71.Головний стоматолог області, його функції та обов*язки

В організації стоматологічної допомоги населенню області та здійсненні заходів щодо її покращання велику роль виконує головний стоматолог області. Він є позаштатним спеціалістом обласного відділу охорони здоров'я та працює під безпосереднім керівництвом завідувача всієї медичної

служби області.

Головний стоматолог співпрацює з організаційно-методичним кабінетомта завідувачами спеціалізованих відділень обласної стоматологічної поліклініки. Він планує та контролює впровадження різноманітних організаційних іметодичних заходів, спрямованих на удосконалення організації діяльностіслужби та на підвищення якості стоматологічної допомоги.

До них відносяться:

• заходи з матеріально-технічного оснащення закладів обладнанням та інструментарієм,

• впровадження в практику новітніх технологій з діагностики та лікування стоматологічних хворих,

• підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу.

Головний стоматолог також аналізує стоматологічну захворюваність вобласті, організовує максимальне використання наявних засобів, форм і методівроботи щодо її зниження.

На посаду головного стоматолога призначають досвідчених, висококваліфікованих, авторитетних лікарів, у першу чергу з числа головних лікарів великих стоматологічних поліклінік.

73.Стан стоматологічної допомоги населенню

України та концепції її подальшого розвиткуЗатяжна фінансова та економічна криза в Україні призвели до погіршенняекономічного стану, зниження діяльності та закриття значної частини промислових підприємств, скорочення сільськогосподарського виробництва. Різко зменшилось бюджетне фінансування просвіти, науки, культури та охорони здоров'я.

Його обмежені можливості в певній мірі поставили під загрозу надання населенню стоматологічної допомоги. Більше того, це призвело до згортаннядесятиріччями відпрацьованої системи планової профілактичної роботи середдітей, що призвело до зростання в них частоти гострих, небезпечних дляжиття, запальних захворювань і онкологічної щелепно-лицевої патології.

Погіршення наведених показників пов'язано зі скороченням посад лікарів-стоматологів, стоматологічних кабінетів, відсутністю та переведенням їх на госпрозрахунок, зменшенням фінансування на безкоштовне протезування, підвищенням розцінок на ортопедичні послуги, а також відвідуванням альтернативнихстоматологічних закладів. Має значення також і зниження матеріального добробуту населення.

Аналіз накопиченого досвіду роботи служби в сучасних умовах вказує на декілька варіантів виходу з кризи. Однак усі вони передбачають договірні

зобов'язання між лікувально-профілактичними закладами та органами влади

на фінансове забезпечення стоматологічної допомоги соціально захищених

категорій населення.

Перший варіант включає:

1. Затвердження Наказом МОЗ України бюджетного фінансування стомато-логічних закладів з урахуванням працемісткості роботи стоматолога.

2. Дозвіл у межах робочого часу на госпрозрахункову діяльність длякомпенсації обсягу та високої вартості технологій, оплату праці, не забезпечених бюджетним фінансуванням.

3. Дозвіл обліку, накопичення та зберігання майна, основних засобів, придбаних на кошти госпрозрахункової діяльності, в рамках самостійного балансу.

4. Окремого ведення статистичної та фінансової документації залежно від джерел фінансування.

Це дозволить здійснити плавний перехід бюджетних організацій на повний госпрозрахунок з можливістю у подальшому зміни форм власності стоматологічних закладів. На думку авторів концепції, такий шлях в найменшій мірі позначиться на рівні обслуговування пільгових груп населення у перехідний період.

Другий варіант передбачає перехід на оренду колективу стоматологічного закладу з наданням встановленого обсягу послуг пільговим групам населення, закріпленим за угодою з місцевими владними структурами (держзамовлення), та наданням узаконеної платної допомоги всім іншим категоріям населення.

Така форма повинна звільнити бюджет від витрат на утримання закладів, забезпечити встановлені договірними умовами обсяги та види стоматологічноїдопомоги соціально захищеним прошаркам населення, зберегти контроль дер-

жави за діяльністю стоматологічних закладів.

Третій варіант передбачає акціонування стоматологічних закладів (усистемі охорони здоров'я бажане закрите акціонування) з переважним правом отримання держзамовлення та відстроченням викупу основних фондів.

Різкий перехід до діяльності стоматологічних закладів на умовах акціонерних товариств зможе, на думку авторів концепції, призвести до негативних явищ, пов'язаних з дефіцитом достатніх бюджетних коштів. Одним з механізмів викупу основних фондів акціонерного товариства може бути погашення сумдержзамовлення, не забезпечених або частково забезпечених бюджетом.