34. Значення стаціонарозамінюючої допомоги ,її організаційні форми.

Стаціонарозамінююча медична допомога. В умовах впровадження економічного методу управління в охороні здоров'я створені нові організаційні форми стаціонарозамінюючої медичної допомоги: денні стаціонари в поліклініках, лікарняні стаціонари (відділення, палати) денного перебування, домашні стаціонари.Робота денних стаціонарів в поліклініках та стаціонарів денного перебування спрямована на своєчасне лікування та оздоровлення хворих, поліпшення якості медичної допомоги, забезпечення її доступності, підвищення економічної ефективності, скорочення термінів тимчасової непрацездатності, проведення окремих діагностичних обстежень тощо. Все це сприяє раціональному використанню ліжкового фонду та підвищенню ефективності реабілітаційних заходів.Домашній стаціонар організовується для хворих із гострими та хронічними захворюваннями, які за станом здоров'я не потребують госпіталізації або якщо вона неможлива. Така форма медичної допомоги вимагає забезпечення хворого кваліфікованим лікарським та сестринським доглядом, необхідними обстеженнями, належними методами лікування; соціальної підтримки, корекції харчування тощо.На великих промислових підприємствах відновне лікування проводять в медико-санітарних частинах, які можуть бути стаціонарними чи амбулаторними відділеннями промислової реабілітації при медико-санітарних частинах великих підприємств.

Мета:

- збереження професії хворим чи інвалідам;

- оволодіння новою професією при втраті попередньої.

Засоби, що використовуються для лікувально-тренувального впливу:

- спеціальне промислове обладнання та інструменти;

- спеціальні пристосування до верстатів та інструментів;

- спеціальне обладнання робочого місця.

35.Функції та структура денного стаціонару.

В денний стаціонар направляють хворих, здатних до активного пересування, при відсутності протипоказань для лікування в позалікарняних умовах і потреби суворого постільного режиму. В денних стаціонарах можна лікувати хворих у випадках:

• прийому деяких медикаментів, що потребує спостереження за станом пацієнта протягом певного часу;

• при внутрішньовенному крапельному введенні ліків;

• при підготовці хворого до складних діагностичних обстежень;

• при потребі в наданні невідкладної допомоги з приводу раптового погіршення стану під час перебування в поліклініці.

Організація денних стаціонарів в умовах впровадження економічного методу управління в охороні здоров'я дозволяє інтенсифікувати діяльність поліклініки, повніше задовольнити потреби населення в стаціонарній допомозі. Робота цього підрозділу спрямована на активне планове оздоровлення та лікування диспансерних хворих, які часто та тривало хворіють, на скорочення термінів тимчасової непрацездатності в працездатному віці, проведення в поліклінічних умовах деяких діагностичних досліджень, на розширення обсягу хірургічних втручань. Все це сприяє раціональному використанню ліжкового фонду. З огляду на потужність поліклініки і стаціонару та профілізацію стаціонарного ліжкового фонду для лікування хворих створюють денні стаціонари 1-2 профілів чи багатопрофільні. До складу денного стаціонару входять такі кабінети та палати: завідувач відділення,кабінет лікаря,

палати, кімната для прийому їжі, процедурний кабінет, кабінет психологічного розвантаження та відпочинку хворих.

36.Облік роботи амбулаторно-поліклінічних закладів і стаціонарів,методика визначення та аналіз показників їх діяльності.

Лікарі амбулаторій та поліклінік заповнюють низку облікових документів, основними з них є:

• медична карта амбулаторного хворого (ф. № 025/01);

• історія розвитку дитини (ф. № 112/0);

• статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів

(ф. № 025-2/0);

• талон амбулаторного пацієнта (ф. № 025-6/0, 025-7/0);

• контрольна карта диспансерного спостереження (ф. № 030/0);

• екстрене повідомлення про інфекційне захворювання (ф. № 058/0).

До основних облікових документів стаціонару належать:

• медична карта стаціонарного хворого (ф. № 003/0);

• статистична карта хворого, який вибув із стаціонару (ф. № 066/0);

• журнали обліку прийому хворих в стаціонар (ф. № 001/0);

• журнал відмовлень у госпіталізації (ф. № 001-1/0);

• журнал запису оперативних втручань у стаціонарі (ф. № 008/0);

• протокол (карта) патологоанатомічного дослідження (ф. № 013/0);

• історія пологів (ф. № 096/0);

• карта розвитку новонароджених (ф. № 102/0).

У поліклінічних і стаціонарних закладах хворим видають:

• листок непрацездатності;

• довідку про тимчасову непрацездатність.

Основним обліковим документом у поліклініці є "Медична карта амбулаторного хворого", яка заводиться на кожного мешканця району діяльності поліклініки, що звернувся за медичною допомогою.

