3. Виникнення скандинавських держав
Походи норманів дали могутній поштовх утворенню держав Північної Європи. Завдяки походам посилилася влада племінних вождів – конунгів.
Коментоване читання – стор. 145-146
Походи норманів дали могутній поштовх утворенню держав Північної Європи. Завдяки походам посилилася влада племінних вождів – конунгів, які об`єднавши місцеві племена перетворювалися на королів нових держав. Так у VІІІ-ІХ ст. постали Данія, Норвегія і Швеція. Майже до кінця середньовіччя ці держави мало впливали на загальноєвропейські процеси, головне турбуючись про контроль над Балтійським морем.
4. Країни Скандинавії в хіі-хv ст.
Після бурхливих подій, пов’язаних із походами вікінгів кінця VIІІ-XI ст., країни Північної Європи дещо відокремились у своєму розвитку від інших країн, хоча там відбувалися схожі з іншою Європою процеси.
Данія, Норвегія і Швеція об’єдналися завдяки унії 1397 р., що дістала назву Кальмарської, за назвою шведського міста Кальмар, де її було укладено, на півночі Європи постало могутнє утворення, що почало висувати свої вимоги на панування в басейні Балтійського моря.
Проте це об’єднання виявилося досить штучним. Швеція весь час намагалася позбутися датського панування. У 1453 р. вона домоглась автономії, а 1523 р. — незалежності. Національний рух у Швеції, започаткований боротьбою проти Данії, настільки мобілізував сили країни, що вона згодом сама стала претендувати на провідну роль у басейні Балтійського моря.
5. Духовний світ народів Північної Європи
Для тих, чиї землі розоряли нормани, вони були варварами-язичниками, руйнівниками високої християнської культури. Проте скандинави створили власну самобутню культуру. Так, вони створили власну писемність, багатою була народна епічна творчість. Острів Ісландія, заселений вікінгами в ІХ – Х ст., — місце унікальних пам’яток культури германських племен Північної Європи. З давніх часів ісландці зберегли саги про подвиги вікінгів та їхніх давніх богів. Співцями цих сан були скальди. Поети і воїни одночасно. У ХІІІ ст. ці легенди були записані у книгах, з яких ми можемо відтворити побут, духовний світ і образи героїв давніх германців.
До прийняття християнства і поширення латинських букв у Скандинавії використовувалося рунічне письмо. Руна у перекладі означає таємниця. Руни – особливі знаки, літери, яких у ІХ ст. нараховувалося 24, а згодом – 16. Абетка називалася фатарк: саме так вимовлялися перші шість рун. Руни були утлуватої форми і як правило вирізалися на зброї, предметах культу. Каменях. Вважалося. Що вони можуть захистити в бою, допомогти одужати тощо. Руни використовувалися і для гадання жрецями. Згідно з легендами руни з підземного царства приніс бог Один.
Головним богом (асом) був Один (давні германці називали його Вотаном). Саме до його володінь, у Валгаллу, небесні діви — валькірії — приводять душі загиблих у бою воїнів. Тут, в очікуванні вирішальної битви проти сил зла, вони відпочивають і бенкетують. З інших богів найвідомішим був Тор (давньогерманський Донар). Він кидав свій важкий молот у хмари і викрешував блискавки. Дружиною Одина (Вотана) була Фрейя — богиня добрих врожаїв і родючості, покровителька родини і шлюбу. Сили зла уособлювали богиня смерті і потойбічного світу Хель, жахливий дракон Фафнір і вовк Фенрір. Кривдили людей також маленькі злі тролі, які стерегли багатства земних надр.
Германці й скандинави ставилися до своїх богів досить незвично. Вони приносили їм жертви (інколи навіть людські) на кам’яних вівтарях у священних гаях. Але вони не просили у богів захисту і допомоги, а вимагали його. Якщо боги не виконували того, що від них вимагалося, то їх могли полишити і звернутися до інших. Пісні про давніх богів, записані в Ісландії, увійшли до збірника “Едда”. Містяться в ньому й пісні про давніх героїв, про їхні звитяги та боротьбу проти сил зла.
Найвідоміший давній герой із оспіваних в “Едді” — Сігурд. Він убив величезного жахливого дракона Фафніра і викрав золото нібелунгів — підземних карликів-ковалів. За легендою, той, хто володів тим скарбом, мав величезну владу і талан у всіх справах. Але золото нібелунгів не принесло щастя Сігурду. Заздрісний король Гунтер вирішив заволодіти скарбом. Разом із братами Гунтер убив володаря золота і захопив скарб нібелунгів, схований Сігурдом на дні Рейну. Але цим боротьба за “рейнське золото” не завершилася. Король гунів Аттіла вбив Гунтера та його брата і заволодів чарівним скарбом. Помститися за Гунтера вирішила його сестра Гудрун, яка була дружиною Аттіли. Ця помста була приголомшливою за своєю жорстокістю. Гудрун повбивала власних синів, дітей Аттіли, нагодувала чоловіка стравою з їхнього м’яса, а вночі вбила Аттілу його власним мечем і спалила будинок.
На ґрунті цих легенд у ХІІІ ст. в Німеччині з’явилася “Пісня про Нібелунгів”. Головною відмінністю її від легенди з “Едди” є те, що герої — середньовічні німецькі рицарі.
Скандинавська міфологія сповнена похмурих образів. У них відбилася сурова драма реального життя. У „Передбаченнях вельви” передбачалася загибель світу. Спочатку загине добрий бог Бальдр. Це призведе до всесвітньої катастрофи. Люди знищать один одного у братовбивчій війні. Вовк Фенрір зірветься з цепу і зїсть Одіна. Фафнір підніметься з океану і ядовитим диханням вразить Тора. Зрештою загинуть всі і люди і боги. Але з попелу виникне нове життя, встановиться мир, добро і щастя.
Ісландські саги містять також описи реальних історичних подій. Саме з них історики дізналися про відкриття Північної Америки Лейвом Щасливим, про давніх правителів Норвегії, про завоювання норманами Англії і под.