47. Пристрасті та потяги, їх характреристика.

Класифікують за силою:

• Пристрасті – сильні, стійкі, довгортвалі і активні переживання при яких в центр життєвих потреб та інтересів ставиться обєкт пристрасті.

Кохання включає 2 компоненти.

• Моральне

• Сексуальне

У формі пристрасті часто виявляється любов людини до інших людей, до науки, мистецтва, спорту тощо. Пристрасть має двоїсту природу. У пристрасті людина, по-перше, страждає, виступає як пасивна істота, а по-друге, є активною істотою, що наполегливо прагне до оволодіння предметом пристрасті. Пристрасть завжди виявляється по-різному залежно від наявності чи відсутності перешкод до її задоволення. Найсильніші пристрасті людини вирують бурхливим потоком тоді, коли натрапляють на численні перешкоди, коли ж людина опиняється за сприятливих обставин, пристрасті її перестають клекотати і, зберігаючи свою силу, втрачають безладність, і руйнівність. Пристрасть є складною емоційною властивістю людини, тісно поєднаною з її пізнавальними та вольовими якостями.

• Потяги –це швидкоплинні переживання, які не повзані з цілісними орієнтаціями людини. ?????

48. Форми переживання почуттів.

Форми:

1. Настрій – більш менш стійкий емоційний стан, який прикрашає поведінку людини. Він є похідним від тих емоцій, які переважають у людини. Настрій часто виникає як відгомін сильної емоції, пережитої людиною. Настрій буває радісним, сумним, бадьорим, пригніченим, спокійним тощо. Стійкіші настрої породжуються усвідомленням людиною перебігу її діяльності, результатів, успіхів. На настрої людини позначається її фізичний стан, стан здоров'я. Настрої людини значною мірою залежать від того, як вона усвідомлює ті чи інші події власного і суспільного життя.

2. Афективний стан – поступово наростаючий емоційний стан, який має завершеність.

3. Афект – бурхлива, швидкоплинна реакція при якій із під контролю головного мозку йде підкорка. Блокується передача нервового імпульса. Прикладами афектів можуть бути несподівана сильна радість, вибух гніву, напад страху тощо. Для афектів характерним є їхній нестримний вияв, на який вказує побутове вживання висловів на зразок "спалахнув від гніву", "завмер від переляку" тощо. В основі афективних реакцій лежить передусім безумовно-рефлекторний механізм, що значною мірою звільняється з-під контролю кори. Афекти різко змінюють життєдіяльність людини, вносять глибокі зміни в її психічне життя і часто залишають по собі тривалий слід.

4. Стресовий стан – емоційний стан в умовах ризику неочікуваності і миттєво прийнятого рішення. Щоразу, коли людина переносить велике навантаження, вона проходить три стадії: спочатку їй дуже важко, потім вона звикає і з'являється "друге дихання" і, зрештою, втрачає сили і мусить завершити діяльність. Взаємовплив стресу і хвороб може бути подвійним: хвороба може викликати стрес, стрес - хворобу.

5. Фрустрація – емоційний стан при якому блокуються стремління, бажання та інтереси людини.

49. Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту. Стр 326.

Темперамент – природні особливості поведінки людини, які проявляються в динаміці, тонусі і урівноважені нервові процеси. Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони відрізняються один від одного своєю поведінкою: по-різному проявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні вирізняються врівноваженістю поведінки, діють обмірковано, не показують зовні своїх почуттів, інші за тих самих обставин нервуються, емоційно збуджуються та вибухають вулканом почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакти з людьми, життєрадісні, а інші, навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується суто зовнішніх проявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюбна, смілива, які її прагнення та інтереси. Темперамент є динамічною характеристикою поведінки людини. Фізіологічну основу темпераменту вивчав Павлов, є тип вищої нервової дія-ті. Вивчав два нервових процеси: збудження і гальмування. Сила нервової системи визначає її працездатність. Вона проявляється насамперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження. Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування, а їхня рухливість - швидкість зміни збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів проявляється в здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від однієї дії до іншої, від пасивного стану до активного , чи навпаки. Визначив 4 типи нервової системи:

1. Сильний, врівноважений, рухливий тип – сангвінік

2. Сильний, врівноважений, інертний тип – флегматик

3. Сильний, неврівноважений тип – олерик

4. Слабкий тип – меланхолік.

50. Характеристика типів темпераменту.

