вчинити певні дії, необхідні для нормальної роботи державного апарату, виробничого колективу, для охорони здоров'я людей і т. ін.
Отже, причинним зв’язком в кримінальному праві називається такий зв’язок між суспільними явищами, при якому одне явище (суспільно небезпечне діяння) закономірно, з внутрішньою необхідністю утворює інше явище – злочинні наслідки. При цьому перше з них є причиною, а друге – наслідками. Таким чином, в кримінальному праві за загальним правилом, кримінальна відповідальність настає за причинно обумовлені злочинні наслідки, тобто за злочинне спричинення суспільно небезпечної шкоди. Разом з тим, в окремих випадках кримінальна відповідальність настає не за злочинну спричиненість шкоди, а за злочинну обумовленість її, тобто за таку бездіяльність, яка не була причиною, а лише умовою настання суспільно небезпечної шкоди.
Умови – це такі явища, які самі не здатні, не спроможні породити певні наслідки, але які сприяють їх настанню. Умови грають важливу роль у розвитку причинного зв’язку – вони можуть значно полегшувати дію причини або перешкоджати їй.
Причинний зв’язок в кримінальному праві має значення лише стосовно протиправної дії чи бездіяльності. Встановлювати причинний зв’язок між легальними діями та їх наслідками не має кримінально-правового сенсу. Причинний зв’язок є обов’язковою ознакою складу злочину не тільки в діях виконавця злочину, але і в злочинних діях співучасників.
У доктрині кримінального права виділяють наступні види необхідного причинного зв’язку, що мають кримінально-правове значення:
1. Причинний зв’язок при безпосередньому заподіянні. Такий зв’язок іноді називають прямим причинним зв’язком. Наприклад, удар рукою, який потягнув середньої тяжкості тілесне ушкодження.
2. Опосередкований необхідний причинний зв’язок. Він має місце, коли суб’єкт для спричинення суспільно небезпечних наслідків застосовує різні механізми, пристосування, інші засоби чи використовує поведінку інших осіб, які не є суб’єктами злочину або тварин.
3. Необхідний причинний зв’язок при співучасті. Він має місце, коли дії співучасників у виді організатора, підбурювача чи пособника перебувають у зв’язку зі злочином, вчиненим виконавцем.
4. Необхідний причинний зв’язок за наявності особливих умов на боці потерпілого. Він має місце, коли такі умови виступають каталізаторами (прискорювачами) настання суспільно небезпечних наслідків. Це можуть бути стан сп’яніння, хвороба потерпілого тощо.