- •2. Форми інвестицій. Класифікація інвестицій, їх взаємозв’язок
- •5. Інвестори та учасники інвестування в інвестиційній діяльності
- •7. Ринок цінних паперів та його учасники
- •8. Оцінка цінних паперів. Рейтингова оцінка цінних паперів
- •9. Фондова біржа. Принципи діяльності фондової біржі. Біржові індекси.
- •Стратегії інвесторів на ринку цінних паперів.
- •Фондовий ринок України та напрями його розвитку.
- •Сутність реальних інвестицій та їх структура
- •Капітальні вкладення та джерела їх фінансування.
- •Інноваційна форма інвестицій. Інноваційна діяльність. Напрями процесу управління інноваційними інвестиціями.
- •Венчурне підприємництво та його сутність. Венчурний бізнес в Україні.
- •17. Інститути міжнародної інвестиційної діяльності та їх вплив на економіку України.
- •18.Сутність інвестиційного проекту. Види інвестиційних проектів. Життєвий цикл інвестиційного проекту.
- •24.Інвестиційна стратегія компанії. Передінвестиційні дослідження.
- •35. Зміст і структура страхування від нещасних випадків
- •36. Значення, стан та перспективи розвитку ринку страхування життя.
- •37. Зміст і структура страхування від нещасних випадків
- •38.Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків.
- •39.Добровільне страхування від нещасних випадків.
- •40. Страхування від нещасних випадків пасажирів
- •41.Необхідність, зміст та структура медичного страхування.
- •42. Обов’язкове медичне страхування
- •43. Добровільне медичне страхування.
- •44. Сутність страхування додаткової пенсії.
- •45. Зміст та структура майнового страхування.
- •46. Особливості автотранспортного страхування.
- •47. Сутність та особливості авіаційного страхування.
- •48. Страхування вантажів та різних видів транспортних засобів.
- •49. Різновиди страхування підприємницьких ризиків.
- •50. Сутність та форми страхування кредитних ризиків.
- •59. Ліцензування страхової діяльності.
- •60. Зміст і характерні риси страхового ринку.
- •61. Сутність та роль фактурних розрахунків.
- •62. Сутність та структура страхового тарифу.
- •63. Особливості побудови страхового тарифу в особовому страхуванні.
- •64. Страхові та нестрахові посередники на страховому ринку.
- •65. Роль страхових брокерів на страховому ринку.
- •66. Сутність фінансового ринку, функції та роль в економіці.
- •Суб’єкти фінансовому ринку та їх класифікація.
- •68. Характеристика основних суб`єктів фінансового ринку
- •69.Домогосподарство як суб’єкт фінансового ринку.
- •70.Держава як суб’єкт фінансового ринку
- •71.Структура фінансового ринку за основними групами фінансових активів
- •72. Структуризація та сегментація фінансового ринку за основними ознаками
- •73.Поняття фінансових активів та їх класифікація.
- •74. Фінансові інструменти: сутність, властивості та класифікація
- •83. Концепція зміни вартості грошей у часі.
- •84. Фінансовий ризик та його види.
- •85. Грошовий ринок: сутність, інструменти, суб’єкти.
- •86. Основи функціонування ринку капіталів.
- •87. Валютний ринок та його суб’єкти.
- •88. Сутність ринку цінних паперів, функції та роль в економіці.
- •89. Професійна діяльність на ринку цінних паперів.
- •90. Характеристика акцій та механізм їх функціонування.
- •Облігації, їх види та роль в економіці.
- •92.Вексель. Вексельний обіг в Україні.
- •93.Похідні фінансові інструменти: сутність та види.
- •94.Ф’ючерси та форварди: сутність та відмінності.
- •95. Сутність фондової біржі та її місце на ринку цінних паперів.
- •Осн. Поняття, терміни та визначення в галузі охорони праці.
- •97. Характеристика основних законодавчих, нормативно-правових актів з питань охорони праці в Україні.
- •98.Обов’язки роботодавців щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.
- •107. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
- •108. Державний нагляд і громадський контроль в системі охорони праці.
- •109. Охорона праці жінок, інвалідів та неповнолітніх.
- •110. Забезпечення працівників спецхарчуванням та засобами індивідуального захисту.
- •111. Поняття важкості та напруженості трудового процесу. Класифікація трудових процесів за ступенем важкості.
- •113. Чинники виробничого середовища та їх класифікація.
- •114. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини. Заходи щодо нормалізації мікроклімату службових приміщень.
- •Вентиляція виробничих приміщень. Вимоги до виробничої вентиляції. Кондиціювання повітря.
- •Фактори, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом.
- •126. Надання першої долікарняної допомоги при ураженні електрострумом
- •127. Основні правила пожежної безпеки на підприємствах та в установах.
- •128. Поняття про горіння, пожежі та вибухи
- •129. Способи та засоби гасіння пожеж.
107. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
Важливими нормативними актами з питань охорони праці є міжнародні договори та угоди, до яких приєдналась Україна у встановленому порядку. Статтею 3 Закону “Про охорону праці” передбачається, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.
Переважна більшість міжнародних договорів та угод, в яких бере участь Україна і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, можна об‘єднати в чотири групи: 1.Конвенції, Рекомендації та інші документи Міжнародної Організації Праці; 2.Директиви Європейського Союзу; 3.договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав;4.двосторонні договори та угоди. Крім вищезазначених організацій у справу охорони праці вносять свій внесок також Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня організація охорони здоров‘я (ВООЗ), Міжнародна організація по стандартизації (ІСО), Міжнародна організація авіації (ІКАО) та ряд інших.
Значне мicцe серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнародної Організації Праці у галузі поліпшення умов праці та рекомендації щодо їх застосування. Всі механізми прийняття рішень в МОП пов‘язані з її унікальною структурою, яка базується на принципі трипартизму, тобто рівного представництва трьох сторін – уряду, роботодавців і робітників. Основними формами діяльності МОП є розробка стандартів, дослідження, збір та розповсюдження інформації, технічне сприяння.
В останні роки успішно розвивається співробітництво і взаємодію сил цивільної оборони (ЦО) країн-членів НАТО і особливо країн-членів Європейського економічного співтовариства. Комісією європейських співтовариств прийнята спільна програма країн-учасниць щодо взаємодії у сфері цивільного захисту. Активна робота щодо розвитку та удосконалення правової бази охорони праці проводиться в країнах-членах СНД. Важливу роль в цій роботі відіграють модельні закони, прийняті на міждержавному рівні. Мета цих законів сприяти зближенню національного законодавства в галузі охорони праці на міждержавному рівні, створення єдиної правової бази, спрямованої на максимальне забезпечення соціальної захищеності працівників.
108. Державний нагляд і громадський контроль в системі охорони праці.
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється ЗУ «Про охорону праці», "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або КМУ.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.