91. Облігації, їх види та роль в економіці.

Облігація — емісійний ЦП, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу з виплатою певного доходу або передати йому майно, надати послуги.

1. За механізмом сплати відсоткової ставки: іменні (зареєстровані) та на пред*явника. Іменні - виплати за якими здійснюються безпосередньо їх власником поштою або іншим чином, чиї імена мають бути вказані в облігації і занесені у книгу реєстрації. Облігації на пред'явника, до яких додаються купони для одержання виплат на кожну дату платежу. 2) За ступенем надійності - гарантовані облігації, впевненість у погашенні яких у встановлений строк базується на оголошеній заставі нерухомого майна або інших фондів, і незабезпечені облігації, що не підкріплені певною заставою. 3) Виходячи з можливого довгострокового викупу - облігації з правом дострокового погашення, які за ініціативою емітента можуть викуповуватися раніше зафіксованого кінцевого строку; відшкодовані облігації, які за бажанням власника можуть у будь-який момент вільно обмінюватися на гроші; конвертовані облігації, які за бажанням власника можуть обмінюватися на інші ЦП (частіше прості акції), що випускаються емітентом.

Емітент може розміщувати три види облігацій: 1. Відсоткові - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів. 2. Цільові - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій. 3. Дисконтні - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Залежно від емітента облігації поділяються на: державні облігації, місцевих позик та облігації підприємств.

Облігації на ринку цінних паперів посідають важливе місце, відіграють роль своєрідного каталізатора економіки (коли йдеться про державні облігації) і беруть активну участь у розвитку національного фондового ринку.

92.Вексель. Вексельний обіг в Україні.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю).

Розрізняють простий i переказний вексель. Простий весель засвідчує зобов’язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі. Переказний (тратта) містить наказ векселедавця (трасанта) платнику (трасату) виплатити вказану суму особі, на користь якої видано вексель (ремітенту).

В Україні вексель випускається у зв’язку з наданими товарами, виконаними роботами або наданими послугами. Винятки становлять векселі Міністерства фінансів, Державного казначейства, Національного банку України і комерційних банків.

Введення векселя в Україні відбувається досить важко. Це обумовлено цілою низкою причин. Серед них можна назвати новизну комерційного розрахунку, відсутність досвіду роботи з векселем, низький рівень культури взаємовідносин суб’єктів господарювання, і, як наслідок, відсутність довіри між партнерами за угодами, важке економічне становище України, що виявилося в довготривалому падінні промисл. і с-г виробництва, масові неплатежі підприємств, відносна нерозвиненість інфраструктури ринку й інші причини.

Особливе місце у практиці вексельного обігу займають векселі, що використовуються: 1. для проведення заліків взаємної заборгованості з подальшим її оформленням за допомогою векселя;

2. для оформлення операцій із давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах;

3. під час увезення в Україну майна у вигляді внеску іноземного інвестора в статутний фонд підприємств з іноземними інвестиціями;

4. для оформлення податку на додану вартість під час увезення, пересилання товарів на митну територію України.

Україна не тільки успішно оволодіває новим для себе фінансовим інструментом, але й досить влучно використовує векселі для вирішення проблем перехідного періоду.