1.Визначення психології як науки, її предмет та завдання.

Психологія-це наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності. Предметом психології є психіка(факти психічного життя, механізми та закономірності). Психіка- це функція мозку відображати навколишній світ і на цій основі регулювати поведінку людини. Завдання:

1 науково дослідні завдання передбачають вивчення обєкта науки на різних рівнях.

2діагностичні завдання мають на меті розпізнати і оцінити рівень психіки особистості; оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом; здобути наукові дані для вдосконалення та прогнозування розвитку окремого індивіда.

3корекційні завдання спрямовані на виправлення дефектів у психічному розвитку; усунення причин, що призводять до таких дефектів; розроблення рекомендацій щодо способу життя з урахуванням віку та індивідуальності людини.

2 Розуміння сутності психіки в світлі науки діалектики.

Психіку ми розуміємо в світлі науки діалектики:

1. Психіка вторинна за походженням (похідна від матерії –первинна)

2. Психіка вторинна за змістом (первинним є предмет), людина відображає 3 типи: те що діє в даний момент; те що діяло раніше; те що буде діяти.(попереджене відображення)

3. Психіка носить характер відображення. Відображеня носить субєктивний характер.

• Активне(фізичне, психічне) залежить треба нам чи ні.

• Вибіркове- що найбільш значуще, що потрібно в даний момент. Перший подразник є значущим.

• Залежить від діяльності органів чуття:

• Внутрішні(адекватна, неадекватна-глуха, сліпа)

• Зовнішні

4. Істина встановлюється через практику.

3. Активна рефлекторна природа психічного.(стр. 17-19)

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлек-торну природу психіки є видатний російський фізіолог І. Сєченов (1829–1905). У своїх працях він зазначав, що джерелом психічних актів як відображуваної діяльності є зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає у процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки рефлекторній діяльності мозку. Про рефлекторну природу психіки розвинув І. Павлов (1849–1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність. Теорія рефлекторної діяльності спирається на три основні принципи наукового дослідження:

• стимул, подразник, тобто поштовху, причини будь-якої дії, її ефекту;

•відображає окремі властивості і якості предметів;

• Переробка інформації. Визріває команда.

• Реакція, поведінка.

4. Галузі психологічних знань.

Психологія виникла в кінці 19ст і стрімко зростала. Сучасна психологія – це цілісна система, до якої входить понад три десятки галузей психологічних знань.

Загальна психологія-вивчає закономірності психологічно діяльності людини з нормальним розвитком.

Вікова психологія - вивчає психічний розвиток людини, формування її психічних процесів і станів.

Генетична психологія – вивчає психічний розвиток людини з перших днів життя і до смерті.

Соціальна психологія – вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей у різних організаціях і соціальних групах.

Патипсихологія – включає олігро, тифло, сурдо.

Педагогічна психологія – вивчає психологічні основи виховання та навчання, досліджує формування пізнавальної діяльності та суспільно значущих якостей особистості.

5.Розвиток психіки тварин.

Розвиток – це рух від простих форм і структур до вищих, більш складних.

У процесі біологічної еволюції тварин виділяють три якісно відмінні стадії розвитку психіки:

• Стадія елементарної чутливості – сенсорна. (відображення дійсності на цьому етапі представлене у формі елементарних відчуттів. Спостерігається і тварин з сітчастою та вузловою нервовою системами. Вони виділяють окремі властивості: вібрацію, звуки, запахи,кольори) стр. 91.

• Стадія предметного сприймання – перцептивна. (перебувають усі ссавці які мають що мають достатньо розвинений головний мозок, елементарні форми мислення, складання елементарної картини світу-птахи, у тварин є образ,пам'ять, уявлення, закріплюється досвід тварин-навичка)

• Стадія найпростішої інтелектуальної поведінки. ( розв’язання двофазних завдань, на фазі підготовки тварини керуються не самим предметом, не кінцевою метою, а лише засобом досягнення цієї мети; друга фаза спрямована вже безпосередньо на той предмет, який є її безпосереднім чинником. Одне й те саме завдання може розв’язуватися способами з викор різних операцій)

Інтелектуальна поведінка тв. Характеризується такими ознакаи:

• За складних умов тварина після багаторазових спроб і помилок знаходить рішення.

• Якщо поставити тв. В аналогічні умови-відразу знаходить рішення.

• Властиве перенесення

• Розв’язують двофазні завдання

6. Виникнення і історичний розвиток свідомості людини.

Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка скл під впливом суспільно-істор умов у трудовій діяльності людини ті її спілкування за допомогою мови з іншими людьми. Рушійною силою будь-якого розвитку є боротьба внутрішніх протиріч, боротьба між старим і новим, між тим, що відживає і тим, що народжується. Саме в цьому джерело розвитку психіки. Вищою формою відображення є психічне відображення, а вищою формою психічного відображення – свідомість. З розвитком способів добування людьми засобів до існування, способів виробництва матеріальних надбань розвивалась і їх свідомість. Прагнучи задовольнити свої потреби, що виникали внаслідок змін умов життя, люди винайшли вогонь, поступово перейшли від вживання кам'яних знарядь праці, якими вони користувалися сотні тисяч років, до бронзових і залізних знарядь. Поруч із мисливством, рибальством, скотарством виникло хліборобство, а далі ремісництво; від ремісництва люди перейшли до машинного виробництва і т. д. А зміна знарядь праці зумовила ускладнення людських взаємин, розвивалися самі люди, їх потреби, життєвий досвід, їх свідомість, здібності та інші психічні властивості. Розвиток психічних властивостей людей являв собою і результат, і потрібну передумову вдосконалення і розвитку їх практичної діяльності. Історичний розвиток людської свідомості був і є можливим через те, що кожне попереднє покоління не тільки фізично породжує наступне покоління, а й передає йому свої виробничі і культурні надбання. Кожне нове покоління починає свою життєдіяльність із засвоєння результатів діяльності попередніх поколінь, розвиває її далі і передає свої здобутки нащадкам.

Основними хар. свідомості є:

• Відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів(відчуття, сприймання, пам'ять, мислення. уява) порушення діяльності будь-якого з пізнавальних процесів призводить до розладу свідомості;

• Розрізнення суб’єкта й об’єкта (тобто того, що належать Я і не я), яке відбувається в процесі формування самосвідомості людини. Самосвідомість прявляється в пізнавальній (самовідчуття, самоспостереження, самокритика), емоційні(самопочуття, самолюбство, скромність гордість)та вольовій (стриманість,самоконтроль, дисципліна)

• Забезпечення ціле утворювальної діяльності людини. Завдяки випереджальному відображенню людини розкриває причино наслідкові зв’язки, передбачає майбутнє, ставить перед собою мету, переборює труднощі. Впливає на навколишній світ.

• Наявність емоційно – оцінних ставлень до всього, що відбувається навколо до інших людей та до самої себе.

7. Класифікація методів психології.

Метод – це спосіб вивчення певних психічних явищ. Методика – комплекс способів та прийомів вивчення явищ.

Класифікація:

1. Організаційні методи(перспективи)

• Лонгітюдний – довготривале, послідовне вивчення одних і тих же піддослідних.

• Порівняльний – паралельне і послідовне вивчення різних піддослідних.

1. Порівняльно-онтогенетичний - вивчає на різних етапах розвитку.

2. Порівняльно-педагогічний – одні працюють по типовій програмі, а інші по іншій.

3. Порівняльно-патологічний – вивчається психіка здорової та хворої людини.

• Комплексний – залучення до вивчення психічних явищ, знань з різних областей науки.

2. Емпіричні методи

• Спостереження та його різновиди – це цілеспрямований збір фактів в природніх умовах.

• Самоспостереження - це цілеспрямований збір фактів персональних.

• Експерименти і його різновиди – це збір фактів в спец. ств умовах.

1. Лабораторний – пов'язаний з моделюванням діяльності людини. (з викор. апаратури і без викор. апаратури)

2. Природний (педагогічний).

3. Формуючий (створюємо)

4. Констатуючий- підтверджуємо для чого нам потрібно цей експеримент.

1. Діагностичні методи

1. Бесіда – збір фактів шляхом безпосереднього спілкування з піддослідним.

2. Анкета – збір фактів шляхом письмового самозвіту з піддослідним.(відкрита, відкрита)

3. Інтерв’ю – збір фактів за заданим планом.

4. Тест – одноразове, стандартизоване дослідження одних і тих же піддослідних.

5. Соціометрія – спрямована на вивчення лідера та взаємин групи.

2. Методи вивчення продукту діяльності – збір фактів шляхом вивчення матеріалізованих продуктів психічної дія-ті людини.

3. Біографічні методи – дані про батьків, особиста медична картка.

4. Бібліографічні методи – вивчення наукових джерел по певній проблемі.

3. Метод обробки даних.

• Кількісний - визначення середніх величин і міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць тощо.

• Якісний - передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.

4. Метод інтерпретації.

