1. Інвестиції та їх сутність. Структура цінностей, що відносяться до інвестицій. Інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно; майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих; права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Отже, в широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді. Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу товариства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язане з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди необхідно включати і витрати на обладнання, наукові дослідження та підготовку кадрів, що є інвестиціями в «людський капітал», який на сучасному етапі розвитку економіки набуває все більшого значення, бо саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і обладнання, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни у світовій ієрархії держав. В економічному аналізі розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції характеризують загальний обсяг інвестиційних коштів у певному періоді, спрямованих на відтворення, приріст товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей. Чисті інвестиції є вкладенням коштів у виробничі фонди, що заново створюються, та виробничий апарат, що відновлюються.

2. Форми інвестицій. Класифікація інвестицій, їх взаємозв’язок

Інвестиції в об’єкти підпр. діяльності здійснюються в різних формах. З метою ведення обліку, аналізу і планування інвестиції класифікують за окремими ознаками:1. За об’єктами вкладення: -Реальні інвестиції – це вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі основні та оборотні фонди, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). -Фінансові інвестиції – вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи). 2. За способом участі в інцест. процесі виділяють: -Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. - Непрямі інвестиції – під ними розуміють інвестування, опосередковане третіми особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). 3. Залежно від форми власності інвесторів розрізняють: - Державні інвестиції – це вкладення, які здійснюють центральні і місцеві органи влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і залучених коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних і залучених коштів. -Приватні інвестиції – вкладення коштів громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, перш за все, колективної (акціонерні товариства і кооперативи). -Іноземні інвестиції – вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами. -Спільні інвестиції – вкладення, що здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів. 4. За періодом інвестування виділяють : - Короткострокові інвестиції – це вкладення капіталу на період, що не перевищує 1 року. –Довгостр. інвестиції – вкладення капіталу на період більше одного року. Довгострокові інвестиції деталізуються наступним чином: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) більше 5 років. 5. За регіональною ознакою виділяють:-Внутрішні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти інвестування, розташовані в територіальних межах даної країни. -Зовнішні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти інвестування, розташовані за межами даної країни. До них належить і купівля різних фінансових інструментів інших країн – акцій іноземних компаній, облігацій інших держав.

3. Інвестиційна діяльність та її суб’єкти. Інвестиц процес та його стадії. Інвес. діял-ть – це сукупність практичних дій громадян, юр. осіб і держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою отримання доходу або прибутку. Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави в особі урядів. Головним суб'єктом інцест. діял-ті є інвестор, який вкладає власні, позичені або залучені кошти в об'єкти інвестування, приймає рішення щодо форм і способів їх використання, несе повну майнову та фін. відповідальність за результати використання інцест. коштів. Учасники інвестиційної діяльності-громадяни і юр. особи України, інших держав, що забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Інвестиційний процес - це прийняття інвестором рішення щодо вибору об’єктів, обсягів та строків інвестування. Інвестиційний процес може бути представлений як послідовність п’яти основних етапів:

1. Вибір інвестиційної політики; 2. Аналіз ринку ЦП; 3. Формування портфелю ЦП;4. Перегляд портфелю ЦП; 5. Оцінка ефективності портфелю ЦП. На 1 етапі фінансовий посередник повинен визначити основні принципи інвестиційної політики. Вибір інвестиційної політики повинен проводитись згідно з вимогами законодавства, та з урахуванням інвестиційних декларацій. На 2 етапі, фін. аналітиками КУА фондів або спеціалізованого департаменту страхової компанії або банку проводиться аналіз ринків тих категорій цінних паперів, які відповідають затвердженим принципам інвестиційної політики. В результаті такого аналізу робляться оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів, складається прогноз доходності і визначається перелік можливих об’єктів інвестування. На 3 етапі на підставі висновків фінансових аналітиків щодо інвестиційної привабливості ЦП КУА приймається рішення про придбання цінних паперів. Після прийняття рішення з придбання конкретних цінних паперів подається заявка брокеру на виконання цієї операції.

На 4 етапі , у зв’язку з мінливістю ринкових умов частина цінних паперів може бути продана з метою придбання інших, інвестиційно привабливіших з метою оптимізації інвестиційного портфелю.

На 5 етапі проводиться періодична оцінка доходності інвестиційного портфелю та пов’язаних з ним ризиків.

4. Інвест клімат та чинники його формування. Інвест клімат в Україні. Інвестиційний клімат формується під впливом політичних, правових, економічних і соціальних чинників. Для оцінки можна використати наступні узагальнюючі синтетичні показники: – політична і фінансова стабільність; – рівень загальноекономічного розвитку країни; – рівень розвитку ринкової та інвестиційної інфраструктури; – ємність внутрішнього ринку; – вартість робочої сили; – купівельна спроможність населення; – рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків. Увесь комплекс чинників, що визначають інвест клімат, можна поділ на 3 групи. 1) Інституціональні: внутрішня і зовнішня політична стабільність, національне законодавство в цілому і політика держави щодо іноземних інвестицій, господарське і фінансове право, міцність державних інститутів, український менталітет, ступінь державного втручання в економіку, культура. 2) Економічні: загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва. 3) Соціально-психологічні: соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, доступ до факторів виробництва.

Характеристика умов інвестування в Україні зводиться до наступного: 1. Ек. процеси в Україні мають кримінальну спрямованість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільчих відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності та перспективності розвитку інвестиційної діяльності. 2. Закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в умовах ринкової економіки. 3. Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання державних службовців у процес інвестування з метою задоволення власних потреб. 4. Недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати їх від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур. 5. Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну проблему – повернення їх у вигляді інвестицій в Україну. 6. В Україні відсутня програма держ. стимулювання іноз. інвестора через механізм участі в приватизації, який в Україні спрямований лише на приватизацію як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою.