8. Методи вивчення захворюваності

Основними методами вивчення захворюваності є методи, що передбачають використання таких даних:

-звертань за лікарською допомогою в медичні заклади;

-медичних оглядів окремих груп населення;

- про причини смерті;

-опитування населення;

-спеціальних вибіркових досліджень.

Найбільш прийнятним є метод вивчення захворюваності за звертаннями за медичною допомогою. Це пов'язано з обов'язковою реєстрацією захворювань, що здійснюється в державних лікувально-профілактичних закладах. Але повнота даних про захворюваність населення за методом звертань може

бути обмежена:

• при недостатній доступності медичної допомоги (наприклад, у сільській

місцевості);

• низькому рівні медичної культури населення;

• недостатньому авторитеті серед населення медичного закладу в цілому

або окремих лікарів тощо.

Вивчення захворюваності за даними звертань дозволяє найбільш повно враховувати так звані "гострі" захворювання. Цей метод не потребує додаткових коштів.

При вивченні захворюваності за даними медичних оглядів, повнота інформації про захворюваність залежить від:

• систематичного їх проведення;

• участі лікарів необхідних спеціальностей;

• достатнього діагностичного забезпечення;

• контролю своєчасності та повноти оглядів. –

При використанні цього методу забезпечується найбільш повний облік раніше невідомих хронічних захворювань, або тих, з приводу яких населення активно не звертається до медичних закладів. Перевагою цього методу є також виявлення початкових форм і стадій захворювань, уточнення діагнозу

деяких хронічних захворювань. Перевагою методу опитування є можливість обліку захворювань, з якими населення не зверталось з тих або інших причин за медичною допомогою, а також з'ясування думки людини щодо свого захворювання. Вивчення захворюваності з використанням окремо кожного із вказаних методів не дає уявлення про дійсну вичерпну поширеність патології. Цимзавданням більш повно відповідають спеціальні вибіркові, поглиблені дослідження. При їх проведенні визначають регіональні, статево-вікові особливості захворюваності при різних рівнях медичного забезпечення.

9. Міжнародна статистична класиф. Хвороб,травм і причин смерті принципи їх побудови та значення. Проект міжнародної номенклатури та класифікації захворювань був упершезатверджений в 1900 р. на Міжнародній статистичній конференції в Парижі, яка зібрала представників 26 країн. В подальшому міжнародні класифікаціїчас від часу переглядались і змінювались відповідно з прогресом медичноїнауки. Відбувалося це приблизно кожні 10 років. Починаючи з 1962 р., в нашій країні використовується Міжнародна класифікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ), яка періодично переглядаєтьсята затверджується спеціальним комітетом експертів з медичної статистики тапідкомітетом з класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Міжнародна статистична класифікація хвороб останнього Десятого перегляду (МКХ-10) була затверджена сорок третьою Асамблеєю ВООЗ 1 січня1993 року. Згідно з рішенням Асамблеї документ має нову назву "Міжнароднастатистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я",хоча зручну абревіатуру МКХ збережено

Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду (МКХ-10)

1-Інфекційні та паразитарні хвороби

2 Новоутворення

3-Хвороби крові та кровотворних органів та окремі порушення із залученням

імунного механізму

4-Ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин

5-Розлади психіки та поведінки

6-Хвороби нервової системи

7-Хвороби ока та його придаткового апарату

8-Хвороби вуха та соскоподібного відростка

9-Хвороби системи кровообігу

10-Хвороби органів дихання

11-Хвороби органів травлення

12-Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

13-Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини

14-Хвороби сечостатевої системи

15- Вагітність, пологи та післяпологовий період

16-Окремі стани, що виникають у перинатальному періоді

17-Природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії

18-Симптоми, ознаки та відхилення від норми, що виявляються при клінічних і

лабораторних дослідженнях, не класифіковані в інших рубриках

19-Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників

Крім 19-ти класів хвороб, до МКХ-10 включено два додаткові розділи

20-Зовнішні причини захворюваності та смертності

21-Фактори, що впливають на стан здоров'я населення та звертання до

закладів охорони здоров'яОсновними принципами побудови Міжнародної класифікації хвороб,

травм і причин смерті є спільність етіології чи патогенезу захворювань або

поєднання локально-етіологічного та локально-патогенетичного принципів.

10. Методика вивчення захворювання за методами звертань у лікувально- профілактичні заклади .Види захворюваності їх порівняльна оцінка. Статистика захворюваності багато в чому доповню статистику смертності при оцінюванні здоровя населення і має порівняно з нею важливу перевагу а саме оперативність. Разом з тим на відміну від демографічних явищ ( народження, смерть) які досить легко піддаються визначенню. Вивчення захворюваності пов’язане зі значними труднощами.Захворювання може мати невизначений початок і невизначений у часі кінець. Можуть спостерігатися смерті форми захворювання ,бацилоносійства. буває важко відрізнити захворювання від морфологічних, скелетних зммін.До цього ж ,населення не завжди звертається за медичною допомогою.Внаслідок цього повнота даних про захворюваність перш за все залежить від об’єму і характеру медичної допомоги. Її доступності і якості. Кожен метод має переваги і недоліки. які необхідно знати і врахувати в практичній діяльності. Жоден з методів не дає вичерпного уявлення про захворюваність населення. Тільки використання їх у поєднанні дозволяє отримати досить повну інформацію.Методи вивч. Захворюваності: 1 за даними звернень за медичною допомогою; 2 за даними медичних оглядів(цільових, попередніх,періодичних); 3 за даними про причини смерті; 5 за даними опитування населення; 6 за даними спеціальних вибіркових досліджень.Основними принципами побудови Міжнародної класифікації хвороб,

травм і причин смерті є спільність етіології чи патогенезу захворювань або

поєднання локально-етіологічного та локально-патогенетичного принципів.