1.Сангвінік – людина за який бі вид дія-ті не взялась все доробить до кінця, при умові якщо якщо ця дія-ть підтримується інтересом. Людина відкрита, щира, дружелюбна, доброзичлива, з нею всі хотять дружити, ради всих інших готова на все. Мова грамотна, чітка, почерк – зрозумілий. Експресивна сторона почуттів виражена яскраво, міміка, пантоніміка, голосові реакції. Діяльність сангвініка характеризується продуктивністю, коли йому цікаво, коли він знаходить щось нове для себе. Якщо стає нецікаво, він починає нудьгувати і полишає розпочату справу, не доводячи її до кінця. За спрямованістю він яскравий екстраверт. У колі своїх друзів завжди веселий та життєрадісний. Настрій у нього здебільшого оптимістичний. У нього гнучкий розум, добре розвинуте почуття гумору. Риси сангвінічного темпераменту по-різному проявляються залежно від спрямованості діяльності людини: коли немає серйозних інтересів у житті, сангвініки бувають легковажними та поверховими.

2. Холерик – одночасно береться з великою активністю за декілька справ і нічого не дороблює до кінця. Людина відкрита, щира, активна, егоцентрист. Дружбу не цінує, розпускає чутки, паніку, різка у висловлюваннях, нестрмана. Мова швидка, кваплива, перескакує з думки на думку, письмо – неграмотне. Експресивна сторона почуттів дуже виражена. Характерним для холерика є те, що позитивні рефлекси у нього виробляються дуже легко й залишаються надовго, а гальмівні рефлекси виробляються з труднощами. Холерик характеризується підвищеною збудливістю та емоційною реактивністю. Він буває нетерплячим, запальним та різким у стосунках, прямолінійним. Його вольові дії дуже поривчасті, якщо йому цікаво, він здатний до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення уваги. Любить бути в центрі уваги, але в спілкуванні незлагідний, любить, щоб усе було, як він того хоче, непоступливий. Має організаторські здібності. У нього жива міміка, виразна жестикуляція

3. Флегматик – вибирає професію один раз н життя, успішний в навчанні. Людина закрита, замкнута, мало друзів. Мова грамотна, лаконічна, повноцінні слов. Експррсивна сторона почуттів виражена слабо. Спокійний, завжди врівноважений, наполегливий і завзятий трудівник життя. Але властива їм інертність не дає змоги швидко реагувати на швидкі зміни середовища. Умовні рефлекси у флегматиків утворюються повільніше, але виявляються досить стійкими. Вони вміють контролювати, затримувати та регулювати безумовні рефлекси та емоції. Тому у своїй поведінці, рухах, розмові вони повільні та спокійні. Міміка дуже бідна, голос тихий та невиразний. Флегматики точно дотримуються виробленого розпорядку життя, і тому ніщо не може відвернути їх від основної праці. Вони працюють зосереджено, наполегливо, вирізняються посидючістю, стійкістю уваги. Але переключення уваги в них дещо уповільнене.

4. Меланхолік – професію обирає раз на все життя, але потрібна монотонність. Особлива чутливість до навколишнього. Людина замкнута, одинока, майже не одружуються, друзів не має. Експресивна сторона почуттів виділена дуже слабо. Мова малослівна, монолог – не почуєш. За спрямованістю меланхолік інтроверт, тому він важко переживає зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови життя, дуже розгублюється. Він буває надмірно сором'язливим, замкненим, боязким та нерішучим. Не любить нових знайомств і галасливих компаній. Меланхолік дуже вразлива людина, схильна до астенічних емоцій. Почуття його вирізняються повільністю перебігу, стійкістю та слабкою експресивністю. Це люди з чутливою натурою. Меланхоліку потрібне спокійне, звичайне оточення, де він може успішно працювати і впорається з будь-якими завданнями.

51. Поняття про здібності. Види здібностей.

Здібності – це ті психологічні особливості, що призводить до успіху в певній дія-ті. Здібності не зводяться до наявності в індивіда знань, умінь, навичок. Вони проявляються у швидкості, глибині та міцності оволодівання засобами і прийомами діяльності. У вивченні здібностей виділяють три основні проблеми: походження і природа здібностей, типи і діагностика окремих видів здібностей, закономірності формування здібностей.

Види здібності:

• Загальні - здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються в усіх видах її діяльності. Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їхнє виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети.

• Індивідуальні - розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо). Високі спеціальні здібності мають у своїй основі достатній рівень розвитку загальних здібностей. Так, високі поетичні, музичні, артистичні, технічні та інші здібності завжди спираються на високий рівень загальних розумових здібностей. Разом з тим за приблизно одного й того самого розвитку загальних здібностей люди часто різняться за своїми спеціальними здібностями.