Аналіз даних / розділу - "Штати закладу" дозволяє оцінити:

• укомплектованість лікарні (окремо поліклініки та стаціонару) лікарями, середнім і молодшим медичним персоналом:

Кількість зайнятих посад лікарів (середнього та іншого медичного персоналу) • 100 Кількість штатних посад лікарів (середнього та іншого медичного персоналу)

• коефіцієнт сумісництва (виходячи з того, що працівник може виконувати роботу як у більшому обсязі, передбаченому нормативами, так і в меншому обсязі, наприклад, 1,25 або 0,5 посади): Кількість зайнятих посад • 100 Кількість фізичних осіб За даними // розділу -"Діяльність поліклініки (амбулаторії") визначається низка показників поліклінічної допомоги:

• середнє число відвідувань лікарів на одного жителя:

Кількість відвідувань лікарів Чисельність населення

(аналогічно обчислюється середнє число відвідувань лікарями вдома);

• питома вага профілактичних відвідувань:

Кількість профілактичних відвідувань лікарів • 100 . Загальна кількість відвідувань лікарів всього

• повнота охоплення профілактичними оглядами різних контингентів населення (окремо по кожній групі):

Кількість оглянутих • 100 Кількість осіб, які підлягали оглядам Обчислюють питому вагу жінок, оглянутих в оглядових кабінетах із застосуванням цитологічного дослідження.

За даними діяльності пункту невідкладної медичної допомоги визначають число виїздів на 1000 населення:

Число всіх виїздів • 1000 Чисельність населення

37.Медична допомога сільському населенню надається на загальних засадах, проте здійснення лікувальних та профілактичних заходів у оптимальномуобсязі та на достатньому рівні ускладнюється низкою обставин, які потрібновраховувати при її організації.Серед них можна виділити:• соціально-економічні умови;• медико-демографічні особливості;

• стан захворюваності та інвалідності;

• природні умови;

• розвиток інфраструктури загалом і мережі медичних закладів зокрема.

Всі вони взаємопов'язані. Повільні темпи реформування народного господарства в період переходу до ринкової економіки, збільшення безробіття призвели до зниження рівня матеріального забезпечення населення, відчутно вплинули на стан його здоров'я, демографічну ситуацію, особливо в сільській місцевості.Внаслідок значного зростання смертності серед сільського населення порівняно з міським і зниження народжуваності поглиблюється процес старіння,зростає демографічне навантаження на населення працездатного віку його рівень на селі в 1,5 раза вищий від міського.Значна частина сільських пенсіонерів живе самостійно і потребує догляду.Збільшується захворюваність на хвороби з хронічним перебігом. В сільській місцевості досить важко забезпечити якісне диспансерне спостереження, особливо за людьми похилого віку. Число відвідувань лікаря та рівень загальної захворюваності зменшуються при збільшенні відстані від села до сільськоїдільничної лікарні (амбулаторії).Рівні інвалідності високі, цьому сприяє, поряд з іншими чинниками, недостатня доступність вторинної та третинної лікувально-профілактичної допомоги.Вона також обумовлює несвоєчасну діагностику та лікування, нерегулярність диспансерного спостереження, недостатнє за обсягом відновлювальне та протирецидивне лікування тощо. Україні притаманна незначна щільність розселення з розбіжностями в регіонах. Близько 10 % населених пунктів мають до 50 мешканців.Відстань між селами і особливо до пунктового села, в якому знаходиться медичний заклад, має значні розбіжності, що доводиться враховувати при створенні мережі лікувально-профілактичних закладів первинного рівня.Все це слід враховувати в процесі реформування системи охорони здоров'я як на сучасному етапі, так і надалі.Складність розв'язання цих питань зумовлена загальними для міського та сільського населення проблемами: обмеженим фінансуванням, недостатністю сучасного діагностичного та лікувального обладнання, обмеженістю підготовки лікарів і середніх медичних працівників до роботи на засадах сімейної медицини.Досить негативно впливають соціальні умови життя в сільській місцевості,недостатність транспортних засобів, низький рівень оплати праці медичних працівників і численні складнощі в їх роботі. Поступово в міру розбудови мережі і зростання забезпеченості медичним персоналом в формуванні медичної діяльності набув чинності принцип етапності.Організація медичного забезпечення на таких засадах зумовлена не тільки особливостями розселення сільських жителів, але й нагальними потребами надання, крім первинної, ще й вторинної та третинної лікувально-профілактичної допомоги.

/ етап - сільська лікарська дільниця забезпечує первинну медико-санітарну допомогу. // етап - районні медичні заклади надають в основному вторинну (спеціалізовану) допомогу (первинна допомога на цьому етапі надається лише мешканцям районного центру та прилеглих до нього сіл приписної дільниці). /// етап - обласні лікарні та диспансери забезпечують вузькоспеціалізовану допомогу. В сучасних умовах сформувався ще й IV етап, який представлений міжобласними та державними спеціалізованими центрами.Крім того в наданні медичної допомоги сільському населенню значну участь беруть і міскі ЛПЗ. І етап

-Дільнична лікарня

-Амбулаторії

-Фельдшерсько-акушерські пункти (фельдшерські, акушерські)