10. Поняття мод-ї. Мод-я як процес переходу до сучасності.

Термін “модернізація” вживається в науці з 50-х років ХХ ст. Етимологічно він пов’язаний з французькими словами moderne – сучасний, новітній та modernisation, що означає оновлення, а також з англійським однокореневими термінами modern, modernity, modernization, щодо яких можливі два варіанти перекладу на

українську мову. Перший – буквальний, коли всі три терміни перекладаються спорідненими словами: модерний, модерний і модернізація, другий – український варіант: сучасний, сучасність та осучаснення.

В загальному вигляді модернізація визначається як перехід від традиційного суспільства до сучасного, яке, на думку В. Федотової, включає в себе передусім корінну відмінність від традиційного, тобто орієнтацію на інновації, переваження інновацій над традицією, світський характер соціального життя, поступовий (нециклічний) розвиток, відокремлену персональність, переважну орієнтацію на інструментальні цінності, індустріальний характер, масову освіту, активний дійовий психологічний склад тощо.

Аналізуючи ознаки “традиційного” і “сучасного суспільства”, можна стверджувати, що нинішньому українському суспільству притаманні деякі ознаки “сучасності”: світський характер суспільного життя, процеси формування демократії і демократичної системи влади тощо. Виходячи з вище викладеного, під “модернізацією” ми розуміємо: сукупність різного роду економічних, політичних, державно-правових, психологічних, культурологічних зрушень та перетворень конкретної соціально-економічної системи у напрямі її осучаснення і постійного вдосконалення; наближення соціально-економічних систем та їхніх фрагментів до максимально можливого рівня розвиненості. З моменту появи до теперішнього часу теорія модернізації еволюціонувала і пройшла декілька етапів свого розвитку, поступово набуваючи нових ознак і тенденцій.

9. Міждисциплінарний підхід до вивчення модернізаційних процесів. Ообливості політологічного підходу (Растоу, Хантінгтон)

Растоу: Розроблена ним «Модель зсуву » є однією з класичних концепцій модернізації . Ця модель викладена ним у книзі « Стадії економічного зростання: некомуністичний маніфест » ( . 1960 г) і пізніших роботах . Ростоу стверджує , що кожне суспільство у своєму розвитку проходить п'ять стадій.

1 . Традиційне суспільство ;

2 . Створення передумов для зрушення ;

3 . зрушення ;

4 . Рух до зрілості ;

5 . Епоха високого масового споживання.

Ростоу розглядає розвиток лідируючих секторів економіки як « скелетную структуру» стадій економічного зростання. Первинним сектором є сільське господарство , вторинним - промисловість , третинним - послуги .

У своїй теорії Ростоу приймає такі теоретичні передумови , що сформувалися в епоху епохи деколонізації - 1950-1960 -х років:

 - Західні країни є найбільш розвиненими , а решта країн (здебільшого - колишні колонії ) знаходяться на ранніх стадіях розвитку , але в майбутньому можуть досягти рівня Західного світу .

 - Кожна країна повинна послідовно пройти всі стадії розвитку

 - Країни Третього світу мають потребу в керівництві і допомоги з боку більш розвинених країн. Критика моделі Ростоу . Модель Ростоу механистична , вона не показує приховані рушійні сили змін , і , таким чином , його концепція стадій є не більше ніж класифікаційної системою , що виходить з досвіду розвинених країн. Його модель заснована на європейській і американській історії і приймає американські стандарти рівня масового споживання за загальні орієнтири для процесу економічного розвитку всіх індустріалізованих суспільств. Модель Ростоу заснована на безумовному прийнятті неоліберальної торговельної політики , яка дозволяє переміщати виробництво в регіони з більш низьким рівнем заробітної плати . Іншою проблемою моделі Ростоу є те , що в ній розглядаються тільки країни з великим населенням , обширною територією та значними природними ресурсами , причому доступними саме в потрібний історичний момент. Його концепція не може бути застосована до малим країнам , які не володіють відповідними ресурсами .

Хантінгтон. С. Хантінгтон називає дев'ять головних характеристик модернізації , які він виявляє в явному чи прихованому вигляді практично у всіх авторів в цій області. 

1 ) Модернізація - революційний процес , бо він передбачає кардинальний характер змін , радикальну і тотальну зміну всіх інститутів , систем , структур суспільства і людського життя ;2 ) Модернізація - комплексний процес , бо він не зводимо до якогось одного аспекту , одній стороні , одному зміні суспільного життя. Вона захоплює суспільство цілком;3 ) Модернізація - системний процес , тому що зміни одного фактора , одного фрагмента системи спонукають і визначають зміни в інших чинниках і фрагментах ; в результаті відбувається цілісний системний переворот ;4 ) Модернізація - глобальний процес . Зародившись колись у Європі , вона набуває нині глобальний розмах . Всі країни були колись традиційними , всі країни нині або стали сучасними , або складаються в процесі руху до цього стану ;5 ) Модернізація - протяжний процес . Хоча вона революційна за масштабами змін , але не робиться відразу. Темпи змін зараз збільшуються , але все одно модернізація вимагає часу ;6 ) Модернізація - ступінчастий процес . Усі суспільства , модернізуючись , повинні пройти одні й ті ж стадії . Скільки кожному суспільству залишилося йти , залежить від того , на якій стадії воно знаходиться , коли починає модернізаційний процес ;7 ) Модернізація - гомогенізований процес . Традиційних суспільств багато , і всі вони різні ; кажуть , що у них одне спільне - те, що вони не сучасні . Сучасні ж суспільства в основних своїх структурах і проявах однакові;8 ) Модернізація - незворотний процес . Можуть бути затримки на цьому шляху , часткові відступи , зниження темпів і т.п. Все це зокрема; головне ж у тому , що розпочавшись , модернізація не може не завершитися успіхом ;9 ) Модернізація - прогресивний процес . Хоча на шляху може бути багато зла і страждань , в кінцевому рахунку все окупиться , тому що у модернізованому сучасному суспільстві незмірно вище культурне і матеріальне благополуччя людини.