
- •2. Форми інвестицій. Класифікація інвестицій, їх взаємозв’язок
- •5. Інвестори та учасники інвестування в інвестиційній діяльності
- •7. Ринок цінних паперів та його учасники
- •8. Оцінка цінних паперів. Рейтингова оцінка цінних паперів
- •9. Фондова біржа. Принципи діяльності фондової біржі. Біржові індекси.
- •Стратегії інвесторів на ринку цінних паперів.
- •Фондовий ринок України та напрями його розвитку.
- •Сутність реальних інвестицій та їх структура
- •Капітальні вкладення та джерела їх фінансування.
- •Інноваційна форма інвестицій. Інноваційна діяльність. Напрями процесу управління інноваційними інвестиціями.
- •Венчурне підприємництво та його сутність. Венчурний бізнес в Україні.
- •17. Інститути міжнародної інвестиційної діяльності та їх вплив на економіку України.
- •18.Сутність інвестиційного проекту. Види інвестиційних проектів. Життєвий цикл інвестиційного проекту.
- •24.Інвестиційна стратегія компанії. Передінвестиційні дослідження.
- •35. Зміст і структура страхування від нещасних випадків
- •36. Значення, стан та перспективи розвитку ринку страхування життя.
- •37. Зміст і структура страхування від нещасних випадків
- •38.Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків.
- •39.Добровільне страхування від нещасних випадків.
- •40. Страхування від нещасних випадків пасажирів
- •41.Необхідність, зміст та структура медичного страхування.
- •42. Обов’язкове медичне страхування
- •43. Добровільне медичне страхування.
- •44. Сутність страхування додаткової пенсії.
- •45. Зміст та структура майнового страхування.
- •46. Особливості автотранспортного страхування.
- •47. Сутність та особливості авіаційного страхування.
- •48. Страхування вантажів та різних видів транспортних засобів.
- •49. Різновиди страхування підприємницьких ризиків.
- •50. Сутність та форми страхування кредитних ризиків.
- •59. Ліцензування страхової діяльності.
- •60. Зміст і характерні риси страхового ринку.
- •61. Сутність та роль фактурних розрахунків.
- •62. Сутність та структура страхового тарифу.
- •63. Особливості побудови страхового тарифу в особовому страхуванні.
- •64. Страхові та нестрахові посередники на страховому ринку.
- •65. Роль страхових брокерів на страховому ринку.
- •66. Сутність фінансового ринку, функції та роль в економіці.
- •Суб’єкти фінансовому ринку та їх класифікація.
- •68. Характеристика основних суб`єктів фінансового ринку
- •69.Домогосподарство як суб’єкт фінансового ринку.
- •70.Держава як суб’єкт фінансового ринку
- •71.Структура фінансового ринку за основними групами фінансових активів
- •72. Структуризація та сегментація фінансового ринку за основними ознаками
- •73.Поняття фінансових активів та їх класифікація.
- •74. Фінансові інструменти: сутність, властивості та класифікація
- •83. Концепція зміни вартості грошей у часі.
- •84. Фінансовий ризик та його види.
- •85. Грошовий ринок: сутність, інструменти, суб’єкти.
- •86. Основи функціонування ринку капіталів.
- •87. Валютний ринок та його суб’єкти.
- •88. Сутність ринку цінних паперів, функції та роль в економіці.
- •89. Професійна діяльність на ринку цінних паперів.
- •90. Характеристика акцій та механізм їх функціонування.
- •Облігації, їх види та роль в економіці.
- •92.Вексель. Вексельний обіг в Україні.
- •93.Похідні фінансові інструменти: сутність та види.
- •94.Ф’ючерси та форварди: сутність та відмінності.
- •95. Сутність фондової біржі та її місце на ринку цінних паперів.
- •Осн. Поняття, терміни та визначення в галузі охорони праці.
- •97. Характеристика основних законодавчих, нормативно-правових актів з питань охорони праці в Україні.
- •98.Обов’язки роботодавців щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.
- •107. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
- •108. Державний нагляд і громадський контроль в системі охорони праці.
- •109. Охорона праці жінок, інвалідів та неповнолітніх.
- •110. Забезпечення працівників спецхарчуванням та засобами індивідуального захисту.
- •111. Поняття важкості та напруженості трудового процесу. Класифікація трудових процесів за ступенем важкості.
- •113. Чинники виробничого середовища та їх класифікація.
- •114. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини. Заходи щодо нормалізації мікроклімату службових приміщень.
- •Вентиляція виробничих приміщень. Вимоги до виробничої вентиляції. Кондиціювання повітря.
- •Фактори, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом.
- •126. Надання першої долікарняної допомоги при ураженні електрострумом
- •127. Основні правила пожежної безпеки на підприємствах та в установах.
- •128. Поняття про горіння, пожежі та вибухи
- •129. Способи та засоби гасіння пожеж.
Фактори, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом.
Чинники, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом, поділяються на три групи: електричного характеру, неелектричного характеру і чинники виробничого середовища. Основні чинники електричного характеру - це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє, та опір її тіла, рід і частота струму. Величина струму, що проходить крізь тіло людини, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом. За характером дії на організм виділяють: - відчутний струм - викликає при проходженні через організм відчутні подразнення; - невідпускаючий струм - викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій за-тиснуто провідник; - фібриляційний струм - при проходженні через організм викликає фібриляцію серця.Відповідно до наведеного вище: - пороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для змінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6-1,5 мА і 5-7 мА - для постійного струму; - пороговий невідпускаючий струм (найменше значення невідпускаючого струму) коливається в межах 10-15 мА для змінного струму і 50-80 мА - для постійного; - пороговий фібриляційний струм (найменше значення фібриляційного струму) знаходиться в межах 100 мА для змінного струму і 300 мА для постійного. Гранично допустимий струм, що проходить крізь тіло людини при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки, не повинен перевищувати 0,3 мА для змінного струму і 1 мА для постійного. Величина напруги, під яку потрапляє людина, впливає на тяжкість ураження електричним струмом в тій мірі, що зі збільшенням прикладеної до тіла напруги зменшується опір тіла людини. Останнє призводить до збільшення струму вмережі замикання через тіло людини і, як наслідок, до збільшення тяжкості ураження.
Гранично допустима напруга на людині при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки не повинна перевищувати 2-3 В для змінного струму і 8 В для постійного. Електричний опір тіла людини. Тіло людини являє собою складний комплекс тканин.
126. Надання першої долікарняної допомоги при ураженні електрострумом
При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.
Дотик до струмопровідних частин) у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самотійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина. При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо. Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця. Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання “з рота в рот”, та “з рота в ніс” в рот або в ніс потерплого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об’єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку. При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання. Штучне дихання у більшості випадків треба робити одночасно з масажем серця. Зовнішній масаж серця – це ритмічне стиснення серця між грудниною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку – мечоподібний відросток груднини, – він знаходиться знизу грудної клітини над животом.