• Структурний - системний метод, який передбачає встановлення зв'язків між усіма психічними властивостями індивіда.

• Генетичний - метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку - з виокремленням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо.

8. Організаційні методи психологічних досліджень.

Організаційні методи(перспективи)

• Лонгітюдний – довготривале, послідовне вивчення одних і тих же піддослідних.

• Порівняльний – паралельне і послідовне вивчення різних піддослідних.

1. Порівняльно-онтогенетичний - вивчає на різних етапах розвитку.

2. Порівняльно-педагогічний – одні працюють по типовій програмі, а інші по іншій.

3. Порівняльно-патологічний – вивчається психіка здорової та хворої людини.

• Комплексний – залучення до вивчення психічних явищ, знань з різних областей науки.

9. Емпіричні методи психології.

Емпіричні методи

• Спостереження та його різновиди – це цілеспрямований збір фактів в природніх умовах.

• Самоспостереження - це цілеспрямований збір фактів персональних.

• Експерименти і його різновиди.

1. Лабораторний – пов'язаний з моделюванням діяльності людини. (з викор. апаратури і без викор. апаратури)

2. Природний (педагогічний).

3. Формуючий (створюємо)

4. Констатуючий- підтверджуємо для чого нам потрібно цей експеримент.

10. Діагностичні методи: бесіда, анкета, тести, соціометрія.

5. Діагностичні методи

1. Бесіда – збір фактів шляхом безпосереднього спілкування з піддослідним.

2. Анкета – збір фактів шляхом письмового самозвіту з піддослідним.(відкрита, відкрита)

3. Інтерв’ю – збір фактів за заданим планом.

4. Тест – одноразове, стандартизоване дослідження одних і тих же піддослідних.

5. Соціометрія – спрямована на вивчення лідера та взаємин групи.

11. Метод експерименту, його види, процедури проведення.

Експеримент - це збір фактів в спеціальних умовах.

1. Лабораторний експеримент - дослідницька стратегія, за якої діяльність індивіда моделюється у спеціальних умовах. Основна характеристика лабораторного експерименту - це забезпечення відтворюваності досліджуваної характеристики й умов її прояву. Такий експеримент проводиться у спеціально обладнаних приміщеннях. До нього залучають осіб, які свідомо беруть участь в експерименті, хоча про дійсну його мету можуть і не знати. Проблемою лабораторного експериментування є те, що в його умовах практично неможливо змоделювати повноцінно життєву ситуацію та всі її аспекти.

2. Природний експеримент. Поняття природного експерименту запропонував О.Ф. Лазурський. Він проводиться в умовах, які максимально наближені до звичайної діяльності людей, однак вони не знають про те, що є учасниками дослідження. Таким чином, в експерименті створюються умови для повноцінного вивчення психологічних властивостей.

12.Спостереження, його види. Вимоги до нього. Стр 60.

Спостереження та його різновиди – це цілеспрямований збір фактів в природніх умовах. Самоспостереження - це цілеспрямований збір фактів персональних.

Метод об’єктивного спостереження – це спеціально організоване спостереження, має спеціальну мету

Вимоги:

1. Цілеспрямованість – визначення мети, завдання дослідження.

2. Природні умови – типові умови спостереження

3. Наявність плану

4. Точне визволення об’єкту і предмета спостереження

5. Обмеження дослідником ознак, які є предметом спостереження

6. Вироблення дослідником однозначних критеріїв оцінки цих ознак.

7. Забезпечення чіткості і тривалості спостереження.

13. Поняття про потребу як джерело активності.

Джерелом активності живих організмів є потреби, завдяки яким усе живе діє певним чином і в певному напрямі. Потреба - це такий стан живої істоти, який виявляє залежність від конкретних умов її існування і породжує активність по відношенню до цих умов. Потреби людини формуються в суспільстві в процесі виховання. Природні речі є не тільки предметами, що задовольняють біологічні потреби(їжа). За допомогою знарядь праці людина може видозмінювати предмет відповідно до власних потреб. Тому задоволення потреб у людини – активний, цілеспрямований процес оволодіння певною формою діяльності, яка визначена суспільним розвитком. Принципова відмінність активності і діяльності полягає в тому, що діяльність виходить із потреб в предметі, а активність – із потреби в діяльності.

14.Поняття про діяльність. Структура діяльності.

Діяльність – усвідомлена й цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами і спрямована на пізнання та перетворення світу. Діяльність – це внутрішня(психічна) ф зовнішня(фізична) активність людини, яка регулюється усвідомленою метою.