10. Фондовий ринок України та напрями його розвитку.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія,купівля і продаж цінних паперів.

На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації внутрішньої позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати, облігації зовнішньої позики.

Початком становлення створення фондового ринку України стала поява відповідних законів України: "Про цінні папери і фондовий ринок", "Про приватизаційні папери", "Про банки і банківську діяльність". У цей же час з'являються перші українські акції і перші торговці цінними паперами.

Розрізняють такі РЦП (Фондові ринки): за сферою поширення - світові, національні, регіональні та місцеві; за стадією обігу - первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП); за формою організації вторинного ринку – біржовий і позабіржовий (вуличний); за емітентами - ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою;

Основні функції фондового ринку:

- регулювання сфери грошового обігу та кредиту;- забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки;- розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій (АТ), контроль за їхньою діяльністю;- залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;- забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

Згідно з основними напрямками розвитку фондового ринку України, державна політика у сфері функціонування фондового ринку має бути направлена на створення умов для постійного підвищення капіталізації економіки, впровадження ефективної системи захисту прав інвесторів, запровадження прозорих правил і процедури діяльності учасників фондового ринку, використання надійних і ліквідних інструментів ринку цінних паперів.

10. Сутність реальних інвестицій та їх структура

Економічні ресурси, які направляються на збільшення реального капіталу суспільства (розширення або модернізацію виробничого процесу) називають реальними інвестиціями.

Реальні інвестиції - це вкладання коштів в реальний (основний та оборотний) капітал, спрямоване на приріст виробничих фондів та матеріально-технічних запасів.

Можна виділити такі види реальних інвестицій:

• інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відшкодування підприємства;

• інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого накопичення;

• валові інвестиції – це інвестиції оновлення і розширення разом.

Для характеристики реальних інвестицій на макрорівні в міжнародній практиці використовуються такі показники:

1. Обсяг інвестицій, тобто вартісний вираз вкладеного капіталу.

2. Норма інвестицій – відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту або валового внутрішнього продукту.

3. Коефіцієнт приросту капіталоємності, що характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення. Він визначається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту валового національного продукту за той самий період.

4. Накопичення – не використання частики національного доходу на розширене відтворення. Накопичення являє собою приріст основного капіталу, матеріально-технічних запасів, невиробничих активів, і, відповідно, збільшення обсягів виробництва продукції та послуг. У країнах з ринковою економікою ці показники неоднакові,

Реальні інвестиції реалізуються у формі матеріальних активів у таких процесах: 1. Оновлення; 2. Підтримка діючого виробництва;3. Модернізація ;4. Реконструкція;5. Розширення ;6. Технічне переобладнання; 7. Приріст товарно-матеріальних запасів; 8. Перепрофілювання; 9. Санація;10. Ліквідація