47. Сутність та особливості авіаційного страхування.

Авіаційне страхування — це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством. Розрізняють обов’язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов’язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутр законодавчими актами.

Порядок та умови проведення авіаційних видів страхування є специфічними, що зумовлено такими чинниками: авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками; значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків; авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки; авіаційне страхування тісно пов’язане з міжнародним страховим ринком; авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом; для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура; авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Авіаційне страхування включає такі види:

1. Страхування літаків, вертольотів та іншої авіатехніки від пошкодження і знищення (авіа-каско).

2. Страхування відповідальності експлуатантів повітряних суден.

3. Страхування відповідальності власників повітряних суден.

4. Страхування інших ризиків.

Отже, можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:

- комплектність;

- великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

- дія полісів за межами України;

- значна акумуляція ризиків;

- необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

48. Страхування вантажів та різних видів транспортних засобів.

Транспортне страхування — сукупність різноманітних видів страхування від небезпек, які виникають на різних шляхах сполучення. Залежно від виду шляху страхування поділяється на: — морське; — річкове; — наземне; — повітряне; — змішане.

Оскільки власники транспортних засобів та власники вантажів, що перевозяться, можуть бути різними суб'єктами, у страховій справі використовують відокремлено страхування транспорт засобів - "каско" та страхування вантажів, що перевозяться цими засобами, - "карго".

Договір страхування вантажу може укладатися на таких умовах:

1) з відповідальністю за всі ризики; 2) з відповідальністю за окрему аварію;3) без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі.

Страхування вантажів є найбільш поширеним у морському страхуванні. Водночас договори страхування вантажів класифікують за різними ознаками:

1)за видами транспорту — договори залізничних, морських, автомобільних, внутрішньоводних і повітряних перевезень;

2) за територією — внутрішньодержавні та міжнародні;

3) за кількістю перевізників, що беруть участь у перевезенні, — місцеві перевезення, перевезення в прямому сполученні, прямі змішані перевезення тощо.

При страхуванні вантажів (карго) застосовують такі поширені умови страх покриття: — з відповідальністю за всі ризики; — з відповідальн за часткову аварію; — без відповідальності за пошкодження, крім випадків кругаіння; — додатково — протиправні дії третіх осіб.

Страхувальник — це юр або фіз особа — відправник або одержувач вантажу. Об'єкт страхування — це вантаж страхувальника при його транспортуванні від місця відправлення до місця призначення.

Розмір страхового тарифу залежить від:

— типу та марки (моделі) автомобіля, його призначення; — року випуску; — умов та строку експлуатації; — технічних та зовнішніх характеристик автомобіля; — місця зберігання та наявності пристроїв проти викрадення; — віку та стажу водія; — інших факторів.

Залежно від типу обраного ризику страховий платіж може становити 1,5—15 % від страхової суми.